14 лютого 2020 року Справа № 160/12528/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного центра зайнятості про визнання протиправною відмови, стягнення суми компенсації,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного судуз позовом про:
- визнання протиправною відмови Дніпропетровського обласного центра зайнятості (далі - відповідач), оформленої листом від 23.10.2019, №12/10-3658, у виплаті
ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку з 2011-2018 рр.;
- стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсації за 80 днів невикористаної додаткової відпустки за період з 2011 року по 2018 рік, включно, в сумі 28' 519 грн. 20 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з відповідачем позивач знаходилась у трудових відносинах у період з 01.04.1992 по 16.09.2019, згідно наказу №86-ос від 10.09.2019 її звільнено з займаної посади на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України. При звільненні відповідачем не виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку, як одинокій матері, що має дитину за період з2011по 2018 роки включно у кількості 80 днів. При цьому посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про відпустки».
Ухвалою суду від 17.12.2019 справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
31.01.2020 представником відповідача подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не підтверджено належними доказами статус одинокої матері, тому підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 80 календарних днів додаткової відпуски згідно зі статтею 19 Закону України «Про відпустки» відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем у період з 01.04.1992 по 16.09.2019.
Згідно наказу №86-ос від 10.09.2019 її звільнено з займаної посади на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України.
При звільненні позивачу як одинокій матері не виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпуски за період з 2011 по 2018 роки.
У зв'язку з вищевикладеним, 01.10.2019 позивач звернулася до відповідача з заявою про виплату їй компенсації за невикористані соціальні відпустки як одинокій матері, оскільки вона була розлучена і з 2011 року сама виховувала доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько дитини не брав участі у її житті та вихованні.
Листом відповідача від 23.10.2019 № 12/10-3658, у виплаті позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку за період з 2011-2018 роки, відмовлено.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачена грошова компенсація за невикористану соціальну відпустку як одинокій матері при звільненні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У свою чергу відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР право на соціальну додаткову відпустку має, зокрема, одинока мати.
Визначення поняття "одинокої матері" передбачено у ст.18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до якої одинокими матерями є, зокрема, особи які не перебувають у шлюбі, якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька або запис про батька проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері дитини.
Також, поняття «одинока матір» наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України "Про відпустки".
Так, Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 зазначає, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи АІ групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка зокрема виховує дитину без батька.
Також, ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» та ст.83 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання права на додаткову соціальну відпустку та компенсацію при звільненні за невикористану додаткову відпустку.
А отже, для підтвердження права на зазначену відпустку роботодавцю має бути пред'явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Згідно рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 22.06.2011 шлюб між позивачем та батьком доньки, ОСОБА_3 , розірвано.
Також відповідно до акту, виданого ОСББ «Щаслива оселя-4» 01.10.2019 батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , не приймав участі у вихованні своєї доньки з березня 2011.
Вищевказані та інші офіційні документи позивач надала відповідачу, для вирішення питання щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку, що підтверджується запереченням на позовну заяву.
Згідно ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач мала право на отримання додаткової відпуски тривалістю 10 календарних днів, як така що має статус - одинока матір. Відповідно, позивач мала право на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку при звільненні.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача, компенсації за 80 днів невикористаної додаткової відпустки в сумі 28' 519 грн. 20 коп., суд виходить з наступного.
Суд не може своїм рішенням підмінювати рішення (компетенцію) державного органу (суб'єкта владних повноважень), який наділений, згідно діючого законодавства України, відповідними функціями (повноваженнями), правами та обов'язками. А тому не може на свій розсуд розраховувати суму компенсації за невикористану додаткову відпустку позивача.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У зв'язку з чим, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
В порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 384грн. 20коп.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання протиправною відмови, стягнення суми компенсації - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмовуДніпропетровського обласного центра зайнятості, оформленої листом від 23.10.2019, №12/10-3658, у виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку 2011-2018 роки.
Зобов'язати Дніпропетровський обласний центр зайнятостінарахувати та виплатити ОСОБА_1 за невикористану додаткову відпустку 2011-2018 роки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 384грн. 20коп.. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного центра зайнятості (код ЄДРПОУ - 03490909, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Ю. Савченка, 12).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова