Справа № 359/2561/20
Провадження № 4-с/359/24/2020
10 квітня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Вітківському Є.О.,
за участі скаржника ОСОБА_1 ., представника Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМРУ МЮ (м. Київ) - Сороки В.І.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тригуб Геннадія Вікторовича, -
26 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області зі скаргою, якою просить визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тригуба Геннадія Вікторовича, що полягає у відмові видати довідку - розрахунок заборгованості по аліментам починаючи з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання по теперішній час. Зобов'язати старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тригуба Геннадія Вікторовича провести обчислення та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 у ВП № НОМЕР_1 на утримання ОСОБА_2 починаючи з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання по теперішній час, з урахуванням наданих боржником документів, що відображають отримання доходу.
Скаргу обґрунтовано тим, що на виконанні у Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавчий лист від 10.09.2003 року № 2-2622, виданий Бориспільським міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі ј частини всіх видів заробітку. На заяви ОСОБА_1 від 12 серпня 2019 року, 23 жовтня 2019 року, 26 грудня2019 року, 11 лютого 2020 року про надання розгорнутої довідки-заборгованості з дня пред'явлення виконавчого документу до примусового лікування, скаржник відповіді не отримав.
Скаржник стверджує, що державний виконавець має здійснити перерахунок заборгованості по аліментах з урахуванням наданих ним документів, які підтверджують розмір отриманого ним доходу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи скарги та просив задовольнити її.
Представник Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМРУ МЮ (м. Київ) - Сорока В.І. заперечував проти скарги та просив відмовити у її задоволенні.
Суд, заслухавши надані сторонами пояснення та дослідивши матеріали справи, в тому числі матеріалів виконавчого провадження, прийшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.4 та ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2-4 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники справи, відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено та не спростовується сторонами, що у Бориспільському міськрайонному відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 3239049, щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-2622/03 виданого 10 вересня 2003 року Бориспільським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі ј частини, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян на дитину, починаючи з 04.09.2003 року і до повноліття дитини (а.с. 7).
12 серпня 2019 року, 23 жовтня 2019 року, 26 грудня 2019 року та 11 лютого 2020 року скаржник ОСОБА_1 звертався до Бориспільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_5 Вікторовича з заявами про перерахунок розміру заборгованості по сплаті аліментів, та видати йому розгорнуту довідку - розрахунок за весь період сплати ним аліментів, згідно виконавчого провадження № 3239049 (а.с. 9 -13).
Відповідно ст.449 ч.1 ЦПК України скарга може бути подана до суду у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Встановлений ст.449 ч.1 ЦПК України 10-денний строк на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця є преклюзивним, відповідно ст.120 ЦПК України є процесуальним і може бути поновлений за наявності поважних для цього причин, що передбачено ст.ст.127 ч.1, 449 ч.2 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів скарги, заявник оскаржує не здійснення перерахунку заборгованості по аліментам відповідно до поданих ним заяв 12 серпня 2019 року, 23 жовтня 2019 року, 26 грудня 2019 року та 11 лютого 2020 року.
Однак, відповідно ч. 1 ст. 449 ЦПК України, що передбачає строки для звернення зі скаргою, не містить альтернативного визначення строку подачі скарги на дію та/чи бездіяльність органу виконавчого провадження.
При цьому такий строк має рахуватись з дня, коли саме боржник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права або свободи.
З матеріалів поданої скарги вбачається, що скаржник подав останню заяву державному виконавцю 11 лютого 2020 року та відповіді на своє звернення не отримав. Тобто, про порушення свого права шляхом невиконання дій, про які ОСОБА_1 просив у зверненнях та ненаданні жодної відповіді на них, скаржник знав достеменно, проте до суду з скаргою звернувся лише 23 березня 2020 року, тобто через 1 місяць.
Отже, заявником пропущено строк на звернення до суду з даною скаргою визначений ст. 449 ЦПК України.
Згідно роз'яснень, що містяться у п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Згідно положень ч.1 та ч.2 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Аналогічні положення містяться і в роз'ясненнях Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».
Так, у абзаці 3, 4 п. 16 цієї Постанови визначено, що такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не подав клопотання про поновлення пропущеного строку і не обгрунтував необхідності його поновлення.
Законом не передбачена можливість вирішення питання про поновлення пропущеного строку за ініціативи суду, навіть у випадку отримання постанови чи повідомлення про вчинення оскаржуваних дій з запізненням. Зазначена обставина лише може бути поважною причиною для поновлення строку за заявою скаржника.
Таким чином, враховуючи те, що скаржником при зверненні до суду із зазначеною скаргою пропущено встановлений ч. 1 ст. 449 ЦПК України десятиденний строк та не подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог скарги.
Крім іншого, згідно п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.
Відтак, скаржнику необхідно зазначити також стягувача та при новому зверненні до суду із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, надавати копію скарги з додатками для стягувача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.126, 258-260, 261, 449, 353, 354 ЦПК України, п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тригуб Геннадія Вікторовича відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспіль-ський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду.
Суддя Яковлєва Л.В.