27 березня 2020 року Справа № 280/624/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6 ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року по справі № 336/8804/14-а за період з 17 квітня 2014 року по дату виплати, а саме 05 грудня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року по справі № 336/8804/14-а за період з 17 квітня 2014 року по дату виплати, а саме 05 грудня 2019 року.
Ухвалою суду від 28 січня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб), а справу призначено до розгляду на 25 лютого 2020 року.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що через тривале невиконання рішення національного суду позивач звертався до Європейського суду з прав людини та до Управління ДВС Головного управління юстиції в Запорізькій області з відповідними заявами. Зазначає, що на виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, Постанови КМУ від 22 серпня 2018 року № 649, у грудні 2019 року отримав заборгованість по виплаті пенсії згідно з постановою суду від 12 грудня 2014 року у розмірі 13477,15 грн. Таким чином, позивач вказує на те, що починаючи з 17 квітня 2014 року не в повному обсязі отримував свою пенсію та у відповідності до наведеного вище має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. 05 грудня 2019 року на виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, Постанови КМУ від 22 серпня 2018 року № 649 позивач отримав належні йому ще з 2014 року кошти у сумі 13477,15 грн., що підтверджено випискою по картковому рахунку від 05 грудня 2019 року. Вказує на те, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована йому на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року по справі № 336/8804/14-а за період з 17 квітня 2014 року по дату виплати, а саме 05 грудня 2019 року.
ОСОБА_1 в позовній заяві просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№5897 від 06 лютого 2020 року), відповідно до якого зазначено, що на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року по справі № 336/8804/14-а нараховано 13477,15 грн. Проте вказує, що у зв'язку з відсутністю відповідних коштів в Державному бюджеті України виплата не здійснювалася. Зазначає, що доплата за рішенням суду за вказаний період була отримана позивачем в повному обсязі на виконання рішення Європейського суду з прав людини. Нарахування та виплата основного розміру пенсії провадилась щомісяця та не припинялась, внаслідок чого підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів відсутні. Зазначає, що ОСОБА_1 отримав грошову компенсацію за несвоєчасне виконання рішення суду у його справі разом із основною сумою заборгованості. Також вказує на те, що Пенсійний фонд є органом, який має право визначати з якої дати потрібно розраховувати зазначену компенсацію.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відзиві просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року по справі № 336/8804/14-а зобов'язано УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 17 квітня 2014 року державну пенсію на підставі статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в обсязі не нижче 6-ти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в обсязі 50 % розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за відрахуванням фактично отриманих ним сум.
На виконання даної постанови управлінням було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в результаті якого нараховано 13477,15 грн. за період з 17 квітня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
Через тривале невиконання постанови національного суду позивач звернутися як до Європейського суду з прав людини, так і до Управління ДВС Головного управління юстиції в Запорізькій області з відповідними заявами.
На виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, Постанови КМУ від 22 серпня 2018 року № 649, у грудні 2019 року позивач отримав заборгованість по виплаті йому пенсії згідно з постановою суду від 12 грудня 2014 року у розмірі 13477,15 грн.
05 грудня 2019 року на виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, Постанови КМУ від 22 серпня 2018 року № 649 позивач отримав належні йому з 2014 року кошти у сумі 13477,15 грн. що не заперечується сторонами.
09 грудня 2019 року позивач звернувся до Пенсійного фонду з заявою про здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року по справі № 336/8804/14-а за період з 17 квітня 2014 року по дату виплати, а саме 05 грудня 2019 року.
24 грудня 2019 року Головним управлінням Пенсійного Фонду України Запорізькій області листом № 3023/К-9 відмовлено ОСОБА_1 в здійсненні розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії
ОСОБА_1 не погоджуючись із такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, звернувся до суду із цим позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічну позицію у справах цієї категорії викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17) та від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), а також від 14 травня 2019 року (справа №804/2994/18, адміністративне провадження №К/9901/61950/18).
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи судом встановлено, що виплата позивачу пенсії відбулись 05 грудня 2019 року, на виконання судового рішення, за період з 17 квітня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
Несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Суд звертає увагу, що виплата коштів позивачу здійснена Пенсійним органом за період з 17 квітня 2014 року по 02 серпня 2014 року та зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. Тобто, належні позивачу з 2014 року кошти виплачені останньому лише у грудні 2019 року.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року по справі № 336/8804/14-а - є протиправними, отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з цим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року по справі № 336/8804/14-а за період з 17 квітня 2014 року по дату виплати, а саме 05 грудня 2019 року.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1статті 2 КАС України).
За приписами частини 2статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із системного аналізу вищезазначеного, з урахуванням з'ясованих на час розгляду справи обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 972, 77, 132, 139, 143, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6 ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року по справі № 336/8804/14-а за період з 17 квітня 2014 року по дату виплати, а саме 05 грудня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2014 року по справі № 336/8804/14-а за період з 17 квітня 2014 року по дату виплати, а саме 05 грудня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 березня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов