10 квітня 2020 року Справа № 280/1522/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
05.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №15 від 23.10.2019 та №2 від 24.01.2020 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з дня набуття права на призначення пенсії, тобто з 24.07.2019.
Ухвалою суду від 06.03.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі, призначене судове засідання на 02.04.2020 без виклику сторін.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві від 03.03.2020. Позивач зазначає, що має право на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак, звернувшись із відповідною заявою до відповідача, позивач отримала відмову у її призначенні з огляду на відсутність документів про перебування на утриманні померлого годувальника. Таку відмову позивач вважає протиправною з огляду на наявність довідки №148 від 24.12.1988, видана ЖЕУ №36, про спільне проживання разом з чоловіком по день його смерті. Більш того вказує, що у позивача в розпорядженні перебувають матеріали пенсійної справи ТЗ-41474, що дає можливість пенсійному органу призначити позивачу пенсію на підставі наявних в цій справі документів. З наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 17.03.2020 (вх.№13645 від 23.03.2020). Зокрема вказано, що при зверненні за призначенням пенсії по втраті годувальника позивачем не надано документів, які б підтверджували втрату джерела засобів до існування, враховуючи, що протягом останніх 32 років позивач проживала без доходу померлого годувальника. Також зазначено, що позивачем не підтверджено факт перебування на утриманні у померлого годувальника. Посилання на «Корешок ордера на жилое помещение №5103» вважає неправомірним, оскільки сам ордер не є підтвердженням спільного проживання, а є документом, який надає право на вселення до квартири. Однак чи було реалізоване дане право позивачем та померлим годувальником, він не підтверджує. Також з посиланням на ст.30 до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначено, що правом на призначення пенсії по втраті годувальника наділені непрацездатні члени сім'ї померлого, які були на його утриманні. В свою чергу, на дату смерті годувальника - ІНФОРМАЦІЯ_3, позивач не перебувала на його утриманні, оскільки була працездатна. Виходячи з наведеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З 26.03.1983 позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 (а.с.9).
За життя чоловік позивача перебував на військовій службі.
ІНФОРМАЦІЯ_3, в період проходження військової служби, ОСОБА_2 помер (а.с.10).
Після смерті чоловіка, ОСОБА_1 набула статус «член сім'ї загиблого», що підтверджується посвідченням члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби серія НОМЕР_3 від 06.06.1997 (а.с.8).
Згідно наданого пенсійного посвідчення Міністерства оборони СРСР серія НОМЕР_4 від 04.01.1989, ОСОБА_1 з 01.09.1988 призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника на 2 членів сім'ї, а саме дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з Положенням про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надтермінової служби в розмірі 93 руб., 50 коп. (а.с.7).
24.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.11).
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України №14933/03 від 03.09.2019 у задоволенні заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 відмовлено. В обґрунтування відмови зазначено про відсутність підстав для призначення пенсії з причини не надання документу про перебування на утриманні померлого годувальника (а.с.14).
З цих підстав, рішенням №15 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.10.2019 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника (а.с.16 зворот).
Рішенням №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.01.2020 ОСОБА_1 повторно відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника (а.с.17 зворот).
Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону №1788-XII передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Положенням ст. 6 Закону №1788-XII вказано, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 16 Закону №1788-XII, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Статтею 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII) вказано, що незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї, зокрема, вважаються: батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або є особами з інвалідністю; батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є особами з інвалідністю.
Положенням ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Пунктами 4 та 5 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема, мають:
- військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
- дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, діти, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 проходив військову службу, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер в період проходження військової служби. Причина смерті - гліобластома лівої скроневої ділянки головного мозку (а.с.10).
З наданих суду доказів, а саме посвідчення серія НОМЕР_3 від 06.06.1997, підтверджується статус сім'ї ОСОБА_2 як військовослужбовця, що загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (а.с.8).
Відповідно до п.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, для призначення пенсії в разі втрати годувальника подається: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев'ятим пункту 7 цього Порядку.
При цьому, п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 передбачено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника стала відсутність документу про перебування позивача на утриманні померлого годувальника.
Наданий позивачем корінець державного ордера на заселення двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , виданий ОСОБА_2 15.09.1987 на склад родини зазначений відповідачем як неналежний доказ спільного проживання позивача з чоловіком.
Відповідачем здійснено запит до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, з листа якого від 14.08.2019 року за №01-17102/4706 була надана відповідь про те, що позивач з 31.07.2017 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 відсутня.
Однак, як вбачається з довідки, виданої ЖЕУ №36, за №148 від 24.12.1988 ОСОБА_1 1965 року народження проживала спільно з чоловіком по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15 зворот).
Довідка отримана позивачем у відповідь на запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, крім того, міститься в пенсійній справі ТЗ-41474 (а.с.15).
Відтак, факт перебування позивача на утриманні померлого чоловіка та їх спільне проживання підтверджений відповідним документом (довідкою №148 від 24.12.1988 року). Зазначена довідка знаходиться в розпорядженні відповідача, оскільки саме відповідач надав її на запит позивача (а.с.15).
Доводи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, щодо не надання позивачем документів, які б підтверджували втрату нею джерел засобів до існування, а також на підтвердження смерті померлого годувальника в період проходження військової служби судом не приймаються, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваних рішень від 23.10.2019 та 24.01.2020.
З наведених підстав слідує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №15 від 23.10.2019 та №2 від 24.01.2020 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника є протиправними та підлягають скасуванню.
Що стосується вимоги позивача призначити та виплачувати їй пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з дня набуття права на призначення пенсії, тобто з 24.07.2019, то суд зазначає наступне.
Умови та підстави призначення пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців визначенні нормами Закону №2262-XII, в свою чергу Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 визначено перелік документів, що подається заявником до Пенсійного органу для призначення пенсії в разі втраті годувальника.
Матеріали справи не містять доказів щодо того, які саме документи були подані позивачем разом з заявою про призначення пенсії. Також, в рамках заявлених позовних вимог та доказів, поданих на їх обґрунтування, не вбачається можливим встановити достатності підстав та умов для призначення такої пенсії, а саме: чи здобула позивач необхідний страховий стаж для призначення пенсії, чи перебувала позивач у шлюбі після смерті чоловіка, тощо.
Частиною 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На думку суду, належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника на підставі поданих документів та з урахуванням висновків суду.
Отже в даному випадку суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст. 77 КАС України).
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №ПН343 від 03.03.2020 (а.с.4).
За таких обставин, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №15 від 23.10.2019 та №2 від 24.01.2020 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) пенсії в разі втрати годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строки оскарження рішення суду застосовуються з урахуванням норм Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)".
Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.04.2020.
Суддя І.В.Садовий