10 квітня 2020 року Справа № 160/1196/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Ілім Компані" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
29.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ілім Компані» до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 30.11.2019 року №4565 форми «6-РПДВ» «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Ілім Компані» (код ЄДРПОУ 42286424).
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Ілім Компані» (код ЄДРПОУ 42286424) 01.08.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:
- 20.11.2019 року Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області було винесено рішення №4565 форми «6-РПДВ» «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Ілім Компані»;
- як свідчить зміст оскаржуваного рішення, комісією, створеною відповідно до розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.09.2019 року №1-р встановлено, що позивач не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з жовтня 2018 року по листопад 2018 року та подає податкові декларації з податку на дода ну вартість за грудень 2018 - вересень 2019 року з показниками, які свідчать про відсут ність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців суму опо датковуваних операцій 0 гривень;
- 18 листопада 2019 року позивачем подано декларацію з податку на додану вар тість за жовтень 2019 рік, яка прийнята Відповідачем як податкова звітність, про що сві дчить квитанція №2 про прийняття декларації. Згідно з відомостями, що наведені в цій декларації, Позивачем в жовтні 2019 року були здійснені операції з придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 027,30 тис. грн., в тому числі ПДВ - 170,8 тис. грн. Ці обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей були задекларовані Позивачем в розділі «Податковий кредит» де кларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року;
- в електронному кабінеті позивача 15.11.2019 року відобразилась сума ліміту ПДВ 170 000,00 грн. у зв'язку із придбанням ТМЦ у ТОВ «А.Н.Г. КОМПАНІ» та у зв'язку із реєстрацією цим постачальником податкової накладної №25 від 31.10.2019 року у встановленому порядку 15.11.2019 року, тобто за 5 днів до дати прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), що підтверджується матеріалами справи.
10.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що за даними інформаційних баз ДПС України, а саме даних ІС «Податковий блок», ТОВ «Ілім Компані» протягом 12 послідовних податкових періодів з жовтня 2018 року по вересень 2019 року не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, а саме: за податковий період жовтень 2018 року - листопад 2018 року не подавало податкову звітність з ПДВ, за податкові періоди грудень 2018 року, січень 2019 року - вересень 2019 року подавало до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ, які свідчили про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Вказане підтверджено довідкою Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області про подання/неподання ТОВ «Ілім Компані» декларацій з податку на додану вартість від 07.11.2019 №9010/04-36-52-304/42286424, яка є підтверджуючим документом для анулювання реєстрації платника ПДВ. Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «Ілім Компані» за вказані періоди до контролюючого органу не подавались.
25.03.2020 року представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не навів жодних аргументів, чому при ухваленні рішення щодо анулювання реєстрації платника ПДВ позивача ним не була врахована декларація за жовтень 2019 року, хоча позивач не одноразово в позовній заяві зазначав, що саме неврахування відповідачем декларації за жовтень 2019 року призвело до винесення відповідачем помилкового, а відтак, й протиправного рішення.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілім Компані» (код ЄДРПОУ 42286424) зареєстроване у якості юридичної особи 06.07.2018 року, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Лівобережному управлінні, Амур-Нижньодніпровська ДПІ (Амур-Нижньодніпровський район м. Дніпра) та є платником податку на додану вартість.
26.11.2019 року з системи електронного адміністрування податку на додану вартість позивачу стало відомо про наявність рішення контролюючого органу - рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №4565 від 20.11.2019 року.
З вказаного рішення відомо, що створеною комісією відповідно до розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.09.2019 року №1-р встановлено, що позивач не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з жовтня 2018 року по листопад 2018 року та подає податкові декларації з податку на дода ну вартість за грудень 2018 - вересень 2019 року з показниками, які свідчать про відсут ність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців суму опо датковуваних операцій 0 гривень.
Вказане є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, у звязку з тим, що підприємство, зареєстроване як платник податків протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до органу Державної фіскальної служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку податкову декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, згідно з пп. «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.
В оскаржуваному рішення визначено, що датою анулювання реєстрації є 20.11.2019 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правовідносини, що виникають у сфері подачі, прийняття та реєстрації податкових декларацій, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року № 1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 року за № 1456/26233 (далі Положення № 1130).
Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України, анулювання реєстрації на підставі, на підставах, визначених у підпунктах «б-и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.
Згідно п. 1.2 Положення № 1130 цим Положенням визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.
Підпунктом г) пункту 5.1 Положення № 1130 встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Відповідно до абз. 3 п. 5.2 Положення № 1130, при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.
Згідно пп. 3 п. 5.5 Положення № 1130, рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).
