27 березня 2020 року Справа № 280/516/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )
до Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6 ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, з 01 січня 2018 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 01 січня 2018 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з виплати сум пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 27 січня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 24 лютого 2020 без виклику сторін.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 січня 2018 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача в бік зменшення на підставі, зокрема пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - постанова КМУ від 21 лютого 2018 року № 103). У свою чергу, пункти 1, 2 зазначеної постанови були визнані протиправними та нечинними рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили. З огляду на викладене, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу перерахованої пенсії за вислугу років з 01 січня 2018 руку у заниженому розмірі. При цьому, позивач зазначає, що має право на виплату компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати їй пенсії. В позові просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№5896 від 06 лютого 2020 року), відповідно до якого зазначено, що дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 05 березня 2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови №103 та №804, що кореспондується з приписами частини 4 статті 63 Закону №2262-ІІ в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови перерахунку пенсії. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , з 06 червня 1992 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та одержую пенсію за вислугу років, яка призначена мені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 лютого 1992 року № 2262-1V (далі Закон № 2262-ІV).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 грудня 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 01 січня 2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії та встановлено виплату пенсії у розмірі 50% суми підвищення пенсії.
25 листопада 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з проханням здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року у розмірі 100 % підвищення суми пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 грудня 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Листом № 2861/Б-9(2862/Б-9) від 04 грудня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області надано відповідь, якою в задоволенні зазначеної заяви з посиланням на виконання Постанови КМУ № 103 з 01 січня 2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу перерахованої пенсії за вислугу років з 01 січня 2018 року у заниженому розмірі: з 01 січня 2018 року щомісячно 50% перерахованої пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частиною 4 статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 51 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок проведення перерахунку таких пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" (далі - Порядок від 13 лютого 2008 року № 45).
Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII) частину 4 статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ викладено у новій редакції: "Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій".
Таким чином, із прийняттям Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження визначати не лише порядок, а й умови та розмір перерахунку пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Так, 24 лютого 2018 року набула чинності постанова КМУ від 21 лютого 2018 року №103. Зазначеною постановою були внесені зміни, зокрема і до пунктів 1, 2 Порядку № 45, які викладені у новій редакції: "Пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Постанови від 21 лютого 2018 року №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку пенсії позивача, далі - постанова № 704), зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Служби безпеки згідно з додатком 4; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 вказаної Постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ від 21 лютого 2018 року №103 постановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 у таких розмірах: з 1 січня 2018 - 50 відсотків; з 1 січня 2019 по 31 грудня 2019 - 75 відсотків; з 1 січня 2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Тобто, пунктом 2 зазначеної Постанови визначений порядок, яким виплата позивачу сум підвищення перерахованої пенсії, що мали бути перераховані та виплачені в період з 01 січня 2018 року, фактично зменшена та розстрочена на значний термін, що порушує право останнього на отримання всієї суми підвищеної пенсії.
Поряд з цим, суд зауважує, що норми Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ не передбачають можливості розстрочення виплати сум підвищення до перерахованих пенсій у зменшеному розмірі.
Згідно зі статті 11 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ відповідно до частини третьої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Водночас, частиною другою статті 55 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII "Про Кабінет Міністрів України".
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 49 вказаного Закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Слід зауважити, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Рішення набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Судом встановлено, що позивач з 06 червня 1992 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.
Відповідач у зв'язку з прийняттям центральним органом виконавчої влади постанови КМУ від 21 лютого 2018 року № 103 перерахував пенсію позивача таким чином: виплата якої з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно здійснюється у розмірі 50% від підвищення 1113,64; з 01 січня 2019 року щомісячно здійснюється у розмірі 75% від підвищення 1670,46 грн;
Листом № 2861/Б-9(2862/Б-9) від 04 грудня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області надано відповідь, якою відмовлено позивачу у зазначених діях, на виконання Постанови КМУ № 103 з 01 січня 2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії.
У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними п. 1, 2 Постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином, суд вважає, що позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 №2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії у визначених законодавством випадках та виплату перерахованої пенсії без будь-яких обмежень.
При цьому, визначаючи дату, з якої в діях відповідача почали мати місце ознаки протиправності, суд виходить із дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18. Як наслідок, оскільки дане судове рішення набрало законної сили лише 05 березня 2019 року, суд на підставі статті 265 КАС України презюмує, що до вказаного часу відповідач діяв в межах законодавства.
Відтак, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу 50% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, з 01 січня 2018 року слід відмовити.
В той же час, суд вважає за необхідне відновити порушене право позивача на отримання у повному обсязі (100% суми підвищення пенсії) належних йому сум за період, починаючи з 05 березня 2019 року.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів з виплати сум пенсії у заниженому розмірі, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці, суд виходить із такого.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки за один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Суд зазначає, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статті 55 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, статті 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядком, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18 та від 10.04.2019 № 686/13725/17.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги той факт, що з 05 березня 2019 року відповідач діяв протиправно, не виплачуючи позивачу суму підвищення пенсії в повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність заборгованості з її виплати, в т.ч. з порушенням строків такої виплати.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів з виплати сум пенсії у заниженому розмірі, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці суд оцінює як обґрунтовані та такі, що також підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, законодавством передбачено право суду, а не обов'язок встановлювати судовий контроль про виконання судового рішення.
Суд, перевіривши доводи позивача про встановлення судового контролю та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що така вимога не підлягає задоволенню, з огляду її необґрунтованості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частинрою 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, доведено протиправність дій відповідача щодо не виплати позивачу перерахованої пенсії за вислугу років з 05 березня 2019 року до часу звернення із адміністративним позовом та наявність підстав для присудження компенсації втрати частини доходів з виплати сум пенсії у заниженому розмірі.
У свою чергу, відповідач не надав суду достатніх та переконливих доказів, які б спростовували правову позицію позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме у відповідній частині.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Доказів понесених судових витрат матеріали справи не містять.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6 ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,- задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 05 березня 2019 року з врахуванням проведених раніше виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з виплати сум пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 27 березня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов