09 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/367/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області викладену у наказі від 14.01.2020 № 11-590/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка знаходиться на території Цибулівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту та прийняти рішення з урахуванням висновків суду;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25006, м. Кіровоград, вул. А. Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) документально підтверджені понесені ним судові витрати та витрати, пов'язані із розглядом справи (у тому числі витрати на правничу допомогу);
- визначити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області розумний строк для виконання рішення суду у відповідності до ч.6 ст.245 КАС України
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Цибулівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області. На думку позивача, ним до заяви додано усі необхідні документи. Натомість ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області наказом 14.01.2020 № 11-590/14-20-СГ, відмовило у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Позивач не погоджується з даною відмовою та вважає її незаконною.
10 лютого 2020 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с.1-2).
25.02.2020 (вх. № 3445) до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивачу відмовлено у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Цибулівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області з підстав передбачених Земельним кодексом України, оскільки під час перевірки поданих матеріалів позивачем було виявлено, що під час перевірки поданих матеріалів позивачем було виявлено, що у відповідності поданих графічних матеріалів, виявлено невідповідність, яка полягає в тому, що надано дозволи іншим особам, та їхні земельні ділянки по графічним матеріалам пересікаються з бажаною земельною ділянкою позивача, а тому в разі задоволення позовної вимоги, щодо повторного розгляду звернення позивача, відповідь буде негативною тобто відмовою у наданні дозволу. (а.с.36-38).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
06.09.2019 позивач (за довіреністю ОСОБА_2 ) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель запасу Цибулівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (а.с.20).
07.10.2019 № 11-5727/14-19-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення вищевказаного проекту із підстав: на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», земельна ділянка, зображена на поданих графічних матеріалах, була включена до переліку земельних ділянок, що підлягають відведенню у власність виключно учасникам антитерористичної операції (а.с.21).
10.12.2019 року в інтересах позивача за договором про надання правової допомоги адвокат звернувся ОСОБА_3 . з заявою (клопотанням) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель запасу Цибулівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства повторно (а.с.22).
14.01.2020 № 11-590/14-20-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення вищевказаного проекту із підстав: подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів,затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. (а.с.23).
Позивач зазначає, що вказаний наказ відповідача є протиправним, а тому звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.
Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
При цьому, з огляду на зміст п.п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
На підставі п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.1, 7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, однак за умови, якщо такого права вона не використала раніше.
Документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав.
Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Проаналізувавши норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно з статтею 118 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.
Оскаржуваний наказ мотивований посиланням на те, що подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до письмових пояснень представника відповідача, під час перевірки поданих матеріалів позивачем було виявлено, що у відповідності поданих графічних матеріалів, виявлено невідповідність, яка полягає в тому, що надано дозволи іншим особам, та їхні земельні ділянки по графічним матеріалам пересікаються з бажаною земельною ділянкою позивача, а тому в разі задоволення позовної вимоги, щодо повторного розгляду звернення позивача, відповідь буде негативною тобто відмовою у наданні дозволу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінюючи позицію відповідача, викладену в оскаржуваному наказі та позицію зазначену у відзиві на позовну заяву, суд вважає, що мотиви відмови викладені в оскаржуваному наказі є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки, в оскаржуваному наказі відповідачем лише вказано, що графічні матеріали не відповідають вимогам законів, однак не надано достатніх та належних доказів того, що в чому саме вони не відповідають нормам закону, а обставини зазначені при надані відзиву на позов в оскаржуваному наказі не зазначені.
Тому, суд вказує на те, що дані обставини не можуть слугувати перешкодою щодо надання відповідачеві дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у відповідності до ЗК України виготовлення технічної документації землеустрою що відведення земельної ділянки у власність є лише першим етапом процесу оформлення земельної ділянки у власність.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачеві є протиправною, а тому оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог, в якій представник позивача просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка знаходиться на території Цибулівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.
У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачам дозволів на розробку проекту землеустрою.
Наведений висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19 (адміністративне провадження №К/9901/22169/19).
Разом з тим, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки заява позивача від 10.12.2019 про надання дозволів на розробку проекту землеустрою розглянута з порушенням норм Земельного кодексу України, суд вважає, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за її заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути дану заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачам у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані дії відповідача протиправними.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області розумний строк для виконання рішення суду у відповідності до ч.6 ст.245 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст.245 КАС України у випадках, визначених у частинах третій - п'ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Згідно положень Земельного кодексу України відповідач зобов'язаний розглянути клопотання позивача протягом місяця, а тому відсутня необхідність для встановлення додаткового строку для виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Майданюк Сергієм Івановичем 16 жовтня 2019 року укладено договір про надання правової допомоги (а.с.25).
Відповідно до додатку до договору сума гонорару становить 5000 грн. (а.с.26).
Відповідно до вказаного розрахунку, розмір гонорару адвоката включає: вивчення матеріалів справи та дослідження законодавства, що регламентує спірні відносини -- 2 години (500 грн. за годину) та сумарно 1000,00 грн.; підготовка позовної заяви та документів - 4 години (1000 грн. за годину) та сумарно - 4000,00 грн.
Сплата позивачем вказаної суми за надання правничої допомоги підтверджується копією квитанції 1861-3835-6530-1895 від 05.02.2020 (а.с.28).
Суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа № 810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Суд зазначає, що при визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited " суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №340/367/20 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відтак, враховуючи вищенаведені норми КАС України та зважаючи на велику кількість рішень у справах з подібним предметом спору, суд відносить дану справу до категорії незначної складності.
Позивачем не надано доказів, на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на його репутацію або публічного інтересу до справи.
При цьому, суд зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 5000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача є не співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 500 грн.
Також, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., який підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м.Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ 39767636) про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області викладену у наказі від 14.01.2020 № 11-590/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка знаходиться на території Цибулівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. Притула