03 квітня 2020 року Справа 160/12952/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро клопотання Управління Укртрансбепеки у Дніпропетровській області про закриття провадження в частині позовних вимог у справі за позовною заявою приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" до Управління Укртрансбепеки у Дніпропетровській області та до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування розрахунку плати за проїзд та постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
ПАТ "Кривий Ріг Цемент" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Укртрансбепеки у Дніпропетровській області та до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд до акту №0015915 від 10.10.2019 року на суму 200,07 євро, складений Управлінням Укртрансбепеки у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №148365 від 05.12.2019р. в сумі 34000 грн.
Означені вимоги вмотивовані тим, що плата за проїзд розрахована з порушенням встановлених вимог "Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні", затвердженого постановою Кабінету міністрів України №879 від 27.06.2007 року, що є підставою для його скасування. Викладені обставини у постанові свідчать про порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, Порядку №1567 від 08.11.2006 р., яким визначено порядок дій щодо здійснення габаритно-вагового контролю та вжиття заходів реагування у разі виявлення порушень габаритно-вагового параметрів, та є підставою для її скасування.
24.02.2020 року від Управління Укртрансбепеки у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив про те, що при складанні розрахунку №0015915 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів від 10.10.2019 посадовою особою Управління Уртрансбезпеки у Дніпропетровській області було припущено технічної помилки, а саме помилково зазначено порушення габаритних параметрів транспортного засобу позивача, але позивач до Управління так і не з'явився та не надав додаткових пояснень, заперечень, інформації, документів щодо процедури проведення вагового контролю та помилково вказаних в розрахунку габаритних параметрів транспортного засобу, про те повідомлення про розгляд справи та розрахунок позивачем було отримано 11.11.2019 року. Відповідач також стверджує, що 10.10.2019 року на 29 км. автомобільної дороги Н-31 «Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решитилівка» транспортні засоби проходили виключно ваговий контроль за результатами якого були встановлені наступні порушення, а саме загальне маса транспортного засобу склала 45 265 кг. при допустимій 40 000 кг., навантаження на строєну вісь склало 27 575 кг. при допустимій нормі 22 000 кг. Дані перевищення були зафіксовані довідкою №029103 від 10.10.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та актом №0015915 від 10.10.2019 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів. Управління Укртрансбепеки наголосило на тому, що згідно, постанови Великої палати Верховного суду від 30.01.2019 у справі №803/3/18 оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Відповідач також стверджує, що позивачем, як підстава для скасування постанови зазначається про невірно складений розрахунок №0015915 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів від 10.10.2019, а саме зазначення помилково вказаних габаритних параметрів. Але при цьому не бере в розрахунок, що без зважування, згідно даних товарно-транспортної накладної №06948 від 10.10.2019 року (вага брутто складала 44 700 кг.) транспортний засіб позивача вже рухався автомобільними дорогами загального користування з порушенням вимог п. 22.5 ПДР України. Також, позивач звертає увагу на те, що йому не відомо про здійснення державного контролю на автомобільному транспорті. Згідно, ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Властивість такої характеристики рішення як протиправність - це наявність порушення вимог норм права, невиконання юридичних обов'язків, закріплених у нормативно-правових документах при складанні оскаржуваного документу. Однак що саме міг порушити відповідач при відсутності виконання обов'язку позивача про надання документів, залишається риторичним питанням. Відтак, Управління вважає, що не вбачає порушень у порядку прийняття свого рішення, тим більше не вбачає ознак протиправності такого рішення.
Також, 24.02.2020 року від Управління Укртрансбепеки у Дніпропетровській області до суду надійшла заява про закриття провадження в частині пред'явлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд до акту №0015915 від 10.10.2019 року на суму 200,07 євро, складений Управлінням Укртрансбепеки у Дніпропетровській області. Означена заява вмотивована тим, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 встановлено, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, відповідач вважає, що розрахунок плати за проїзд не встановлює для позивача жодних обов'язків чи обмежень. Тобто, повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише фіксацією певних обставин та обчисленням плати у встановленому порядку, яка є не штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Що стосується обов'язку сплатити нараховану плату, то вона не може бути примусово стягнута відповідачем на підставі зазначених документів. Така плата здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, питання щодо наявності підстав для стягнення такої плати з позивача та їх обґрунтованості не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язане з вирішенням питання щодо стягнення матеріальних збитків, відповідно не може бути предметом розгляду в адміністративному суді. При цьому законодавством не передбачено жодних обтяжуючих наслідків чи додаткових обов'язків для позивача, у разі несплати згаданої суми у добровільному порядку. Наведене, дозволяє зробити висновок, що спірний розрахунок не є актом індивідуальної дії та як наслідок не порушує прав позивача, а отже не може бути об'єктом оскарження в порядку адміністративного судочинства України.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2019 року зазначена вище справа розподілена та 21.12.2019 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 26.12.2019 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
У період з 10.01.2020 року по 24.01.2020 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці, а в період з 27.01.2020 року по 31.01.2020 року перебував на лікарняному.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року клопотання Управління Укртрансбепеки у Дніпропетровській області про заміну неналежного відповідача по справі №160/12952/19 задоволено частково. Залучено Державну службу України з безпеки на транспорті в якості в якості співвідповідача.
Суд розглянувши заяву Управління Укртрансбепеки у Дніпропетровській області про закриття провадження по справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом оскарження у цій справі, у тому числі, є дії вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд до акту №0015915 від 10.10.2019 року на суму 200,07 євро, складений Управлінням Укртрансбепеки у Дніпропетровській області.
У свою чергу, за змістом пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положеннями пунктів 1, 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Слід зазначити, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як зазначалося, у спірних відносинах, що склались у цій справі відповідач, відповідно до наданих йому повноважень та за умови встановлення під час проведення габаритно-вагового контролю перевищення автомобілем перевізника вагових або габаритних показників, параметри яких перевищують нормативні, за встановленою формулою здійснює лише нарахування плати за проїзд, що оформлюється розрахунком.
У свою чергу, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.
З огляду на викладене, суд зазначає, що повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи викладене, вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд до акту №0015915 від 10.10.2019 року на суму 200,07 євро, складений Управлінням Укртрансбепеки у Дніпропетровській області, по своїй суті ніяким чином не впливає на права та обов'язки сторін у справі, оскільки вказаний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вимога не може бути предметом спору.
Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.01.2020 (справа №814/1460/16).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи 30 січня 2019 року судове рішення у справі №803/3/18 зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на це, такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд до акту №0015915 від 10.10.2019 року на суму 200,07 євро, складений Управлінням Укртрансбепеки у Дніпропетровській області суд вважає за необхідне закрити.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідного клопотання до суду не надходило.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 180-189, 238, 241-243, 248, 256,295 КАС України, суд, -
Заяву клопотання Управління Укртрансбепеки у Дніпропетровській області про закриття провадження в частині позовних вимог - задовольнити.
Провадження у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" до Управління Укртрансбепеки у Дніпропетровській області та до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд до акту №0015915 від 10.10.2019 року на суму 200,07 євро, складений Управлінням Укртрансбепеки у Дніпропетровській області - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання. Згідно п.п.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Суддя С. В. Прудник