м. Вінниця
13 квітня 2020 р. Справа № 120/700/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовує протиправним неврахуванням органом пенсійного фонду при здійсненні перерахунку пенсії за віком вимог п. 3 ст. 6 "Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення" із включенням до заробітної плати у період з 01.09.1991 року по 31.08.1993 року заробітної плати згідно довідки № 21 від 14.02.2013 року виданої КГП на ПХВ "Поліклініки № 1" м. Єкібастуза, Павлодарської області Республіки Казахстан, та заробітної плати, виплаченої з 01.11.1992 року по 31.08.1993 року в іноземній валюті, відповідно до курсу українського карбованця Республіки України до карбованця Республіки Казахстан.
Не погоджуючись з вимогами позивачки, представником пенсійного органу надано відзив на позовну заяву, яким заперечує щодо задоволення позовних вимог, з огляду не те, що при обчисленні пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розрахунок середньомісячного заробітку враховано заробітну плату з січня 1992 року по грудень 1993 року, згідно наявних в пенсійній справі довідок про заробітну плату за період роботи в поліклініці медсанчастини та за період роботи по сумісництву в Екібастузькому медичному училищі із зазначенням суми порічно. Крім того стверджує, що суми заробітної плати за період роботи з січня 1992 року по серпень 1993 року зазначені в рублях, оскільки національну валюта в Казахстані, введено в обіг в листопаді 1993 року, у зв'язку з чим курс Казахського тенге в гривні застосовується до заробітку взятого після 15.11.1993 року.
У зв'язку з чим зазначає, що у відповідачки відсутні підстави для перерахунку пенсії за віком у іноземній валюті відповідно до курсу карбованця Республіки України до карбованця Республіки Казахстан.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 з 1962 по 1995 рік працювала лікарем в поліклініці медсанчастини підприємства "Єкібастузвугілля" та за сумісництвом викладала у медичному училищі м. Єкібастуз Павлодарської області Казахської ССР.
З 19.06.1993 року по 30.09.1995 року перебувала на обліку у відділі соціального захисту населення м. Єкібастуз республіки Казахстан та отримувала пенсію за віком.
1995 року переїхавши на постійне місце проживання до України стала на облік до відділу соціального захисту населення Ленінського районну м. Вінниці.
Пенсія за віком в Україні призначена з 01.10.1995 року.
01.03.2019 року пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії, в результаті чого розмір пенсії склав 2019,51 грн.
30.09.2019 року позивачка звернулась на адресу пенсійного фонду із вимогою про надання протокольного рішення яким було здійснено перерахунок.
21.10.2019 року відповідачем надано лист-відповідь у якому зазначає, що угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД передбачено, що розмір розрахунку (доходу) визначається виходячи із офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії в державі за новим місцем проживання. З огляду на те, що курс Казахського тенге до гривні застосовується до заробітку, взятого після дати 15.11.1993 року, тому, відповідно Указу Президента України від 25.08.1996 року № 762/96 суми заробітної плати перераховуються в гривні у співвідношенні 1:100000.
Не погоджуючись із діями відповідача вважаючи їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, які порушують законні права та інтереси, позивачка звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення складається із законів України та з міжнародних договорів щодо пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно ч. 4 ст. 24 цього Закону періоди загального трудового стажу та інші періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу відповідно і на умовах, визначених законодавством.
Відповідно до багатосторонньої міжурядової Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992 року Російською Федерацію, Україною, Республіками Киргизстан, Вірменією, Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном, Казахстаном і Білорусю, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди і членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не провадяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Дана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав - учасниць Угоди (крім пенсій, охоплених спеціальними системами пенсійного забезпечення).
Згідно зі ст. 6 вказаної Угоди пенсія громадянам держав - учасниць Угоди призначається за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Обчислення розміру пенсії за даною Угодою провадиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав - учасниць Співдружності незалежних держав і держав, які входили до складу колишнього СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Судом встановлено, що на момент призначення/переведення пенсії позивачки на території України (01.10.1995 рік) діяв Закон України "Про пенсійне забезпечення" в редакції від 13.03.1994 року, та ст. 10 визначено, що пенсійне забезпечення за цим Законом провадиться органами соціального забезпечення.
Згідно ст. 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для обчислення пенсії середньомісячний фактичний заробіток брався (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі. Отже, позивачці призначена пенсія за її вибором.
Статтею 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" унормовано порядок перерахунку раніше призначених пенсій, яким визначено, що перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
09 липня 2003 року прийнято Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абз. 1 ч. 1 ст. 40 цього Закону.
Крім того, ст. 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав - у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року визначено, що при переселенні пенсіонера в межах держави-учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов передбачених п. 3 ст. 6 Угоди.
Пунктом 3 ст. 6 зазначеної Угоди передбачено, що обчислення пенсії здійснюється із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. В разі, якщо в державах-учасниць Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи із офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії в державі з новим місцем призначення.
Тобто, головною умовою врахування заробітку для призначення (перерахування) пенсії є відрахування страхових внесків із цих сум.
При цьому слід зазначити, що механізм оплати праці спеціалістів (на час роботи позивачки) регулювався Правилами про умови праці радянських робітників за кордоном, затвердженими Державним Комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 25.12.1974 року за № 365, п. 42 яких передбачено, що на соціальне страхування працівників установ СРСР закордоном, які направлені з СРСР, а також прийнятих на роботу на місці на штатні посади з числа членів їх сімей, відповідні міністерства та відомства сплачують в СРСР у централізованому порядку страхові внески у відсотках, встановлених урядом СРСР від сум заробітної плати, виплачуваної названим працівникам в радянській та іноземній валютах.
Із вимог позивачки встановлено, що вона просить здійснити перерахунок пенсії за віком із включенням до заробітної плати, з якої нараховується пенсія, у період з 01.09.1991 року по 31.08.1993 року заробітної плати, виплаченої з 01.09.1991 року по 31.12.1991 року згідно довідки № 21 від 14.02.2013 року, та заробітної плати виплаченої з 01.11.1992 року по 31.08.1993 року в іноземній валюті, відповідно до курсу українського карбованця Республіки України до карбованця Республіки Казахстан.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України", п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п. 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").
Згідно з п.п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п. 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у п. 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у п. 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, за результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивачки порушені протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, які полягають у відмові ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком із включенням до заробітної плати з якої нараховується пенсія у період з 01.09.1991 року по 31.08.1993 року заробітної плати відповідно довідки № 21 від 14.02.2013 року про заробітну плату.
Відповідно до ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 4 ст. 45 цього Закону зазначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачка не погодилась із проведеним перерахунком її пенсії за віком з 01.03.2019 року здійсненим пенсійним фондом, оскільки при перерахунку не було враховано довідку по заробітку № 21 від 14.02.2013 року ПХВ "Поліклініки № 1" м. Єкібастуза, Павлодарської області, Республіки Казахстан.
Задля відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивачки в цій частині позовних вимог слід задовольнити та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити перерахунок пенсії із врахуванням вказаної довідки, починаючи з 01.03.2019 року.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 відносно перерахунку пенсії відповідно до курсу українського карбованця Республіки України до карбованця Республіки Казахстан, суд звертає увагу на наступне.
В силу вимог ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" іноземна валюта це валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами. Таке саме визначення іноземної валюти дає ч. 4 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Пунктом 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" іноземна валюта іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучають з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України. Під терміном "іноземна валюта" розуміється як власне іноземна валюта так і банківські метали, платіжні доручення та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.
Відповідно до п. 4 ст. 1 вказаного декрету визначено, що "конвертована валюта" - іноземна валюта, що віднесена до цієї категорії Національним банком України.
Згідно загальних положень Закону України "Про Національний банк України" яким визначено, що офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.
Статтею 36 вказаного Закону встановлено, що Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.
Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу.
Крім того, відповідно до Постанови № 128 від 30.03.1998 року Про затвердження Порядку встановлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют встановлено, що Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових одиниць (СДР, тощо), який використовується резидентами України та нерезидентами для всіх видів платіжно-розрахункових операцій в іноземних валютах, у т.ч. з бюджетом і митницею, для бухгалтерського обліку цих операцій та при аналізі зовнішньоекономічної діяльності.
Отже із зазначеного слідує, що Національний банк України уповноважений встановлювати курс валют України до інших національних валют, який відображений у відповіді на запит позивачки від 16.09.2016 року № 40-0004/41408, а відтак, суд не знаходить підстав для неврахування вказаної довідки наданої ОСОБА_1 до органів пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, відповідач не довів ті обставини, на яких ґрунтується його відзив, в той час як вимоги позивачки підтверджені належними та допустимими доказами, що наявні у матеріалах справи.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачкою, суд доходить висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з 01.03.2019 року згідно протокольного рішення № 905090142848 від 24.02.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2019 року відповідно вимог п. 3 ст. 6 "Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення" від 15.03.2019 року із включенням до заробітної плати з якої нараховується пенсія, період з 01.09.1991 року по 31.08.1993 року, виплаченої заробітної плати з 01.09.1991 року по 31.12.1991 року згідно довідки № 21 від 14.02.2013 року виданої КГП на ПХВ "Поліклініки № 1" м. Єкібастуза, Павлодарської області Республіки Казахстан та заробітної плати, виплаченої з 01.11.1992 року по 31.08.1993 року в іноземній валюті, відповідно до курсу українського карбованця Республіки України до карбованця Республіки Казахстан, вказаного в довідці Національного банку України від 16.09.2016 року № 40-0004/41408.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) 840,80 грн., судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ЄДРПОУ 13322403).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович