10 лютого 2020 року Справа № 160/12002/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , з позовними вимогами про:
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розрахувати суму, що підлягає виплаті в якості компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік з показниками окремо за кожний рік;
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.10.2016 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.10.2016 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 02.07.1996 р. серії НОМЕР_2 . Згідно витягу з наказу № 233 від 31.10.2016 року позивач був звільнений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 06.10.2016 року № 569 вважати таким, що справи та посаду здав.
Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу військова частина НОМЕР_1 , нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної (додаткової) відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік не здійснила.
28.10.2019 року позивачем було направлено запит на інформацію до військової частини НОМЕР_1 з проханням повідомити чи надавались ОСОБА_1 в період з 2015 по 2016 роки відпустка як учаснику бойових дій або компенсація за неї та у випадку ненадання відпустки чи компенсації позивач просив таку компенсацію виплатити.
У відповідь на запит від військової частини НОМЕР_1 надійшов лист від 08.11.2019 року №1314-8-558, згідно якого відпустки ОСОБА_1 у зазначений період не надавались, відповідні компенсації за них не виплачувались. Також повідомлялось, що підстав для таких виплат немає.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року відкрито провадження у вказаній в адміністративній справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення(виклику) учасників справи.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вказана вище додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 ЗУ «Про відпустки»). Ця відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу та має бути використана працівником протягом календарного року, та не замінюється грошовою компенсацією, тому підстави для виплати грошової компенсації відсутні. Також, позивачем порушено строки звернення до суду.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, проаналізувавши чинне законодавство суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 02.07.1996 р. серії НОМЕР_2 . Згідно витягу з наказу № 233 від 31.10.2016 року позивач був звільнений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 06.10.2016 року № 569 вважати таким, що справи та посаду здав.
Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу військова частина НОМЕР_1 , нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної (додаткової) відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік не здійснила.
28.10.2019 року позивачем було направлено запит на інформацію до військової частини НОМЕР_1 з проханням повідомити чи надавались ОСОБА_1 в період з 2015 по 2016 роки відпустка як учаснику бойових дій або компенсація за неї та у випадку ненадання відпустки чи компенсації позивач просив таку компенсацію виплатити.
У відповідь на запит від військової частини НОМЕР_1 надійшов лист від 08.11.2019 року №1314-8-558, згідно якого відпустки ОСОБА_1 у зазначений період не надавались, відповідні компенсації за них не виплачувались. Також повідомлялось, що підстав для таких виплат немає.
Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, починаючи з 2015 року по 2016 рік.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2015 року по 2016 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним обставинам та приймаючи рішення по суті спору, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України від 05.11.1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) є такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
У відповідності до статті 16-1 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Приписами статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
У відповідності статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Згідно статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Суд зазначає, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2015 року по 2016 рік.
Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Крім того, суд враховує наступне. Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Дана справа відповідає ознакам зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм викладених у постанові Верховного Суду по справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), яка набрала законної сили 21 серпня 2019 року.
Суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).
Щодо строку звернення до суду, то суд зважає на постанову Великої Палати Верхов-ного Суду від 21.09.2019 у справі №620/4218/18, в якій зроблено висновки про те, що право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки не обмежується жодним строком (п. 40); стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю (п. 41).
Судом, зі змісту наказу № 233 від 31.10.2016 року про звільнення позивача з військової служби з'ясовано, що на час його прийняття, відповідач не провів з позивачем розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з 2015 по 2016 рік.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розрахувати суму, що підлягає виплаті в якості компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік з показниками окремо за кожний рік, суд зазначає наступне.
Судом задоволено позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2016 роки, та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію.
Враховуючи ту обставину, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про здійснення відповідного розрахунку, а належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію, що в свою чергу передбачає і здійснення відповідного розрахунку, позовні вимоги в цій частині позовних вимог не є порушеними, внаслідок чого не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст. 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ), грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.10.2016 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ), грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.10.2016 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова