Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 березня 2020 р. Справа№200/83/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії з липня 2016 року;
- зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії та виплатити заборгованість за період, починаючи з липня 2016 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, з осені 2014 році перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
Зазначає, що з 2014 року по липень 2016 року відповідач сплачував належні позивачу пенсійні виплати, але з липня 2016 року припинив таку виплату.
На переконання ОСОБА_1 бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії у період з серпня 2016 року є протиправною та такою, що порушує гарантоване Конституцією України право громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом.
Позивач вважає, що невиплата йому пенсії мала місце з підстав, що не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відповідно до ст. 46 цього ж Закону пенсія повинна бути йому нарахована та виплачена за минулий час без обмежень будь-яким строком.
Зазначає, що до відповідача із заявою про нарахування та виплату не звертався, оскільки таке звернення не передбачене законом (а.с. 1-2).
У наданому до суду відзиві на позов відповідач не погоджується з викладеними позовними вимогами, обґрунтовуючи це наступним.
Зазначає, що в межах даних правовідносин управління керувалось Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706, яким врегульовано порядок соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким є позивач.
За результатом обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб, які взяті на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», позивачу була призупинена виплата пенсії для з'ясування його фактичного місця проживання.
Вказує, що при нарахуванні пенсії до позивача повинні застосовуватись положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 повинні застосовуватись з врахуванням спеціального законодавства, так згідно ст. 49 зазначеного закону передбачені підстави припинення та поновлення виплати пенсії перелік яких не є вичерпаним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами.
З урахуванням вищенаведеного просить відмовити позивачу у задоволенні її його позовних вимог у повному обсязі (а.с. 15-17).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 8-9).
Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року подальший розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, повторно зобов'язано відповідача надати суду документи, що мають значення у справі, підготовче засідання призначено на 5 березня 2020 року (а.с. 27).
27 лютого 2020 року на виконання вимог ухвали суду від 18 лютого 2020 року на офіційну електрону адресу Донецького окружного адміністративного суду (3 березня 2020 року поштою) відповідачем надані пояснення з приводу позовних вимог ОСОБА_1 , відповідно до яких позивач перебуває на обліку у відповідача з жовтня 2014 року, з 1 жовтня 2016 року виплата пенсії позивачу припинена на підставі інформації, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, а також зазначено, що станом на час надання цієї інформації ОСОБА_1 не звертався до управління із особистою заявою про поновлення виплати пенсії, тому надати відомості щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за період з 1 жовтня 2016 року по теперішній час управління не має можливості (а.с. 32-34).
Ухвалою суду від 5 березня 2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 31 березня 2020 року (а.с. 36).
31 березня 2020 року позивач та представник відповідача до судового засідання не з'явились про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 4-5).
У відзиві на позовну заяву відповідач також просив розглянути справу за відсутності представника управління (а.с. 15-17).
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи наведені приписи, беручи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ), є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком; є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території, перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецькій області (а.с. 4-5, 24).
Відповідач, Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 42171400, місцезнаходження: 85133, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25, є органом державної влади та суб'єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та є належним відповідачем у даній справі (а.с. 10-12).
Як встановлено судом 6 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка із заявою щодо запиту його пенсійної справи з Управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі м. Донецька (а.с. 21).
Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області від 19 листопада 2014 року № 52212 позивача взято на облік до управління (а.с. 20).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі перенайменоване в Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 року № 821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком. Відповідно до вказаного додатку утворено Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України шляхом злиття Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці.
Як встановлено судом з 1 жовтня 2016 року нарахування та виплата пенсії позивачу припиненіо, що підтверджується випискою з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії та довідкою Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 січня 2020 року (а.с. 18-19, 25).
За поясненням відповідача виплата пенсії позивачу припинена на підставі інформації, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (а.с. 32-33).
Будучи не згодним із не нарахуванням та не виплатою пенсії з жовтня 2016 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ) пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абз. 6 цього пункту.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення виплати пенсії.
Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136 затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).
Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нарахо-вано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.
8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й "інші випадки, передбачені законом".
За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту. Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування «інших випадків, передбачених законом», ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для не нарахування та невиплати позивачу пенсії з 1 жовтня 2016 року, отже така бездіяльність є неправомірною.
Таким чином позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому пенсії з липня 2016 року є такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки під час судового розгляду справи встановлено, і це підтверджено матеріалами справи, що припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 відбулось з 1 жовтня 2019 року.
Відповідно до приписів ст. 245 КАС України, беручи до уваги висновок суду щодо неправомірності не виплати пенсії позивачу за період з 1 жовтня 2016 року по сьогодення, суд вважає позовні вимоги про зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії та виплатити виниклу заборгованість - такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією № 0.0.1537031693.1 від 27 листопада 2019 року (а.с. 3), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 14, 19, 72-78, 90, 94, 139, 244-246, 255, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171400, місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 пенсії з 1 жовтня 2016 року.
Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, яка виникла за період з 1 жовтня 2016 року по дату поновлення такої виплати.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171400, місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою позивачем судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду прийнято в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини складені та підписані 31 березня 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 6 квітня 2020 року.
Суддя Н.П. Волгіна