10 квітня 2020 рокуСправа № 160/1899/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
18.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року включно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відділ з питань виплати пенсії №14 нарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року включно.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що він є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де отримує пенсію за віком. 01.05.2018 року відповідачем прийнято рішення про припинення виплати пенсії позивачу, проте, у липні 2018 року управлінням були поновленні пенсійні виплати. Так, за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області утворилась заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 на суму 27460,00 грн. Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплату нарахованої, проте, невиплаченої пенсії. Відповідач повідомив позивача листом, що вказана заборгованість буде виплачена останньому за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Не погодившись з такими діями суб'єкта владних повноважень, позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дати отримання копії цієї ухвали, для подачі відзиву на позовну заяву.
05.03.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що в останнього відсутні правові підстави для виплати заборгованості з пенсії позивачу, яка утворилась за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року у сумі 27460,00 грн., у зв'язку з тим, що Кабінетом Міністрів України не прийнято окремого порядку.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до довідки 0000510664 від 10.04.2018 року є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де отримує пенсію за віком.
У період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було призупинено виплату пенсії позивачу.
Як видно з розпорядження №122795 від 07.09.2018 року, копія якого міститься в матеріалах справи, позивачу з 01.07.2018 року відновлена виплата пенсії.
Згідно з протоколом від 08.06.2018 року позивачу нарахований борг з виплати пенсії за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року на суму 27460, 00 грн. В цьому протоколі зазначено, що після візування виплата буде здійснена «основним способом в ближчий період в 7 місяці 2018 року».
09.08.2018 року Тернівським сектором обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду звернення позивача від 18.07.2018 року №Ш111160-18/УКЦ на урядову гарячу лінію надано відповідь, оформлену листом Ш111160-18/УКЦ.
Вказаним листом позивача повідомлено, що на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є і Адміністрація Державної прикордонної служби України, була виявлена тривала відсутність позивача (понад 60 днів) за місцем проживання, у зв'язку з чим прийнято рішення про призупинення виплати позивачу пенсії, починаючи з 01.05.2018 року.
Разом з тим, управлінням соціального захисту населення Тернівської міської ради надано витяг щодо відновлення позивачу виплат. Так, Павлоградським відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №18 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на підставі отриманої інформації, відновлено нарахування пенсійних виплат позивачу за травень-червень 2018 року в сумі 27460, 00 грн. Пенсія за липень 2018 року в розмірі 14 015,48 гри виплачена позивачу за основними відомостями з липня 2018 року, пенсія за серпень 2018 року буде виплачена за основними відомостями з серпня 2018 року.
03.04.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою, в якій просив вирішити питання щодо виплати призупиненої пенсії за травень-червень 2018 року.
24.05.2019 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто звернення позивача та надано відповідь, оформлену листом №3612/Ш-09.
У зазначеній відповіді позивача повідомлено, що нарахований борг з виплати пенсії останньому буде виплачений за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Отже, враховуючи викладене, суд робить висновок про те, що спір між сторонами виник з підстав нарахованої, проте, не виплаченої суми пенсії позивачу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
У силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Приписами ст. 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Виплата пенсії за минулий час регулюється ст. 46 наведеного Закону, відповідно до якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який прийнятий 20.10.2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до ч.1 ст.1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено, зокрема, Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, який визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.1 Порядку).
Відповідно до п. 15 наведеного Порядку орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу поновлено виплату пенсії з 01.07.2018 року. При цьому, за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року управлінням нарахований борг в сумі 27460, 00 грн., який обліковується в Пенсійному фонду України та буде виплачений на умовах прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду цієї справи Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного окремого порядку, який би регулював питання щодо виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам за минулий час. Однак, відсутність відповідного нормативно-правового акту/документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий час не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи права володіння нарахованими коштами.
Право позивача на отримання пенсії за минулий час чітко закріплено приписами статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено, що частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. При цьому, якщо суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то зазначені кошти виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Посилання відповідача на те, що пенсія позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та свідчить про застосування до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно нормами діючого законодавства.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 54 рішення Європейської суду з прав людини по справі «Пічкур проти України» зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статті 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Як зазначено в пункті 333 цього рішення: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації, держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».
З огляду на викладене суд вважає, що невиплата пенсії позивачу з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року, виходячи з положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є втручанням у право власності позивача, і таке втручання не є законним.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі №805/402/18-а та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проте, як видно зі змісту позовних вимог, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відділ з питань виплати пенсії №14 нарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року включно.
Як встановлено судом, борг з виплати пенсії за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року вже нарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у сумі 27460, 00 грн. При цьому, станом на день звернення позивача з цим позовом, означений борг управлінням не виплачений.
Так, з метою належного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне, відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та викласти їх в такій редакції, задовольнивши їх:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року у сумі 27460, 00 грн.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведене, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 КАС України, отже, судовий збір у розмірі 840, 80 грн., сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду, відповідно до квитанцій №0.0.1512174741.1 від 03.11.2019 року та №0.0.1606684232.1 від 06.02.2020 року, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року у сумі 27460 (двадцять сім тисяч чотириста шістдесят) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., відповідно до квитанцій №0.0.1512174741.1 від 03.11.2019 року та №0.0.1606684232.1 від 06.02.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський