Справа № 357/3601/19
1-кп/357/54/20
10.04.2020 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110030000656 від 06.03.2019 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-23.02.2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 до відбування покарання 3 років позбавлення волі, на основі ст.. 75,104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
-21.11.2017 року знятий з обліку КВІ Кагарлицького МРВ Київської області на основі ст.1 п. «а» Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22.12.2016 року, відповідно до рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 08.11.2017 року;
-22.02.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 289 до покарання 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив новий умисний корисливий злочин за наступних обставин.
Так, 05.03.2019 року, близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_3 , який знаходячись біля будинку 46 по вулиці Леваневського в м. Біла Церква Київської області, умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу, з салону автомобіля марки «Рено Кенго» р.н. НОМЕР_1 , який був припаркований біля вказаного будинку, вчинив відкрите викрадення чужого майна - мобільного телефону марки «Bravis А506» вартістю 1033 гривень 33 копійок, належного потерпілому ОСОБА_6 .
Так, ОСОБА_3 , відкривши незачинені на замок двері вказаного автомобіля, з пасажирського сидіння в салоні автомобіля взяв мобільний телефон та виходячи з салону, був помічений працівником магазину ТОВ «Авториспект» СТО, що розташований поруч з вищевказаним будинком, яка побачивши викрадення, намагався зупинити ОСОБА_3 .
Після чого ОСОБА_3 з місця вчиненого злочину зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на вищевказану суму.
Своїми умисними діями, ОСОБА_3 , вчинив відкрите викрадення чужого майна грабіж), тобто злочин, передбачений ч.1 ст.186 КК України.
Крім цього, 06.03.2019 року, близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_3 , який знаходячись біля аптеки «Подорожник», яка розташована по вулиці Леваневського, 57 в м. Біла Церква Київської області, умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом і вільного доступу, повторно, з салону автомобіля марки «Сітроен Джемпер» р.н. НОМЕР_2 , який був припаркований біля вказаної аптеки, вчинив відкрите викрадення чужого майна - мобільного телефону марки «Meizu М5 Note М521Н» вартістю 1850 гривень, належного потерпілому ОСОБА_7 ..
Так, ОСОБА_3 , відкривши незачинені на замок двері вказаного автомобіля, з приладової панелі в салоні автомобіля взяв телефон та виходячи з салону, був помічений працівниками магазину «Белісімо», що розташований поруч з вищевказаною аптекою, які побачивши викрадення, - намагалися зупинити ОСОБА_3 .
Після чого ОСОБА_3 з місця вчиненого злочину зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, обставини вчинення ним відкритого викрадення чужого майна (грабежу) повторно підтвердив відповідно до викладеного. Показання останнього є послідовними, і повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті, погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ним не оспорюються та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його є добровільним, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро кається, просить суд не застосовувати до нього сурову міру кримінального покарання.
Таким чином, враховуючи, що ні обвинувачений ОСОБА_3 ні інші учасники судового провадження, не оспорюють зібрані під час досудового розслідування докази по обставинах вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України, а тому, суд, у відповідності до положень, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає їх дослідження в судовому засіданні, недоцільним.
Прокурор вважає за можливе розглядати дане кримінальне провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186 КК України, ч. 2 ст. 186 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 надані ним під час судового розгляду про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї винності у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об'єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186 КК України, ч. 2 ст. 186 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.
Суд вважає що дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 186 КК України, ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, що виразилося у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочинів, які відноситься до категорії тяжких, дані про його особу, обставини, які пом'якшують його покарання, обставин, які обтяжують його покарання.
Так відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Враховуючи вимоги ст. 65 КК України щодо необхідності й достатності призначення покарання для виправлення особи та попередження нових злочинів, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливі при ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі. Судом не встановлено підстав для застосування відносно обвинуваченого положень ст. ст. 69, 75 КК України.
Призначаючи покарання суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин проти власності, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 був неодноразово засуджений. Покарання за вказаними вироками він відбув повністю шляхом зарахування йому строку попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання.
Так, ОСОБА_3 був востаннє засуджений вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2019, яким призначено покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
Тому суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання із врахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України, та до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2019.
Також обвинуваченому слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення згідно ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Таким чином, враховуючи наведені по справі обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненні злочину, враховуючи дані про особу ОСОБА_3 який є особою молодого віку, суд вважає, що покарання йому слід призначити в межах санкції ст. 186 КК України за якою він притягується до кримінальної відповідальності.
Разом з тим, призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує, що він раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, відбував покарання у місцях позбавлення волі, належних висновків не зробив і знову вчинив тяжкий корисливий злочин, а тому вважає, що покарання йому слід призначити у виді позбавлення волі на певний строк.
Питання речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Також з обвинуваченого слід стягнути на користь держави судові витрати на проведення експертиз в розмірі 429,00 гривень.
Цивільний позов не заявлений.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349 ч.3, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186 КК України, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому за ч. 1 ст. 186 КК України покарання у вигляді 2 (два) років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Згідно зі ч. 1 ст. 70 КК України покарання призначити за правилами призначення покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання за даним вироком та вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2019 остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді п'яти (п'ять) років двох (два) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 06.03.2019 період часу попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі на підставі ст. 72 КК України..
Згідно ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання зарахувати у строк відбутого покарання період часу попереднього ув'язнення з 28 грудня 2018 року по 22 лютого 2019 року за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2019 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу залишити в силі обраний обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Запобіжний захід ОСОБА_3 - тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Речові докази: мобільний телефон марки «Bravis А506» належного потерпілому ОСОБА_6 - повернути законному володільцю, мобільного телефону марки «Meizu М5 Note М521Н» належного потерпілому ОСОБА_7 - повернути законному володільцю, CD-R диск - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 429,00 гривень витрат на проведення експертиз.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя: ОСОБА_1