13 квітня 2020 року № 320/5692/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку йому пенсії за інвалідністю з 25.04.2019 відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням рішення Конституційного суду України від 25.04.2019 № 1-р (ІІ)/2019, справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести з 25.04.2019 перерахунок та виплату йому пенсії, обчисливши з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, у відповідності до положень Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням Постанови КМУ від 15.11.2017 № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме з заробітної плати для обчислення пенсії 17 523,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач вважає, що відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, тому звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії.
Стверджує, що відповідачем було безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що він брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби, тому права на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", він не має.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 відмовлено у закритті провадження у справі.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що він просить розглядати справу за його відсутності.
На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 та вкладкою № НОМЕР_2 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 , які видані Київською облдержадміністрацією 26.06.2001.
У період з 18.05.1986 по 21.05.1986 позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з виконання робіт по дезактивації доріг і тротуарів в м. Чорнобиль у складі формування республіканської комунально-технічної служби Цивільної оборони, де від впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров'я, внаслідок чого став інвалідом.
Факт виконання службових обов'язків позивачем під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формування республіканської комунально-технічної служби Цивільної оборони у період з 18 травня по 21 травня 1986 року підтверджується довідкою Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.06.2010 №01-04/300.
Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить витяг із акту огляду у МСЕК до довідки серії КИО -І №147498 від 12.06.2001.
Позивач має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_4 , виданим 25.06.2010, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Як пенсіонер, якому пенсія призначена відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач перебуває на обліку в Києво-Святошинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області.
Позивач 13.05.2019 звернувся до відповідача із заявою про нарахування йому пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Києво-Святошинським ВОГ (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області щодо проведення перерахунку пенсії листом від 27.08.2019 повідомлено, що основний розмір пенсійної виплати позивача визначений у відповідності до постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210, виходячи із даних про заробітну плату за фактично відпрацьований час травня 1986 року.
На думку позивача, відповідач, відмовляючи йому у призначенні та перерахунку пенсії, діяв усупереч нормам чинного законодавства, чим порушив його права та інтереси, що стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і цим Законом.
Відповідно до вимог частини 1статті 59 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII; в редакції чинній до 01.10.2017) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Згідно з вимогами частини 2 статті 53 Закону №796-XII військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Частиною 3 статті 53 Закону №796-XII визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено в наступній редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Закон №2148-VIII в частині внесених змін згідно Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності 01.10.2017.
Тобто, Законом №2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме: 1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; 2) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, слідує, що з 01.10.2017 право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі статті 59 Закону №796-ХІІ з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, мають особи наступної категорії:
- особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;
- особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Як свідчать обставини справи, позивач у період з 18.05.1986 по 21.05.1986 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з виконання робіт по дезактивації доріг і тротуарів в м. Чорнобиль у складі формування республіканської комунально-технічної служби Цивільної оборони, де від впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров'я, внаслідок чого став інвалідом.
Факт виконання службових обов'язків позивачем під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формування республіканської комунально-технічної служби Цивільної оборони у період з 18 травня по 21 травня 1986 року підтверджується довідкою Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.06.2010 №01-04/300.
Таким чином, беручи до уваги той факт, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, будучи військовослужбовцем, до нього застосовуються положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII «Про загальний військовий обов'язок».
Відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року N 3535-X) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
За правилами статей 7 - 9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", який набрав чинності з 12.05.1992.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 цього Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Усі військовослужбовці мають відповідні військові звання, користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, виконують обов'язки громадян України, передбачені Конституцією України.
Права й обов'язки військовослужбовців, які випливають з умов військової служби, визначені Законами України, військовими статутами, інструкціями, положеннями, а також наказами командирів і начальників.
Військовослужбовці перебувають на державному утриманні (грошовому і натуральному продовольчому забезпеченні).
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 № 1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями.
До того ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2016 року у справі № 21-1887а15.
Отже, позивач, приймаючи участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування, виконував свій військовий обов'язок по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримав у зв'язку з цим інвалідність, отже, на переконання суду належить до числа осіб, на яких поширюється дія статті 59 №796-ХІІ та яким на її підставі має бути здійснений перерахунок пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Беручи до уваги той факт, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, являючись військовозобов'язаним, до нього застосовуються положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Згідно з нормами ч. 3 ст.59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням осіб, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» передбачається призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовослужбовцям, а не виключно військовослужбовцям строкової служби.
Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 у справі 3-14/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 25.04.2019, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4. ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Заяву про перерахунок пенсії позивачем подано 13.05.2019.
За таких обставин суд приходить до висновку, що перерахунок та виплата пенсії повинна бути проведена з 01.05.2019 року.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку гр. ОСОБА_1 пенсії за інвалідністю з 01.05.2019 відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням рішення Конституційного суду України від 25.04.2019 № 1-р (ІІ)/2019, справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести з 01.05.2019 перерахунок та виплату гр. ОСОБА_1 пенсії, обчисливши з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням Постанови КМУ від 15.11.2017 № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.