Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/772/20
Провадження № 1-кс/935/295/20
Іменем України
10 квітня 2020 року м.Коростишів
Слідчий суддя Коростишівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого Коростишівського ВП ГУ НП у Житомирській області про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Коростишів, Житомирської області, громадянину України, українець, не одружений, який депутатом та інвалідом не являється, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
До Коростишівського районного суду звернулася слідча Коростишівського ВП ГУНП у Житомирській області, за погодженням з прокурором Коростишівської місцевої прокуратури, який здійснює нагляд за проведенням досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , в обґрунтування якого зазначила наступне.
В провадженні СВ Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області знаходиться кримінальне провадження №12020060190000614, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2020 за ч.2 ст.345 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.04.2020 о 14 год. 53 хв. до Коростишівського ВП ГУ НП в Житомирській області надійшло повідомлення на телефонну лінію поліції «102» про те, що у сквері за адресою: АДРЕСА_2 , лежить невідома особа без ознак життя.
Слідчо-оперативна група Коростишівського ВП ГУ НП в Житомирській області, до складу якої входили: оперуповноважений СКП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 та слідчий СВ Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 , які були одягнуті в «однострій» і знаходились при виконанні службових обов'язків, на підставі зазначеного виклику з телефонної лінії поліції «102», прибули на службовому автомобілі марки ВАЗ 2107, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , за адресою: м.Коростишів, вул. Київська, буд. 111.
Під час огляду території та усного опитування прохожих громадян встановлено, що особа чоловічої статі, яка лежала без ознак життя у вищевказаному місці самостійно підвелася на ноги та попрямувала у невідомому напрямку.
В ході опрацювання вказаного повідомлення оперуповноважений СКП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області лейтенант поліції ОСОБА_7 по вул. Київській, 111 в м. Коростишів помітив зазначену особу чоловічої статі, поведінка якої вказувала на те, що особа перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
В подальшому оперуповноважений СКП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області лейтенант поліції ОСОБА_7 виконуючи свої службові обов'язки відповідно до Закону України «Про національну поліцію України» підійшов до невстановленої особи та назвав своє прізвище, ім'я, по батькові, посаду, спеціальне звання, пред'явивши при цьому своє службове посвідчення, проінформувавши при цьому про обставини повідомлення на телефонну лінію поліції «102».
На що, 08.04.2020 о 15 год. 20 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, розуміючи протиправність та суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, з особистих міркувань та не бажаючи припинити порушувати громадський порядок, демонструючи явну неповагу до авторитету державної влади, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу вищевказаних працівників поліції, реалізовуючи свій виниклий злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків, достовірно знаючи, що останній є працівником правоохоронного органу, який виконує свої службові обов'язки, умисно спричинив оперуповноваженому СКП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області лейтенанту поліції ОСОБА_7 тілесні ушкодження, що за своїм характером відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
08.04.2020, о 15 год. 20 хв., уповноваженою службовою особою Коростишівського ВП ГУ НП у Житомирській області, ОСОБА_6 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, затримано безпосередньо після вчинення злочину.
В подальшому, 09.04.2020 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину середньої тяжкості, має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого. Зазначені в сукупності факти свідчать про те, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення та відповідно кримінального покарання.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити, обгрунтувавши викладеними в клопотанні доводами.
Підозрюваний заперечив щодо задоволення даного клопотання.
Захисник заперечила щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу та просила застосувати більш м'який запобіжний захід.
Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення підозрюваного, захисника, думку прокурора, слідчого, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання відносно ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. Згідно з положенням ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Слідчий суддя зобов'язаний врахувати вимоги ст.194 КПК України, частина перша якої передбачає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.
Згідно п.1 Інформаційного листа ВСС України № 511-550/0/4-13від 04.04.2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», суди мають зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст.177 КПК України. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом.
Порушення вимог п.3 ст.5 Конвенції у справі "Буров проти України" констатувалося, у зв'язку, зокрема, відсутністю у рішеннях щодо тримання особи під вартою аналізу можливості застосування до особи інших, окрім взяття особи під варту, запобіжних заходів. Крім того, у практиці ЄСПЛ визначено, що навіть існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі "Єчус проти Литви").
Згідно з п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі "Яблонський проти Польщі", від 23 вересня 1998 року у справі "І.А. проти Франції", від 4 жовтня 2001 року у справі "Іловецький проти Польщі").
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи "за" і "проти" такого звільнення не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення ЄСПЛ у справі "Смирнова проти Росії"). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі "Вренчев проти Сербії").
При розгляді клопотання прокурором належно не обґрунтовано чому більш м'який запобіжний захід не може бути застосований до ОСОБА_6 , що унеможливлює таке обґрунтування і в судовому рішенні.
Крім того суд враховує, що ризик переховування ОСОБА_6 від слідства не переконливий, так як останній в розшуку не перебував, живе в будинку матері та сам находить джерела для підробітку. Ризик впливу підозрюваним на свідків також є неконкретизованим, так як слідством опитані та виявлені докази винуватості, встановлені та опитані очевидці події, а тому вплинути на них ОСОБА_6 змоги не має об'єктивно.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , так як наявні належні докази що спростовують пред'явлену підозру, а ризики, наведені прокурором, не є конкретизовані, а неможливість обрання більш м'якого запобіжного заходу не переконлива.
Водночас, враховуючи тяжкість покарання за злочин, в якому наразі підозрюється ОСОБА_6 , суд приходить до висновку про необхідність обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, строком на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 17, 23, 177, 178, 181, 194 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, роз'яснень Інформаційного листа ВСС України № 511-550/0/4-13від 04.04.2013 року, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити частково.
Відмовити у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, відповідно до ч.5 ст. 194 КПК у вигляді:
Заборонити ОСОБА_6 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період доби з 22:00 години до 6.00 години наступного дня в межах строку досудового розслідування на строк 60 (шістдесят) днів.
2) Не відлучатися за межі Коростишівського району Житомирської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.
3) Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1