Справа № 367/2284/20
Провадження №1-кс/367/466/2020
Іменем України
09 квітня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області клопотання слідчого слідчого відділу Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020110040000839 від 05.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, -
До суду звернулася слідчий слідчого відділу Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 із зазначеним клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно вилучене в ході особистого обшуку гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на мобільний телефон «NОМІ», чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , мобільний телефон «Samsung» J7 2016, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 та ІМЕІ 2: НОМЕР_4 та картку «ПриватБанк» із номером НОМЕР_5 , яке перебуває у користуванні гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом накладення заборони на відчуження, користування та розпорядження майном.
В судове засідання слідчий не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. До суду від слідчого надійшла заява про розгляд справи без його участі, клопотання підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали кримінального провадження № 12020110040000839 від 05.04.2020, вважає клопотання таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в провадженні слідчого відділу Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12020110040000839 від 05.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.
Згідно витягу з ЄРДР № 12020110040000706 від 24.03.2020 встановлено, що 05.04.2020 до ЧЧ Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення від інспектора СРПП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , було затримано гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який за попередньою змовою, із невстановленою особою, шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами.
З поданого клопотання вбачається, що 05.04.2020 о 18 год. 04 хв було складено протокол затримання особи в порядку п.2 ч.1. ст.208 КПК України - гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході якого під час особистого обшуку було виявлено та вилучено мобільний телефон «NОМІ», чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому знаходиться номер мобільного телефону НОМЕР_6 та мобільний телефон «Samsung» J7 2016, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 та ІМЕІ 2: НОМЕР_4 в якому знаходяться номери мобільних телефонів НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , картку «ПриватБанк» із номером НОМЕР_5 . Вище зазначене майно перебувало у користуванні у гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому вище вказане майно, було вилучено та поміщено до спец.пакету № 04825821.
Слідчим СВ Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, постановою від 06.04.2020 вказане вище майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Підставою необхідності накладення арешту на вище вказане майно відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України є те, що воно відповідає критеріям зазначеним у ст.. 98 КПК України.
Метою арешту відповідно до п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України є збереження речових доказів.
Також з поданого клопотання вбачається, що у органу досудового розслідування виникла потреба у накладенні арешту на вилучене 05.04.2020 рухоме майно шляхом заборони на відчуження, користування та розпорядження майном.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений на рухоме майно щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Відповідно до ч. 11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України кримінальний процес являється змагальним і диспозитивним, що полягає у вільному подані учасниками процесу до суду доказів на підтвердження своєї позиції та захисту своїх інтересів.
Оглянувши матеріали клопотання, враховуючи правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, а тому слід надати згоду на арешт майна. Крім того, оскільки органом досудового розслідування доведено наявність обставин, передбачених ч.4 ст. 170 КПК України, то суд вважає за можливо при накладенні арешту на вилучене 05.04.2020 рухоме майно заборонити відчуження, користування та розпорядження арештованим майном.
На підставі вищевикладеного клопотання підлягає до задоволення у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 26, 98, 131, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити у повному обсязі.
В межах кримінального провадження № 12020110040000839 від 05.04.2020, тимчасово, до скасування у встановленому КПК України порядку, накласти арешт на майно вилучене 05.04.2020 в ході особистого обшуку гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
1) мобільний телефон «NОМІ», чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ;
2) мобільний телефон «Samsung» J7 2016, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 та ІМЕІ 2: НОМЕР_4 ;
3) картку «ПриватБанк» із номером НОМЕР_5 , яке перебуває у користуванні гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
шляхом накладення заборони на відчуження, користування та розпорядження майном.
Копію ухвали про арешт майна направити для виконання слідчому.
Копію ухвали про арешт майна направити для відому прокурору та фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду впродовж 5 (п'яти) днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1