гСправа № 358/1831/19 Провадження № 2/358/126/20
10 квітня 2020 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Кіхтенка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Давиденко М.В.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловими приміщеннями будинку АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований відповідач, який без поважних причин за місцем реєстрації не проживає більше року, участі в утриманні житла та оплаті комунальних послуг не приймає, його особисті речі в будинку відсутні, також це є перешкодою для реалізації ним права користування і розпорядження своїм майном.
Посилаючись на положення ст.ст. 15, 16, 319, 391 ЦК України позивач просить задовольнити його вимоги.
Представник позивачки Чайка О.В. подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути буз її участі та без участі позивачки, а також зазначила, що позовні вимоги підтримує і не заперечує проти постановлення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, а також зазначив, що позовні вимоги визнає.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області № 708 від 21 листопада 2019 року.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в житловому будинку позивачки, що підтверджується довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області № 14294 від 10.12.2019 року.
Згідно актів обстеження житлово-побутових умов від 15 травня 2019 року, від 14 серпня 2019 року та від 20 листопада 2019 року, складених комісією в складі депутатів Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області, підтверджується що відповідач ОСОБА_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 не проживає більше року.
Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник жилого будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї та інших осіб.
Аналогічне правило міститься в статті 150 ЖК Української РСР, відповідно до якої громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Тобто проживання членів сім'ї у житловому приміщенні, яке належить громадянину на праві власності, є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.
У разі виникнення спору між власником та особами, які проживали з ним як члени сім'ї, необхідно враховувати той факт, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 ЦК України.
Частиною 2 статті 405 ЦК України передбачені спеціальні підстави для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням власника. Так, згідно цієї норми закону член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідач ОСОБА_2 не проживає в будинку позивачки більше року, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки відповідач не проживає по місцю реєстрації в будинку позивача більше року, то є підстави для визнання його таким, що втратив право на користування цим житлом.
В даному випадку рішення суду про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житлом, буде підставою для зняття відповідача з реєстрації місця проживання, оскільки відповідно до положень ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, в тому числі, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.
Оскільки, відповідачем позов визнано під час підготовчого судового засідання до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 384 гривні 20 копійок.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 246, 263, 264, 265, 280, 282, 289 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 383, 391 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку.
Судове рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання, відповідно до положень ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України по м. Києві та Київської області, код ЄДРПОУ 37556042, повернути позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову 29 листопада 2019 року, згідно квитанції № 79 на р/р UA658999980000031210206010080, МФО 899998, в ТВБВ 10026/638 філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк ", що становить 384 гривні 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя С. О. Кіхтенко