13 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/726/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПМК-Трейдінг» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПМК-Трейд» звернулось в суд із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 лютого 2020 року №0001650504 про застосування штрафу у сумі 5 748 грн 60 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГУ ДПС у Волинській області в період з 23 грудня 2019 року по 10 січня 2020 року було проведено фактичну перевірку АЗС №3, яка розташована за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1-А, суб'єкта господарської діяльності ТзОВ «ВПМК-Трейд», за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 10 січня 2020 року (бланк 000280), в якому зазначено, що розрахункова операція з реалізації дизельного палива на суму 99,80 грн суб'єктом господарювання проведена через реєстратор розрахункових операцій з порушенням використання режиму попереднього програмування найменування товару, а саме для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Вищевказана розрахункова операція проведена СГ із застосуванням РРО із роздрукуванням та видачею покупцю розрахункового документу невстановленої форми на повну суму проведеної операції, а саме: при проведенні розрахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, касовий чек №45501 від 23 грудня 2019 року не містить обов'язкового реквізиту «код авторизації» або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжних карток) без виконання процедури авторизації.
При знятті залишків запасів палива станом на 13:44 год 24 грудня 2019 року встановлено розбіжність фактичних залишків запасів палива (згідно додатку № 1 до акта) з залишком запасів по обліку (згідно Х-звіту РРО №1007 за 24 грудня 2019 року) з врахуванням дозволеної похибки, а саме: бензин А-95 в кількості 60,492 літри по ціні 25,55 грн на суму 1 545,60 грн; бензин А-92 Євро в кількості 51,532 літри по ціні 24,95 грн на суму 1 285,70 грн.; бензин А-92 в кількості 357,68 літри по ціні 24,55 грн на суму 8 781 грн на загальну суму 11 612,30 грн, чим порушено встановлений законодавством порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Встановлено розбіжність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО 00,34 грн.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 04 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001650504, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 748,60 грн, в тому числі 5 662,60 грн - фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів; 85 грн - фінансова санкція у розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД) та 1 грн фінансова санкція за вчинене вперше нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Позивач не погоджується із висновками, викладеними в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні з тих підстав, що згідно підпунктах 80.2.4. та 80.2.6 пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України (надалі ПК України) у відповідача не було підстав для видання наказу від 17 грудня 2019 року №1425 (згідно якого призначено перевірку АЗС №3). Також позивач вважає, що ГУ ДПС у Волинській області порушено строк проведення перевірки, передбаченого пунктом 82.3 статті 82 ПК України.
Крім цього вказує на те, що сама по собі нестача товарно-матеріальних цінностей, що обліковуються, фактично унеможливлює реалізацію товариством товару, який не облікований у встановленому порядку. Представниками контролюючого органо безпідставно ототожнено нестачу товарів з таким порушенням як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку. Отже, застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за нестачу товару, тобто за відсутній товар, є неправомірним, оскільки цією нормою передбачена відповідальність у разі реалізації необлікованих товарів, а не за те, що товарів менше, ніж вказано в облікових документах, адже за відсутності облікованих товарів їх реалізація є неможливою та не відбувається.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 02 березня 2020 року пред'явлені позовні вимоги не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні фактичної перевірки, якою встановлено порушення платником податку вимог податкового законодавства. Вказує, що фактична перевірка по двох відокремлених підрозділах позивача проведена на підставі підпункту 80.2.4. пункту 80.2. статті 80 ПК України, у зв'язку з неподанням суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (Z-звіт за 18 квітня 2019 року №2103 переданий до органу ДПС 19 квітня 2019 року).
Крім того, під час проведення фактичної перевірки, контролюючим органом встановлено, що розрахункова операція на суму 99,80 грн проведена СГ із застосуванням РРО із розрахуванням та видачею покупцю розрахункового документа невстановленої форми на повну суму проведеної операції, а саме - при проведенні розрахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, касовий чек №45501 від 23 грудня 2019 року не містить обов'язкового реквізиту «код авторизації» або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжних карток) без виконання процедур авторизації.
Відповідно до пункту 6 Розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 встановлено, що у разі застосування при проведенні розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, касовий чек повинен додатково містити такі обов'язкові реквізити: в тому числі напис «Код авт.» та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжних карток) без виконання процедур авторизації.
Таким чином, нормами чинного законодавства чітко передбачено обов'язковість в розрахунковому документі такого реквізиту, як «код авторизації».
Відповідно до листа від 09 січня 2020 року №2/20 ПрАТ «Резонанс», який є виробником вищезазначеного РРО, та на який і посилається позивач у своєму позові містить інформацію про можливість роздрукуванням касового чека встановленого зразка, однак за умови підключення певного програмного забезпечення.
З врахуванням вищенаведеного, безпідставними є доводи позивача про відсутність у нього обов'язку роздруковувати касові чеки, всупереч нормам чинного законодавства.
У відповіді на відзив від 05 березня 2020 року представник позивача зазначив, що підставою для видання наказу на проведення фактичної перевірки відповідач вказує неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання РРО (Z-звіт за 18 квітня 2019 року №2103 переданий до органу ДПС 19 квітня 2020 року). Однак, що згідно витяга з Книги обліку розрахункових операцій № 3000310838р/4 АЗС №3 Z-звіт №0756 за 18 квітня 2019 року переданий до органу ДПС 18 квітня 2019 року в 23:45 год.
Крім того, позивач визнає порушення з приводу відсутності обов'язкових реквізитів в розрахункових документах по РРО, а саме згідно фіскального чека №45501 від 23 грудня 2019 року при покупці дизельного палива відсутній код УКТ ЗЕД і не заперечує проти штрафу у розмірі 85 грн.
У заперечені на відповідь на відзив від 13 березня 2020 року представник відповідача зазначила, що Z-звіт 2103 (фіскальний номер 3000328933) по вул. Чкаловій, 61 м . Ківерці був переданий до контролюючого органу 19 квітня 2019 року. Підставою для проведення фактичної перевірки був не вчасно переданий Z-звіт за 18 квітня 2019 року №2103, а не Z-звіт від 18 квітня 2019 року №0759.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведена фактична перевірка АЗС, що розташована за адресою м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1-А, суб'єкта господарської діяльності ТзОВ «ВПМК-Трейд», відповідно до наказу від 17 грудня 2019 року №1425 та направлень від 17 грудня 2019 року №001584 і №001585.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 10 січня 2020 року реєстраційний №241/03-20-05/40768381 (бланк 000280), в якому зроблений висновок про порушення ТзОВ «ВПМК-Трейд» пунктів 2, 11, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
ТзОВ «ВПМК-Трейд» 23 січня 2020 року на акт перевірки подало заперечення за №4.
Листом від 03 лютого 2020 року №2788/10/03-20-05-05-10 відповідач скасував висновок акта фактичної перевірки від 10 січня 2020 року в частині порушення встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації (пункт 12 статті 3 Закону №265/95ВР) бензин А92 в кількості 357,68 л. по ціні 24,55 грн на суму 8 781 грн.
На підставі акту перевірку ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2018 року №0001650504, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 5 748,60 грн.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає, що оскаржуване рішення, прийняте ГУ ДПС у Волинській області як суб'єктом владних повноважень, а тому при вирішенні даного спору воно перевірялось судом на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з пунктами 80.1., 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, в тому числі: «неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками» (пункт 80.2.4).
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №826/12612/17.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, службовими особами органу державної податкової служби, перед початком проведення перевірки пред'явлено службові посвідчення та направлення на перевірки та вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки. Представників контролюючого органу допущено до проведення перевірки. Від ознайомлення, підписання та отриманого другого примірника акту перевірки, старший оператор АЗС ОСОБА_2 відмовився.
Відповідно до пункту 82.3 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.
ГУ ДПС у Волинській області 27 грудня 2019 року видано наказ №1543 про продовження строку проведення фактичної перевірки. Копію наказу вручено 02 січня 2020 року директору ТзОВ «ВПМК-Трейд», про що свідчить підпис Клепака А.С .
Тому, при організації та проведенні фактичної перевірки відповідачем вимог ПК України не порушено.