Пунктом 5.6 Положення № 1130 передбачено, що за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.
Таким чином, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе лише за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. В свою чергу такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
З визначеної причини прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, визначеної в системі електронного адміністрування платника податку на додану вартість встановлено ненадання платником податків протягом 12 календарних місяців податкової звітності (декларації з ПДВ) та має за останні 12 календарних місяців суму оподатковуваних операцій 0 грн.
Аналіз наведених норм права свідчить про обов'язок платника, зокрема, податку на додану вартість подавати податкову декларацію за кожен звітний (податковий) період - календарний місяць, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, якщо платник податку протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Зокрема, з метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації. У свою чергу, підтвердним документом для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації у даному випадку є відповідна довідка щодо анулювання такої реєстрації.
Вказана правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.09.2019 в справі №200/13263/18-а та від 18.09.2019 у справі №440/3963/18.
Відповідно до пункту 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Представником позивача в позовній заяві в обґрунтування протиправності анулювання свідоцтва платника ПДВ зазначено, що 18 листопада 2019 року позивачем подано декларацію з податку на додану вар тість за жовтень 2019 рік, яка прийнята відповідачем як податкова звітність, про що сві дчить квитанція №2 про прийняття декларації.
Згідно з відомостями, що наведені в цій декларації, позивачем в жовтні 2019 року були здійснені операції з придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 027,30 тис. грн., в тому числі ПДВ - 170,8 тис. грн. Ці обсяги придбання товарно- матеріальних цінностей були задекларовані позивачем в розділі «Податковий кредит» де кларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року.
В електронному кабінеті позивача 15.11.2019 року відобразилась сума ліміту ПДВ 170 000,00 грн. у зв'язку із придбанням ТМЦ у ТОВ «А.Н.Г. КОМПАНІ» та у зв'язку із реєстрацією цим постачальником податкової накладної №25 від 31.10.2019 року у встановленому порядку 15.11.2019 року, тобто за 5 днів до дати прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача.
На підтвердження подачі до реєстрації податкової накладної за жовтень 2019 року від 18.11.2019 року, позивачем надано суду квитанції №1 та №2 про прийняття декларації.
Згідно з п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Відповідно до п.49.9 ст.49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Згідно з п.49.10, п.49.11 ст.49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Доказів відмови у прийнятті податкової декларації позивача від 18.11.2019 року із зазначенням причин такої відмови суду не надано.
Суд зазначає, що обставини неподання податкової декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Представником позивача надано суду податкову накладну за жовтень 2019 року, докази реєстрації вказаної податкової накладної, що підтверджується скан-копією з електронного кабінету платника податків.
Вказані документи підтверджують здійснення позивачем господарської діяльності, постачання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Відтак, підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ТОВ «Ілім Компані» відсутні, а тому рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.11.2019 року №4565 про анулювання реєстрації платника на додатну вартість ТОВ «Ілім Компані» підлягає скасуванню судом.
Як наслідок скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, з метою повного відновлення порушеного права позивача, суд зобов'язує Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Ілім Компані» (код ЄДРПОУ 42286424) з 01.08.2018 року.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положеньстатті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписівстатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 23.01.2020 р.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
В позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
Про наявність витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, зазначено в позовній заяві.
До матеріалів позовної позивачем додано:
- копія договору про надання правничої допомоги від 21.01.2020 року;
- копія протоколу №1 узгодження договірної ціни від 21.01.2020 року;
- копія акту приймання-здачі виконаних робіт від 27.01.2020 року;
- копія платіжного доручення від 22.01.2020 року про оплату професійної правничої допомоги;
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
З протоколу №1 узгодження договірної ціни від 21.01.2020 року відомо, що адвокатом надані ТОВ «Ілім Компані» наступні послуги:
- попереднє працювання матеріалів - 1 год, 1250 грн.;
- опрацювання законодавчої бази, судової практики, формування правової позиції - 2 години, 2500 грн.;
- підготовка позовної заяви та формування пакету документів (додатків) для подання позовної заяви - 3 години, 3750 грн.;
- підготовка та подання відповіді на відзив - 2 год., 1250 грн.
Судом встановлено, що визначена сума витрат на професійну правничу допомогу заявлена у розмірі 10000 грн. і визначена ще на стадії подачі позовної заяви до суду.
Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Судом встановлено, що в протоколі №1 від 21.01.2020 року адвокатом виділено окремі види наданих послуг: попереднє працювання матеріалів - 1 год, 1250 грн.; опрацювання законодавчої бази, судової практики, формування правової позиції - 2 години, 2500 грн.; підготовка позовної заяви та формування пакету документів (додатків) для подання позовної заяви - 3 години, 3750 грн.
Суд зазначає, що попереднє опрацювання матеріалів та опрацювання законодавчої бази, судової практики, формування правової позиції, в силу вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною консультацій та/або підготовки процесуальних документів, в тому числі підготовки позовної заяви.
Оскільки до такого виду адвокатської діяльності як підготовка позовної заяви віднесено попереднє опрацювання матеріалів та опрацювання законодавчої бази, судової практики, формування правової позиції, суд не вбачає підстав для виділення в окремий вид послуг останніх. У випадку відокремлення вказаних послуг, не є обґрунтованим розрахунок часу - 3 години, витраченого адвокатом на підготовку позовної заяви, оскільки опрацювання матеріалів та формування правової позиції вже відбулось адвокатом до підготовки позовної заяви.
Відтак, суд не вбачає підстав для визнання обґрунтованою частину витрат на правничу допомогу, як попереднє працювання матеріалів - 1 год, 1250 грн.; опрацювання законодавчої бази, судової практики, формування правової позиції - 2 години, 2500 грн., оскільки відповідні послуги є складовими послуги «підготовка позовної заяви», за яку адвокатом визначено суму у розмірі 3750 грн. за 3 години наданих послуг.
Стосовно послуги: підготовка та подання відповіді на відзив - 2 год., 1250 грн., суд зазначає, що вказана послуга була включена адвокатом до протоколу №1, датованого 21.01.2020 року, тобто складеного до подання позовної заяви до суду, яка була подана лише 29.01.2020 року, та до подання відзиву відповідачем, який був поданий 10.03.2020 року.
Відповідь на відзив була складена та подана до суду 25.03.2020 року.
Таким чином, не є обґрунтованим включення адвокатом до наданих послуг у січні 2020 року на стадії підготовки позовної заяви до суду, послуги з підготовки та подання відповіді на відзив, а тим паче зазначення кількості затрачених годин на складання та подання такої відповіді на відзив.
З огляду на викладене, суд зазначає, що зазначення в протоколі №1 від 21.01.2020 року послуг з підготовки та подання відповіді на відзив - 2 год., 1250 грн., не відображає фактичного стану понесених позивачем витрат на правову допомогу саме у справі №160/1196/20 з розрахунку пропорційності виконаних адвокатом робіт та визначеної за це суми коштів.
Відтак, суд не вбачає підстав для визнання обґрунтованою частину витрат на правничу допомогу, як підготовка та подання відповіді на відзив - 2 год., 1250 грн., оскільки такі послуги та кількість затрачених на них годин не підтверджені належно складеними документами.
Підсумовуючи викладене, судом встановлено не дотримання адвокатом розумності та виправданості гонорару, як це передбачено статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Таким чином, наданими документами не доведено співрозмірность витраченого часу адвоката та суми гонорару в повному обсязі за всі визначені адвткатом послуги, оскільки викладені в них обставини надання правової допомоги складені формально, суперечать одне одному та фактично сума гонорару не залежить від витраченого часу ані на підготовку позовної заяви до розгляду ані на підготовку відзиву, і будь-які зміни кількості годин, витрачених на надання правової допомоги в ході розгляду справи, не вплинули на розмір гонорару.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду матеріали, не доводять факту понесення адвокатом витрат пов'язаних з цією справою у повному обсязі, заявленому позивачем.
Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено в повному обсязі, суд дійшов висновку про часткове задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3750 грн. за підготовку позовної заяви та формування пакету документів (додатків) для подання позовної заяви.
Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі №810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/1 від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.
Таким чином, з урахуванням наданих суду доказів понесених витрат та їх співмірності зі складністю справи та проведених адвокатом дій, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про стягнення витрат правничої допомоги у розмірі 3750 грн.
Керуючись 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ілім Компані» (місцезнаходження юридичної особи: 49000, місто Дніпро, вул. Донецьке шосе, будинок 6; код ЄДРПОУ 42286424) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 30.11.2019 року №4565 форми «6-РПДВ» «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Ілім Компані» (код ЄДРПОУ 42286424).
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Ілім Компані» (код ЄДРПОУ 42286424) 01.08.2018 року.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ілім Компані» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі двісті сто дві гривні 00 копійок) та витрат на правничу допомогу в розмірі 3750,00 грн. (три тисячі сімсот пятдесят гривень 00 копійок).
В задоволенні іншої частини вимог про стягнення правничої допомоги - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Юхно