27 березня 2020 року Справа № 280/154/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач), в якому позивач просить суд:
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки з 29 серпня 2019 року із урахуванням різниці, що вже була виплачена;
- зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 серпня 2019 року позивач звернулась до відповідача за призначенням пенсії за віком, проте виходячи з дій відповідача ним фактично замість нового призначення пенсії проведено переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», при цьому, даною нормою передбачено переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Вважає, що оскільки пенсія за вислугу років - це спеціальний вид пенсії та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачений, тому положення ч. 3 ст. 45 Закону в частині переведення з одного види пенсії на інший у випадку позивача взагалі не підлягають застосуванню. За цих обставин, вказує, що пенсія згідно з Законом №1058 позивачу була призначена вперше, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). Крім того, зазначає, що за змістом відповіді від 13 вересня 2019 року №1155/02 відповідач вважає, що сам факт призначення, а не отримання пенсії позбавляє права на грошову допомогу згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень вищевказаного Закону, що явно суперечить змісту цієї норми Закону, оскільки з її змісту вбачається, що право на грошову допомогу залежить саме від сталого отримання будь-якої пенсії, а не від самого призначення та нарахування пенсії. До звернення за призначенням пенсії у 2019 році щомісячних виплат будь-якої суми пенсії позивач не отримувала, що підтверджується довідкою відповідача від 11 вересня 2019 року, а тому вважає, що при призначенні пенсії за віком їй мала бути виплачена грошова допомога згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», чого відповідачем протиправно здійснено не було. На підставі викладеного, просить суд зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки з 29 серпня 2019 року із урахуванням різниці, що вже була виплачена, а також виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 її місячних пенсій.
Ухвалою судді від 13 січня 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 27 січня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а справу призначено до розгляду на 24 лютого 2020 року.
Відповідач позов не визнав, 06 лютого 2020 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (№5894), у якому вказує, що 21 грудня 2010 року ОСОБА_1 первинно було призначено пенсію за вислугу років згідно її заяви про призначення пенсії, нарахування якої в подальшому було призупинено з 22 грудня 2010 року у зв'язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на призначення такої пенсії. Так, 29 серпня 2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, отже, на думку відповідача, оскільки у випадку позивача проводиться переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії, тому при перерахунку пенсії застосовується показник середньої заробітної плати, який враховується під час перерахунку попереднього виду пенсії, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки застосовується лише при первинному призначенні пенсії. Щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій, зазначає, що враховуючи, що позивачу було нарахована пенсія за вислугу років у розмірі 38,90 грн. та виплачена у березні 2011 року через поштове відділення №121, тому положення п. 7-1 XV «Прикінцеві положення» Закону на неї не розповсюджуються, оскільки головною умовою для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення є саме неотримання (непризначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21 грудня 2010 року перебувала на обліку в УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років.
Так, 21 грудня 2010 року на підставі особистої заяви позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику освіти, про що свідчить відповідна заява та протокол №750 від 27 грудня 2010 року.
З 22 грудня 2010 виплату пенсії за вислугу років припинено у зв'язку з працевлаштуванням за спеціальністю.
Зі змісту протоколу від 23 лютого 2011 року та довідки УОГ Дніпровського відділу ОГ м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, виданої позивачу, вбачається, що пенсія за вислугу років призначалась з 21 грудня 2010 року по 21 грудня 2010 року у розмірі 38,90 грн., але не виплачувалась.
З 2010 по 2019 роки позивач продовжувала працювати та отримувати заробітну плату, з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що сторонами не оспорюється.
Так, 29 серпня 2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, проте відповідачем прийнято рішення про перерахунок пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
У подальшому, 06 вересня 2019 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом №01/09, на який листом від 13 вересня 2019 року № 1155/02 повідомлено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Також повідомлено, що оскільки позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років, то отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону позивач не має.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
За приписами частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Як встановив суд, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = ЗпхКс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 вказаного Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 вказаного Закону.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас, частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 вказаного Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу вказаних положень вбачається, що частина 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, яка призначена відповідно до зазначеного Закону, на інший вид пенсії, який передбачений вказаним Законом. В такому випадку, пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Проте, як встановив суд та не заперечується сторонами у справі, позивачу у 2010 році пенсія призначалась відповідно до іншого закону, а саме Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка діяла станом на момент призначення позивачу пенсії, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
З огляду на це, суд вважає, що вказані положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо переведення з одного виду пенсії на інший не можуть застосовуватись при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи наведені норми законодавства, суд погоджується з позивачем, що при обчисленні їй розміру пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», повинна застосовуватись середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Враховуючи те, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за призначенням пенсії у 2019 році, то при обчисленні їй розміру пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», повинна застосовуватись середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески саме за 2016, 2017, 2018 роки.
Така правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові у постанові від 14 лютого 2018 року по справі № 465/5246/17, постанові від 06 лютого 2019 року по справі № 333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року по справі № 876/5312/17.
З огляду на вказане, суд відхиляє у зв'язку з необґрунтованістю доводи представника відповідача, що показник середньої заробітної плати під час призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залишається незмінним та перерахунку не підлягає.
На підставі вказаного, суд дійшов висновку про те, що слід зобов'язати відповідача призначити позивачу з 29 серпня 2019 року пенсію за віком згідно із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 3 календарні роки, що передують року звернення: 2016, 2017, 2018, виплативши суму недоплаченої пенсії.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначені Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191.
Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Виходячи з наведених норм, судом вказує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного страхового стажу, а також фактом неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати свідчить, що отримання особою до виходу на пенсію за віком будь-якого виду пенсії в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, є перешкодою для призначення спірної грошової допомоги.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент виникнення у позивача права на пенсію за віком, вона не отримувала будь-якого іншого виду пенсій.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що дійсно позивачу до призначення пенсії за віком, 21 грудня 2010 року призначено пенсію за вислугу років, виплата якої 22 грудня 2010 року припинена за заявою позивача у зв'язку з працевлаштуванням на посаду викладача.
Відповідно до протоколу нарахування пенсії від 23 лютого 2011 року, позивачу за вказаний період нараховано 38,90 грн., та направлено на відділення поштового зв'язку для отримання, проте сума пенсії не отримана позивачем. Вказаний факт підтверджено відповідачем у листі-відповіді від 13 вересня 2019 року №1155/02 на адвокатський запит, а також довідці УОГ Дніпровського відділу ОГ м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, виданої на ім'я позивача. Доказів протилежного позивачем суду не надано та не наведено.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки правова конструкція норми пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містить посилання на те, що перешкодою для призначення грошової допомоги є факт отримання особою пенсії саме на момент виникнення у неї права на призначення пенсії за віком, а в спірному випадку позивачем не отримано жодного виду пенсії, позивач має право на грошову допомогу відповідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1 536,80 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158-6, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки з 29 серпня 2019 року із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1 536,80грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 березня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов