Справа № 296/5536/19
2/296/1212/20
заочне
"25" березня 2020 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
при секретарі судових засідань Тузенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
В червні 2019р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що сторони перебували у шлюбі, який на підставі рішення Корольовського районного суду від 19.01.2015р. розірвано. Вказаним рішенням також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 1000,00 грн. щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з дня подання позову - 19.11.2014р. до досягнення дітьми повноліття.
Починаючи з часу розірванню шлюбу, відповідач життям дітей не цікавиться, жодного разу не телефонував, не виявляв бажання спілкуватися з ними, участі у їх вихованні не приймав, не відвідував та не відвідує заклади, в яких навчаються діти, будь-яких стосунків з дітьми підтримує. Позивач зазначає, що відповідач не виконує рішення суду в частині сплати аліментів, незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів. Крім того, однією з основних підстав звернення до суду з даним позовом є те, що їх дітям, на яких покладають надії, пропонують брати участь у міжнародних конкурсах, однак у зв'язку з відсутністю згоди батька, вони позбавлені можливості у реалізації своїх можливостей. Оскільки відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач в засідання суду 25.03.2020р. не з'явилась. В заяві (а.с.54) просила розгляд справи здійснювати у її відсутність. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник третьої особи Жалюк В.С. в заяві від 24.03.2020р. просив розгляд справи здійснювати у його відсутність (а.с.51).
Від відповідача відзив на позов до суду не надходив. В судові засідання, призначені на 27.09.2019р., 16.10.2019р., 16.01.2020р. та 25.03.2020р. відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, у тому числі шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що 11 грудня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано міським відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського обласного управління юстиції, за актовим записом № 1921.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.15,16).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від "19" січня 2015 р. розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований міським відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського обласного управління юстиції, за актовим записом № 1921. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп. щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з дня подання позову - 19 листопада 2014 року до досягнення дітьми повноліття (а.с.13-14).
Як зазначає ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо своїх дітей, що відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Вирішуючи питання на предмет задоволення позову, суд враховує наступне.
Згідно довідки №1523 від 02.04.2019р. ТОВ «Управляюча компанія «Полісся» діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають з позивачем ОСОБА_1 за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.17).
З довідки №22508/7.21-30/21 від 27.03.2019р. про неотримання аліментів, виданої Богунським ВДВС м.Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно не отримувала аліменти від ОСОБА_2 у період з 19.11.2014р. по 15.03.2019р. згідно виконавчого листа №296/10559/14-ц від 13.02.2015р., який видано Корольовським районним судом м.Житомира про стягнення на її користь аліментів на утримання дітей (а.с.20).
Отже, діти проживаючи разом з матір'ю ОСОБА_1 , перебувають повністю на її утриманні.
Характеристика на ученицю 4-Д класу Житомирського екологічного ліцею №24 ОСОБА_6 свідчить про те, що участь у вихованні та у навчанні дитини приймає виключно мама учениці. Вона (мама) постійно тримає зв'язок з класним керівником, завжди відвідує батьківські збори, надає належну допомогу доньці та забезпечує її всім необхідним для навчання. Батько дитини ніколи не звертався до класовода ОСОБА_7 та не цікавився навчанням ОСОБА_6 (а.с.18).
Відповідно до характеристики учня 7-Г класу Житомирського екологічного ліцею №24 ОСОБА_3 , останній проживає з матір'ю та сестрою. Мама дитини відповідально ставиться до виховання та навчання сина. Часто відвідує школу, щотижня телефонує класному керівнику. Батько не бере участі у вихованні сина, не цікавиться його навчанням (а.с.19).
В судовому засіданні 16.01.2020р. позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. На запитання головуючого судді пояснила, що востаннє відповідач спілкувався з дітьми приблизно п'ять років назад. Їй не відомо про місце його перебування. Жодних коштів на утримання дітей відповідач не надає, аліменти не сплачує.
Присутні в судовому засіданні 16.01.2020р. свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 повідомили про те, що відповідач з дітьми не спілкується, востаннє відвідував дітей майже 5 років назад, ухиляється від виконання свої батьківські обов'язків по вихованню дітей, аліменти не платить, кошти на утримання дітей не надає. Позивач перешкод у спілкуванні з дітьми не чинить. Діти про батька не згадують.
Наявний в матеріалах справи висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 свідчить про доцільність позбавлення останнього батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.52 зворотня сторона).
Згідно вказаного висновку ОСОБА_2 тривалий час з дітьми не проживає, не бере участі у їх вихованні та забезпеченні, станом здоров'я та розвитком дітей не цікавиться, злісно ухиляється від виконання батьківських обов'язків. ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей не сплачує, має заборгованість по сплаті аліментів. За інформацією Житомирського екологічного ліцею №24, де навчаються діти, «батько не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться їх навчанням».
Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно ч. 1 ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - це акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, мати (батько) можуть вважатися такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, якщо вона (він) не проявляють про неї батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі "Савіни проти України" встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкується з дітьми, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 164, 165 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 грн. 40 коп. понесених судових витрат.
Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач
ОСОБА_1
адреса проживання: АДРЕСА_2
РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач
ОСОБА_2
остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2
РНОКПП НОМЕР_2
третьої особа
Орган опіки і піклування м.Житомира
місцезнаходження: 10014, м.Житомир, майдан Корольова, 2/4
Головуючий суддя В. П. Маслак