Справа № 286/665/20
10 квітня 2020 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л.
з секретарем Павленко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцького відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, поліцейського СРПП №2 Овруцького ВП старшого сержанта поліції Царапори Павла Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №523467 від 24.02.2020 , -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №523467 від 24.02.2020, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.1 ст.121 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 425 грн., за те, що він 24.02.2020 о 01 год. 13 хв. в м. Овруч по вул. Відродження, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та в транспортному засобі було переобладнано без відповідного дозволу сервісного центру та встановлено газобалонне обладнання, чим порушив п.2.1 ПДР України та п.31.3а ПДР України. Однак, він категорично не згоден з притягненням його до адміністративної відповідальності. Вважає, що постанова винесена незаконно, упереджено та з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності. Так, 24.02.2020 близько 01 год. 00 хв. він дійсно рухався на автомобілі марки ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Відродження в м. Овруч. На вимогу поліцейського він здійснив зупинку. Так як правил дорожнього руху він не порушував, то запитав інспектора про причину зупинки, на що поліцейський відповів, що зі слів сторонніх осіб має підозру, що він - позивач, перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Зрозумівши, що він не вживав алкогольних напоїв чи наркотичних засобів, поліцейський попросив відкрити багажник автомобіля, на що він запитав підставу даної вимоги та попросив запросити двох свідків і скласти протокол огляду транспортного засобу. Після чого поліцейський, не роз'яснивши прав, передбачених ст.268 КУпАП, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та застосував адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що він керував транспортним засобом ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_1 , не маючи при собі страхового поліса про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів та при переобладнанні транспортного засобу без відповідного дозволу сервісного центру і встановлення газобалонного обладнання. Вважає, оскільки причина зупинки його транспортного засобу була незаконною, то і вимагати поліс страхування відповідач права не мав. Тому вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки адміністративне правопорушення не скоював та відповідно в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Докази в підтвердження факту вчинення ним правопорушення не надано та був порушений процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Позивач надав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі за наявними матеріалами. Відповідачі не повідомили про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується розписками про отримання судових повісток.
Відповідачами відзиви на позов до суду не надано.
Дослідивши в судовому засіданні письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
З копії постанови серії БАА №523467 від 24.02.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.121 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 425 грн. за те, що він 24.02.2020 о 01 год. 13 хв. в м. Овруч по вул. Відродження керував автомобілем марки ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи при собі поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та на автомобілі було переобладнано без відповідного дозволу сервісного центру і встановлено газобалонне обладнання, чим порушив п.2.1 ПДР України та п.31.3а ПДР України.
Об'єктивною стороною правопорушень, за які було притягнуто до відповідальності позивача, є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), а також керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Пунктом п.2.4. Правил дорожнього руху України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, а також (доповнено 23.01.2019) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У даному спірному випадку, як вбачається з позовної заяви, поліцейський, обґрунтовуючи правомірність підстав для зупинки транспортного засобу позивача, посилається на те, що зі слів сторонніх осіб має підозру про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння.
Аналізуючи вищевказані норми прав, суд звертає увагу, що така підстава для зупинки автомобіля, як наявна підозра зі слів сторонніх осіб про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, не передбачена нормами чинного законодавства України.
Відповідно у відповідача були відсутні правові підстави для зупинки транспортного засобу позивача та вимоги щодо надання документів, зазначених в п. 2.1 ПДР України, що узгоджується і з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року по справі №686/11314/17, згідно якої поліцейські не можуть вимагати у водія будь-яких документів, якщо у них немає доказів правопорушення.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові по справі №357/10134/17 від 23.10.2019 звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.
Доказами в адміністративному судочинстві, згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Незважаючи на зазначені обставини, відповідачем не подано в порядку визначеному ч.1 ст.261 КАС України відзиву на позовну заяву, не представлено суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надано жодних документів (матеріалів), які стали підставою для прийняття рішення про притягнення позивача до відповідальності. В матеріалах справи на день винесення оскаржуваного рішення взагалі відсутні будь-які показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, та які, в свою чергу, стверджували про вчинення позивачем вищеописаного адміністративного правопорушення.
Таким чином, за такого правового врегулювання, беручи до уваги доводи позивача, відсутність будь-яких доказів з боку відповідача - Овруцького ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, враховуючи обставини справи та досліджені письмові докази, суд приходить до висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №523467 від 24.02.2020, у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст.121 КУпАП, та про наявність правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим, позивачем пред'явлено вимоги до двох відповідачів: до поліцейського, який виніс постанову, та до органу, від імені якого діяв поліцейський.
Згідно п.5 ч.1 ст.213 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, відповідно до статті 222 цього Кодексу, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 цього ж Кодексу.
Частиною другою статті 222 КУпАП передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З наведеної вище норми слідує, що суб'єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є відповідний Орган в особі конкретної посадової особи.
Отже, інспектори патрульної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що належним відповідачем у справі, предметом якої є оспорювання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, повинен бути відповідний орган Національної поліції, тому відповідно позов частині вимог до поліцейського СРПП №2 Овруцького ВП старшого сержанта поліції Царапори Павла Олександровича задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019р. у справі за №724/716/16-а.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.4 ст. 288 КУпАП.
Керуючись ст. 293 КУпАП, ст.ст. 6-9, 20, 77, 78, 243-246, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №523467 від 24.02.2020, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.1 ст.121 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 425 грн., визнати протиправною та скасувати.
Справу закрити.
В задоволенні вимог до поліцейського СРПП №2 Овруцького ВП старшого сержанта поліції Царапори Павла Олександровича відмовити.
На рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А. Л. Гришковець