09 квітня 2020 року Справа № 280/1982/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринов Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_1 )
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Банк Форвард" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 105, код ЄДРПОУ 34186061)
про визнання протиправними та скасування постанов
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Банк Форвард" (третя особа), в якому позивач просить суд
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 60600496 від 14 листопада 2019 року, відкритого на підставі виконавчого напису № 1857 від 30 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Форвард" заборгованості в розмірі 59510,55 грн.
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про арешт коштів боржника від 26 грудня 2019 року в рамках виконавчого провадження №60600496.
Ухвалою судді від 30 березня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, а судове засідання призначено на 07 квітня 2020 року.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією її паспорта громадянина України, згідно якого позивач мешкає за цієї адресою постійно з 1998 року по теперішній час. На ім'я позивача в установах банку відкрито лише один єдиний рахунок НОМЕР_3, відкритий у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» м.Кам'янка-Дніпровська. За вказаних обставин відсутні законні підстави прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи, місце проживання якої є Запорізька область, Кам'янсько- Дніпровський район, місто Кам'янка-Дніпровська. Позивач зазначає про відсутність у неї будь якого майна у м.Києві, у т.ч. коштів у банківських установах у м.Києві та заперечує факт укладання з АТ «Банк Форвард» будь-яких договорів щодо відкриття та/або обслуговування карткових чи поточних рахунків або відкриття рахунків в будь-яких інших фінансових установах, а зазначений стягувачем у заяві про примусове виконання рішення від 02 жовтня 2019 року - рахунок № НОМЕР_2 не належить позивачу та на ньому не розміщенні особисті грошові кошти позивача. Стягувачем АТ «БанкФорвард» не було додано до заяви про примусове виконання рішення приватному виконавцю Виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. доказів відкриття рахунку на ім'я ОСОБА_1 у м. Києві та знаходження на ньому особистих грошових коштів ОСОБА_1 , виписка по рахунку не надана. В позовній заяві просить суд позов задовольнити повністю.
В судове засіданні позивач не прибула. На адресу суду надано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна в судове засідання не прибула 03 квітня 2020 року через службу діловодства суду надіслала відзив (вх.№15679), відповідно до якого зазначає, що ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_2 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою АТ «Банк Форвард». Відповідно, в даному випадку порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається.
У задоволенні позовної заяви відповідач просить суд відмовити. В судове засідання відповідач не з'явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала. Будь-які заяви до суду не надходили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи в порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував таке.
02 жовтня 2019 року АТ "БАНК ФОРВАРД" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни із заявою про прийняття на примусове виконання виконавчий напис № 1857 від 30 серпня 2019 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О,І. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 кошти у розмірі 59510,55 грн.
14 листопада 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження №ВП6060049.
Разом з тим, 26 грудня 2019 року постановою ВП№6060049 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною накладено арешт на кошти ОСОБА_1 що містяться на рахунках: Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК», МФО 300528; Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», МФО 300465; Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335; Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК», МФО 351005; Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА БАНК» МФО 300346; Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», МФО 305299; Публічного акціонерного товариства «КРЕДІАГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614; Публічного акціонерного товариства АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», МФО 320478; Публічного акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001; Акціонерного товариства «ПУМБ» МФО 334851 у межах суми 67461,55 грн.
Позивач не погоджуючись з такими рішеннями приватного виконавця звернувся до суду з позовною заявою.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України №1404-VIII від 02 червня 2016 року "Про виконавче провадження" (далі- Закон України №1404-VIII),
Так, відповідно до статті 1 Закону України №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону України №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 вказаного Закону, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України №1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ (частина 2 цієї ж статті).
Наявні в матеріалах справи відомості свідчать про те, що виконавчим округом відповідача, визначено місто Київ.
За приписами частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Як зазначає позивач та підтверджується наявною в матеріалах справи документами позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Це підтверджується копією її паспорта громадянина України, згідно якого позивач мешкає за цієї адресою постійно з 1998 року по теперішній час
У виконавчому написі нотаріуса зазначено: АДРЕСА_1 , тобто у виконавчому документі зазначено таку ж адресу.
