13 квітня 2020 року № 320/6864/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним рішення та скасування вимоги про сплату боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 14.05.2019 № Ф-294957-50/5402.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом протиправно, без дослідження усіх обставин, було прийнято оскаржувану вимогу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки податковий орган діяв у межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Позивач надав суду клопотання, в якому просить розглядати справу за його відсутності.
На підставі ст. 194, ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивач з 2015 року був зареєстрований як самозайнята особа адвокат у ДПІ Київського району міста Харкова.
У зв'язку з переїздом до м. Біла Церка позивач 29.04.2017 звернувся до Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області для зняття його з реєстрації.
Також позивач звернувся до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з заявою про взяття на облік, проте листом від 13.12.2017 Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила, що станом на 12.12.2017 він перебуває на обліку в Київській ОДПІ м. Харкова в стані 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), що унеможливлює взяття його на облік.
Додатково було повідомлено, що для переведення його на обслуговування до Білоцерківської ОДПІ запропоновано відкликати заяву про припинення платника податків від 29.04.2017, зареєстровану в ДПІ м. Харкова 15.05.2017, шляхом подання форм № 5-ОПП та № 1-ЄСВ за попереднім місцем реєстрації.
Позивачем 09.01.2018 направлена до Київської ОДПІ м. Харкова заяву про відкликання заяви від 29.04.2017 та надіслано необхідні форми для взяття на облік за новим місцем реєстрації.
Відповіді про взяття на облік до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не отримав.
Крім того, у прийнятті річних звітів у Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області позивачу було відмовлено з посиланням на те, що він зареєстрований у Київській ОДПІ у м. Харкова.
Позивачем 17.01.2019 на рахунок Київської ОДПІ м. Харкова було сплачено 9828, 72 грн єдиного соціального внеску та надіслано звіти.
Однак, Київська ОДПІ м. Харкова повідомила позивача, що кошти надійшли не на той рахунок і рекомендували надіслати заяву про переведення коштів на інший рахунок.
Позивачем 23.01.2019 надіслано до Київської ОДПІ м. Харкова заяву про перерахунок помилково сплачених коштів на інший рахунок.
У подальшому позивачу повідомили, що його переведено до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та рекомендували надіслати заяву про повернення коштів на особистий рахунок.
Позивачем 10.04.2019 було подано заяву про перерахунок сплачених коштів з рахунку Київської ОДПІ м. Харкова на особистий рахунок.
Зазначені кошти не були повернуті позивачу, а тому він звернувся до Київської ОДПІ м. Харкова з проханням перерахувати помилково сплачені кошти у розмірі 9828, 72 грн на рахунок Білоцерківської ОДПІ у Київській області.
Слід зазначити, що сплачені кошти не були повернуті позивачу та не були перераховані на рахунок Білоцерківської ОДПІ у Київській області.
Податковим органом направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-294957-50/5402 у розмірі 19 194, 78 грн.
Позивач, не погоджуюсь з оскаржуваною вимогою, 25.07.2019 звернувся зі скаргою до ДФС України.
Рішенням ДФС України від 29.08.2019 оскаржувана вимога залишена без змін, а скарга без задоволення.
Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Також, згідно ст.1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 4, п.5 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
Згідно ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-пфдприємців, які обрали спрощену систему оподаткування на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
З 01.01.2018 зазначені фізичні особи зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується такий внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Статтею 6 Закону № 2464 визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464 та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 р. № 449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Згідно з даними інтегрованої картки позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені наступні нарахування:
- за 2017 рік - 8448, 00 грн;
- за І квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 квітня 2018 р.) 819 грн 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн 18 коп;
- за ІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 липня 2018 р.) 819 грн 06 коп х 3 місяці = 2457 грн 18 коп;
- за ІІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) 819 грн 06 коп х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп;
- за IV квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21 січня 2019 р.) 819 грн 06 коп х 3 місяці = 2457 грн 18 коп;
- за І квартал 2019 р. (граничний термін сплати 19 квітня 2019 р.) 918 грн 06 коп х 3 місяці = 2754 грн 18 коп.
Сплачено 0 грн, сума боргу складає 19 194, 98 грн.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачем сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 9828, 72 грн, що підтверджується квитанцією від 17.01.2019 № 161.
Отже, податковим органом невірно розраховано розмір недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а відтак оскаржувана вимога про сплату боргу підлягає скасуванню.
Згідно ч.2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., отже такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 14.05.2019 № Ф-294957-50/5402 про сплату боргу (недоїмки) .
Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.