Згідно пункту 86.1, 86.5 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Судом встановлено, що акт проведеної перевірки був зареєстрований в журналі реєстрації актів перевірок ГУ ДПС у Волинській області на наступний робочий день після закінчення перевірок 11 січня 2020 року. Тобто, відповідачем не порушено порядок оформлення результатів перевірок. Також позивачем подано у строк заперечення на акт, у задоволенні якого відповідачем було частково відмовлено.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків, тобто на підставі вже розглянутого заперечення, відповідач і прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Згідно із пунктами 2, 11, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Статтею 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
Згідно зі ст.2 Закону №265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі Положення №13), у разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Відповідно до пункту 6 розділу II Положення №13, у разі застосування при проведенні розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, касовий чек повинен додатково містити такі обов'язкові реквізити:
- ідентифікатор еквайєра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати;
- ідентифікатор платіжного пристрою;
- суму комісійної винагороди (у разі наявності);
- вид операції;
- реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ»;
- напис «Код авт.» та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжних карток) без виконання процедур авторизації;
- підпис касира та підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ».
Пунктом 1 ст.17 Закону №265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.
Крім того, під час проведення перевірки, при знятті залишків запасів палива, станом на 13:44 год. 14 грудня 2019 року встановлено розбіжність фактичних залишків запасів палива (згідно додатку №1 до акту) з залишком запасів по обліку (згідно X звіту РРО №1007 за 24.12.2019) з врахуванням дозволеної похибки, а саме: бензин А95 в кількості 60,492 л. по ціні 25,55 грн на суму 1545,60 грн; бензин А92 Євро в кількості 51,532 л. по ціні 24,95 грн на суму 1285,70 грн.; бензин А92 в кількості 357,68 л. по ціні 24,55 грн на суму 8781,00 грн. на загальну суму 11612,30 грн.
При розгляді заперечення на акт перевірки, щодо порушення ТОВ «ВПМК-Трейд» встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації - п.12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, прийнято рішення провести зняття залишків пального А-92 на АЗС за адресою: м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1/А.
Згідно додатку (відомості) про результати перевірки щодо руху палива станом на 13:08 год. 31.01.2020 встановлено фактичні залишки запасів палива А-92, який складає 355,00 л. (з врахуванням дозволеної похибки (+/-) 2,84 л), що відповідають облікових даних РРО та змінних звітів АЗС -357,68 л.
Враховуючи вищевикладене, висновки акта фактичної перевірки від 10.01.2020 реєстраційний №241/03-20-05/40768381 (бланк 000280) скасовано в частині порушення встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації (п.12 ст. 3 Закону №265/95-ВР) бензин А92 в кількості 357,68 л. по ціні 24,55 грн на суму 8781,00 грн.
Окрім того, 24.12.2019 року станом на 13:44 год., на письмову вимогу перевіряючих, директором ТОВ «ВПМК ТРЕЙД» Клепаком А.С. в присутності перевіряючих проведено заміри залишків запасів пального в резервуарах, дані замірів наведено у додатку до акта перевірки №1/а підписаний Клепаком А.С. та Додатку до акту щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків палива на АЗС, від підписання якого працівники АЗС відмовились.
Вимірювання об'єму нафтопродуктів на АЗС проводилось контролюючим органом, відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі - Інструкція №281).
Вимоги цієї Інструкції в першу чергу є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Нормами цієї Інструкції встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожної АЗС, яка здійснює розрахунки з споживачами за готівку.
Облік реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображення у звітних документах касового апарату за всіма формами оплати за цей саме проміжок часу (п.4.2.5.6).
Пунктом 10.3 цієї Інструкції визначено порядок відпуску нафтопродуктів. Так, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17- НП.
Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Таким чином, вимагання проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки є правом контролюючого органу, чим фактично і скористався відповідач під час здійснення фактичної перевірки - зняв залишки товарно-матеріальних цінностей без вимагання проведення інвентаризації ТМЦ.
Окрім того, слід за необхідне зазначити про безпідставність твердження позивача, що зняття залишків ТМЦ можливо лише шляхом проведення інвентаризації відповідно до вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.09.2014 року №879, оскільки вказаний порядок стосується проведення внутрішньої інвентаризації товарів на підприємстві після призначення такої інвентаризації керівником підприємства та не поширює свою дію на випадки проведення фактичної перевірки фахівцями контролюючого органу, оскільки не містить жодних норм, які регулюють порядок проведення інвентаризації в такому випадку.
Вищезазначені обставини повністю спростовують твердження позивача про порушення зі сторони відповідача норм законодавства під час встановлення залишків ТМЦ.
Згідно зі статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України. Органи державної влади, їх посадові особи відповідно до статті 19 Конституції зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами не правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 04 лютого 2020 року №0001650504, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 73-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Суддя А.Я. Ксензюк