Відповідачем до суду не надано доказів, що у ОСОБА_1 на території виконавчого округу міста Києва є майно, дохід, або наявні грошові кошти у банку.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце проживання у Кам'янсько-Дніпровському районі, міста Кам'янка-Дніпровська Запорізької області.
Щодо посилання у відзиві на позовну заяву, що приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувався інформацією про наявність коштів позивача, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритого у АТ «Банк Форвар», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, а тому під час прийняття виконавчого документа до виконання про стягнення з позивача коштів, приватним виконавцем не було порушено вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", то суд зазначає про таке.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами регулюється Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2011 року №2346-ІІІ (далі- Закон № №2346-ІІІ).
Згідно зі статтею 3 даного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
7.1.1. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.
7.1.2. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
7.1.2-1. Рахунок умовного зберігання (ескроу) - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зарахування на рахунок коштів та перерахування їх особі (особам), вказаній (вказаним) клієнтом (бенефіціару або бенефіціарам), або повернення таких коштів клієнту за настання підстав, передбачених договором.
7.1.3. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.
Із наданих відповідачем та долучених до матеріалів справи копій документів виконавчого провадження судом з'ясовано, що звертаючись із заявою про примусове виконання рішення від 13 листопада 2019 року вх.№15440, стягувачем до неї не надано доказів/інформації, що у ОСОБА_1 на виконавчому окрузі міста Києва наявне майно, кошти, інше.
У додатках до заяви заначено: квитанція про сплату авансового внеску; оригінал виконавчого напису; належним чином завірена копія довіреності представника стягувача. Лише у самій заяві стягувачам зазначено місце знаходження майна боржника: рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105.
Відповідачем до суду, на обґрунтування позиції висловленої у відзиві доказів не надано. Наявність заяви про примусове виконання рішення з визначенням номеру рахунку не може слугувати підставою відкриття виконавчого провадження в м. Києві.
Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 цього ж Кодексу).
Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.
Пунктами 3.1, 3.2 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.
Суд наголошує на тому, що підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, наявність майна на вказаній території. Кошти, в розумінні чинного законодавства, вважаються майном особи.
Аналогічний висновок міститься і в листі Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року вих. № 23123/16620-33-18/20.5.1, в останньому абзаці якого зазначено наступне: "Виходячи з наведеного, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах".
Крім того, приватним виконавчим не надано доказів що такий картковий рахунок позивача є поточним, а не для погашення відповідних зобов'язань.
Відтак, інформація свідчить про відсутність коштів позивача, які в силу статті 190 ЦК України, можуть вважатися майном особи.
Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, від 19 серпня 2019 року в справі № 922/1293/15, де зазначено, що вирішуючи спір, суду належало встановити не тільки місцезнаходження боржника, а й місцезнаходження його майна, зокрема, грошових коштів з урахуванням вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", вимог глави ХІІІ ЦК України в розумінні якої, грошові кошти є майном та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Необхідно вказати на те, що суд при розгляді справи враховує таку думку суду. Необхідною умовою розгляду справи є встановлення як і місце проживання боржника так і місце знаходження майна такого боржника.
Але, матеріали справи не містять жодного доказу того, що майно позивача перебуває у виконавчому окрузі міста Києва.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (абзац 1 частини 1 статті 77 КАС Укараїни).
Суд звертає увагу на те, що у постанові про накладення арешту на кошти боржника відсутня банківська установа, як АТ «Банк Форвард», через що твердження приватного виконавця про наявність рахунку № НОМЕР_2 на якому є кошти саме позивача, спростовуються.
Такий підхід приватного виконавця до відкриття виконавчого провадження порушує принципи засад здійснення виконавчого провадження, а також принципу територіальності відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (часина 1 статті 9 КАС України).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду адміністративної справи відповідачем не доведено правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та як наслідок і постанови про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження ВП№6060049.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Банк Форвард" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 105, код ЄДРПОУ 34186061) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 60600496 від 14 листопада 2019 року, відкритого на підставі виконавчого напису № 1857 від 30 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Форвард" заборгованості в розмірі 59510,55 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про арешт коштів боржника від 26 грудня 2019 року в рамках виконавчого провадження №60600496.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 1681,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, а у разі неможливості у визначений строк, то до закінчення строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 09 квітня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов