справа № 229/5168/19
провадження № 2/361/1016/20
08.04.2020
(Заочне)
Іменем України
08 квітня 2020 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.,
за участю секретаряПлиси В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2019 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Виклад обставин та зміст позовних вимог, з якими звертається позивач
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.05.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. За користування кредитом клієнт сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті http//privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору. Також, Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що відповідач взяв на себе зобов'язання погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Однак, у порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним Договором не виконав, тому станом на 15.07.2019 року заборгованість відповідача з урахуванням заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за пенею, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафу (фіксована частина) та штрафу (процентна складова), складає 12 834 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 86 коп. Представник позивача просить стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості та судовий збір у розмірі 1 921 грн.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 10 вересня 2019 року цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області за підсудністю.
10 жовтня 2019 року вказана цивільна справа надійшла до Броварського міськрайонного суду Київської області у провадження судді Петришин Н.М.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового засідання направив клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Також, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив не подав, причини неявки суду не відомі.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.
Обставини справи, що встановлені судом
23 травня 2012 року ОСОБА_1 (далі - Позичальник) звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, а саме грошових коштів, у зв'язку із чим підписав анкету-заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
З вищевказаної анкети-заяви видно, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
На обґрунтування своїх вимог позивачем додано до позову Витяг з «Тарифів Банку» та Витяг із «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою» та розрахунок заборгованості.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15.07.2019 року у відповідача виникла заборгованість перед банком, що становить 12 834 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 86 коп., яка складається із:
-5 837,29 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
-2 131,41 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
-3 028,79 грн. - пеня за прострочене зобов'язання;
-750 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг:
-500 грн. - штраф (фіксована частина)
-587,37 грн. - штраф (процентна складова).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Із аналізу вказаної норми чинного законодавства слідує, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідність до вимог ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.
У відповідність до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Як передбачено ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, при підписанні 23.05.2012 р. анкети-заяви між банком та відповідачем, як фізичною особою - споживачем банківських послуг, виникли договірні правовідносини, які регулюються положеннями статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року.
Однак, дослідивши вказану анкету-заяву від 23.05.2012 р., суд вважає, що при укладенні договору із ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» не дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, з огляду на наступне.
Зокрема, із позовних вимог вбачається, що, окрім тіла кредиту, позивач також просить стягнути з відповідача складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею та штрафами.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Із аналізу вищевказаних норм випливає, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на такі, які встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договором (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Так, дослідивши підписану сторонами 23 травня 2012 року анкету-заяву про приєднання до Умові та Правил надання банківських послуг, судом встановлено, що в ній не зазначена процентна ставка. Крім того, у цій анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 травня 2012 року, АТ КБ «Приватбанк» надає та посилається на Витяг з «Тарифів Банку» та Витяг із «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою».
Однак, суд не може прийняти до уваги вказані докази, так як матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
У позовній заяві АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що при укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.
За змістом вказаної статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Однак, що суд вважає, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23 травня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05 вересня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, суд керується ч. 6 ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що Витяг з тарифів обслуговування карт «Універсальна» та Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, та містяться у матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23 травня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. До такого висновку прийшла колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року (№ 14-131цс19).
З огляду на викладені обставини, пред'явлені АТ КБ «Приватбанк» вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за пенею та штрафами, не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.
Разом з тим, враховуючи те, що фактично отримані та використані Позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також беручи до уваги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, що свідчить про порушення його права, суд вважає, що кредитор вправі звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом зобов'язання позичальника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредиту.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом (тіло кредиту та прострочене тіло кредиту) у розмірі 7 968,70 грн.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи і проаналізувавши наявні у її матеріалах докази, та порівнявши їх у співвідношенні із нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту та прострочене тіло кредиту) у розмірі 7 968,70 грн.
Щодо судових витрат
Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 921 грн., що підтверджується платіжним дорученням № PROM0B4R9S від 30 липня 2019 року.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 1 192,68 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 3, 207, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 625, 626, 628, 629, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, 13, 76, 81, 89, 141, 280-284, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 23.05.2012 р. у розмірі 7 968 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 70 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 192,68 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.М. Петришин