13 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1505/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
20 березня 2020 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03 березня 2020 року № 311 про відмову в задоволенні заяви позивача від 27 лютого 2020 року про здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку згідно з довідкою, виданої прокуратурою Полтавської області № 18-2016вих20 від 26 лютого 2020 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 відсотків від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 13 грудня 2019 року на підставі довідки прокуратури Полтавської області № 18-2016вих20 від 26 лютого 2020 року, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням виплачених сум;
встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що в липні 1998 року набув право на пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від суми заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 внесено зміни до постанови КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури та підвищено заробітну плату за аналогічною посадою, з якої позивач був звільнений. У подальшому, позивачем подано до територіального органу Пенсійного фонду заяву про перерахунок пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Полтавської області № 18-2016вих20 від 26 лютого 2020 року про заробітну плату. Проте, за результатами розгляду вищевказаного звернення відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу в проведенні перерахунку. Позивач вважає вищевказану відмову протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
06 квітня 2020 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Вказує на те, що згідно пункту 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру". До того ж, починаючи з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених зазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються /а.с. 38-42/.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області з 1998 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" /а.с. 50/.
У лютому 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії у зв'язку із збільшенням окладів працівників прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657.
Разом із заявою позивач до управління подав довідку прокуратури Полтавської області № 18-2016вих20 від 26 лютого 2020 року про розмір заробітної плати начальника відділу прокуратури Полтавської області /а.с. 52/.
За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення № 311 від 03 березня 2020 року, яким позивачу відмовлено в перерахунку його пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю Порядку проведення перерахунку пенсій такій категорії громадян /а.с. 47/.
Не погодившись із зазначеним вище рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, частина перша якої (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною дванадцятою цієї статті, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та на цій підставі втратила чинність частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.
Разом із цим, порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури урегульовано статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини двадцятої якої (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 (надалі - Рішення № 7-р(ІІ)/2019) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
Суд враховує, що у пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, відповідні положення втратили чинність з 13 грудня 2019 року.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
За змістом частини першої статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Так, Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII з 13 грудня 2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
Відтак, зазначена постанова, що набрала чинності 06 вересня 2017 року, є підставою для проведення позивачу перерахунку пенсії за вислугу років.
Поряд із цим слід зауважити, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення перерахунку пенсії позивача з 13 грудня 2019 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019). Натомість Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заперечує право позивача на такий перерахунок, а також посилається на існуюче законодавчо встановлене обмеження максимального розміру пенсії громадян.
Відхиляючи зазначені доводи представника відповідача, суд вказує на те, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, що враховується судом в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проаналізувавши викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 311 від 03 березня 2020 року про відмову в перерахунку пенсії позивача на підставі довідки прокуратури Полтавської області № 18-2016вих20 від 26 лютого 2020 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми випливає, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи, що права позивача у частині виплати йому пенсії з обмеженням граничним розміром на час розгляду цієї справи не порушені, оскільки перерахунок та виплату пенсії не проведено, то суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
На переконання суду позовні вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не підлягають задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.
У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть вживатися заходи з метою добровільного його виконання.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 03 березня 2020 року № 311 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 27 лютого 2020 року про здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку згідно з довідкою, виданою прокуратурою Полтавської області № 18-2016вих20 від 26 лютого 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 відсотків від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 13 грудня 2019 року на підставі довідки прокуратури Полтавської області № 18-2016вих20 від 26 лютого 2020 року та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова