06 вересня 2019 року Справа № 160/6116/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати дії Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20А; код ЄДРПОУ 40108866) щодо не подання висновку про виплату грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 148 801,68 грн. - неправомірними;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20А; код ЄДРПОУ 40108866) подати висновок про виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошової допомоги в розмірі 148 801,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 01.07.1991 року по 05.12.2005 року ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ. У зв'язку з встановленням у позивача захворювання, яке пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ, позивача було визнано інвалідом ІІІ групи з 27.02.2006 року. З метою отримання грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності він звертався із заявами на адресу МВС України, однак йому було відмовлено у її виплаті. Вважає такі дії протиправними, оскільки право на отримання грошової допомоги встановлено Законом України «Про міліцію».
Ухвалою суду від 08.07.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
30 липня 2019 року від Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким Ліквідаційна комісія Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що на час виникнення спірних правовідносин для виплати працівникам органів внутрішніх справ одноразової грошової допомоги були відсутні законні підстави, а тому, у відповідача відсутній обов'язок щодо виплати грошової допомоги позивачу. При цьому зауважив, що позивач до ГУМВС безпосередньо з питань призначення та виплати грошової допомоги не звертався.
13 серпня 2019 року позивач подав до суду відповідь на відзив, вказавши, що твердження відповідача про те, що механізм введення в дію положень статті 23 Закону України «Про міліцію» розроблено тільки після затвердження Постанови Кабінет Міністрів України №707, у зв'язку з чим не було законних підстав на час виникнення спірних правовідносин для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, є необгрунтованим, оскільки на відповідача покладено обов'язок провести виплату страхової суми/одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції.
Ухвалою суду від 06.09.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено.
За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).
Згідно зі статтею 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.07.1991 року по 05.12.2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 та довідкою Головного управління МВС України в Дніпропетровській області №2/58877 від 07.06.2019 року.
Згідно зі свідоцтвом про хворобу військово-лікарської комісії УМВС у Дніпропетровській області №1095 від 16.11.2005 року позивачу було діагностовано захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК до довідки МСЕ-ДНА-01 №500781 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 27.02.2006 року, що підтверджується копією відповідної виписки.
У зв'язку зі встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, що настала у період служби в органах МВС України, 14.03.2006 року позивач звернувся із заявою до Голови правління ВАТ СК «Оранта-Дніпро» з проханням виплатити страхові суми на підставі пункту 2 Положення «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України», затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року №59.
Вказана заява 17.03.2006 року затверджена підписом керівника УМВС України в Дніпропетровській області - В.В. Сабадаш.
Доказів надання відповіді на вказану заяву матеріали справи не містять.
Позивачем неодноразово направлялись на адресу МВС України запити щодо визначення страховика та отримані наступні відповіді.
Листом Департаменту фінансових ресурсів та економіки за вих. №15/2-К-1532 від 29.03.2006 року повідомлено, що звернення ОСОБА_1 щодо визначення страховика відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 року №262 розглянуто. У Міністерстві внутрішніх справ України разом із Міністерством фінансів України проводиться тендер з визначення страховика, уповноваженого для здійснення цього виду страхування в 2006 році. Розкриття тендерних пропозицій відбудеться 20 квітня 2006 року. Після закінчення процедури закупівлі послуг з державного обов'язкового особистого страхування та визначення страховика, уповноваженого для здійснення цього виду страхування, зазначені виплати буде поновлено.
Листом Департаменту фінансових ресурсів та економіки Міністерства внутрішніх справ України №15/2-К-2194 від 29.05.2006 року позивачу було повідомлено, що виплата страхових сум проводяться у відповідності до Положення «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України», затвердженого поставною Кабінету Міністрів УРСР від 29 червня 1991 року №59, а також зазначено, що виплата одноразової допомоги, яка передбачена у статті 23 Закону України «Про міліцію» проводяться страховиком, уповноваженими для здійснення цього виду страхування, яким МВС перераховує страхові платежі, відповідно до Положення про страхування.
Листом Департаменту фінансових ресурсів та економіки Міністерства внутрішніх справ України № 15/2-К-2766 від 08.08.2006 року повідомлено, що стаття 23 Закону України «Про міліцію» набрала чинності після затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року №59 Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України; передбачене Положенням страхове відшкодування і є одноразовою грошовою допомогою, передбаченою частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію».
06 лютого 2017 року позивачем було повторно направлено до ДФ НАСК «Оранта» заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку втратою працездатності.
На вищезазначену заяву Дніпропетровською обласною дирекцією НАСК «Оранта» була надана відповідь за вих. № 06-01/16/249 від 19.07.2007 року, згідно з якою документи на виплату страхового відшкодування по державному обов'язковому особистому страхуванню було оформлено згідно листа УМВС України в Дніпропетровській області №3/1366 від 19.12.2006 року. На сьогоднішній день існує заборгованість МВС по страхових платежах з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ у розмірі 3.2 млн. грн. по Україні, тому НАСК «Оранта» не має можливості виплатити повністю належну позивачу страхову суму. Страхова сума буде виплачена, коли буде погашена заборгованість МВС по страхових платежах. Крім того, зауважено, що в даному випадку відсутнє прострочення виплати страхової суми, оскільки відсутня вина НАСК «Оранта».
10 вересня 2007 року позивач звернувся до Управління МВС України в Дніпропетровської області із заявою (рапортом), на яку листом за вих. № 3/765 від 28.09.2007 року повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, відповідно до якого передбачено порядок виплати допомоги при настанні страхової події з 1 січня 2007 року. Оскільки страховий випадок настав у 2006 році, підстав для виплати грошової допомоги згідно вищевказаної постанови немає. Крім того, вказано, що з метою правового врегулювання питання завершення виплат страхових сум в разі інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 1 січня 2007 року, готується відповідний проект постанови Кабінету Міністрів України та порядок проведення цих виплат.
Також, 22.03.2017 року позивач звернувся із заявою до начальника ГУНП в Дніпропетровській області в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ ним було отримано захворювання.
Листом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області від 19.04.2017 року за №1/К-1920/Бр позивачу було повідомлено про те, що Законом України від 13.02.2015 року №208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» змінена редакція ч. 3, ч. 6 та ч. 7 ст. 23 Закону України «Про міліцію». Порядок та умови, за якими проводиться виплата одноразової грошової допомоги працівникам ОВС, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850. Виплати згідно зазначеного Порядку здійснюються особам, у яких право на отримання такої допомоги виникло з дати набрання чинності зазначеним вище законом, тобто з 12 березня 2015 року.
Крім того, судом встановлено, що 08.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив: визнати дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 148 801,68 грн. неправомірними; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 148 801,68 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року у справі №160/4205/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено з підстав того, що позивач невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права, оскільки позовні вимоги, з урахуванням обставин, встановлених в ході розгляду справи, було заявлено до суб'єкта владних повноважень, який не допустив протиправних дій відносно позивача.
Вважаючи, що відповідачем порушено його конституційне право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає право кожного громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.
Як передбачено частинами 2 та 3 статті 22 Конституції України, конституційні права гарантуються та не можуть бути скасованими.
Відповідно до пункту 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (який набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ (далі- Закон №565-ХІІ).
Згідно з пунктом 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про міліцію», держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності з 27.02.2006 року, що підтверджується довідкою МСЕ-ДНА-01 №500781.
Таким чином, спірні правовідносини виникли з дати визначення інвалідності позивачеві, а саме з 27.02.2006 року, та регулюються нормами матеріального права, які були чинними на цей час.
Частинами 1 та 6 статті 23 Закону №565-ХІІ (в редакції станом на виникнення права отримання одноразової грошової допомоги) передбачалось, що працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій.
У разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.
Положеннями частини 2 статті 23 Закону №565-ХІІ в редакції, що діяла до 1 січня 2007 року, Кабінет Міністрів України уповноважувався лише встановлювати порядок та умови страхування працівників міліції.
На виконання цієї норми права Кабінетом Міністрів України постановою від 29 червня 1991 року №59 затверджено Положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України (далі - Положення №59), яким визначено порядок і умови проведення страхових виплат, передбачених законом у разі настання подій, вичерпний перелік яких наведено в законі, встановлено критерії визначення розміру відшкодування в залежності від ступеня втрати працездатності в межах граничної суми, встановленої цією нормою закону. Визначено особу страховика - Національну акціонерну страхову компанію «Оранта» (до 2005 року на підставі безпосередньо положень цієї постанови, а з 2005 року - згідно з результатами проведених тендерів) за рахунок цільових бюджетних коштів, які йому перераховувалися МВС України.
Законом України від 03.11.2006 року №328-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», який набрав чинності з 01.01.2007 року, внесено зміни до Закону України «Про міліцію», зокрема, статтю 23 даного Закону викладено в наступній редакції: у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства».
Тобто, з 01.01.2007 року інститут обов'язкового державного особистого страхування працівників міліції ліквідовано, на заміну йому було запроваджено інститут компенсаційних виплат у вигляді одноразової грошової допомоги працівникам міліції у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного йому під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
На виконання цієї норми права Кабінетом Міністрів України було прийнято 12 травня 2007 року постанову № 707, якою затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №707) та визнано такою, що втратила чинність, - Постанова Кабінету Міністрів Української РСР від 29 червня 1991 року №59.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 установлено, що виплати згідно з цією постановою здійснюються з 1 січня 2007 року за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.
Міністерству внутрішніх справ України доручено завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 1 січня 2007 року (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707).
Згідно з пунктом 1 Порядку №707, одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
Розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності. До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки
за вислугу років) згідно із законодавством (п. 3 Порядку № 707).
Для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії,
травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з
додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера (п. 5 Порядку № 707).
Орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з
документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи нвалідності чи загибелі (смерті).
МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.
Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його
загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.
Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі (п.7 Порядку № 707).
Крім того, на виконання пункту 3 постанови № 707 з метою врегулювання правового механізму завершення страхових виплат за страховими випадками, що настали до 1 січня 2007 року, постановою Кабінету Міністрів України №593 від 17 червня 2009 року затверджено Порядок та умови завершення виплати страхових сум за страховими випадками, які сталися до 1 січня 2007 року (далі - Порядок № 593).
За змістом пункту 1 Порядку № 593, виплата страхових сум за страховими випадками здійснюється в разі установлення групи інвалідності, що настала у період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення зазначеного строку внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю, у розмірі: трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
За наявності права на отримання одночасно страхової суми та встановленої іншими законами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги працівникові міліції або його спадкоємцям виплачується одна з них за їх вибором.
Розмір страхової виплати визначається виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за
спеціальне звання та надбавки за вислугу років) на день загибелі (смерті), установлення втрати працездатності у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), захворюванням чи групи інвалідності, а для звільнених осіб - на день звільнення з
органів внутрішніх справ (п. 3 Порядку № 593).
Пунктом 5 Порядку № 593 визначено, що для виплати страхової суми в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання чи установлення групи інвалідності працівник міліції подає органові внутрішніх справ за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату страхової суми; довідку військово-лікувального закладу про поранення або довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності; копію довідки медико-соціальної експертної комісії про установлення групи інвалідності; копію акта розслідування нещасного випадку та/або копію висновку службового розслідування. Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС подають експертний висновок, копію наказу про відрядження для ліквідації наслідків зазначеної аварії та копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, дату його видачі і місце реєстрації (довідку органу реєстрації про місце проживання або місце перебування заявника); копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, подає у десятиденний строк з дня реєстрації документів МВС висновок про можливість виплати страхової суми разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку. МВС приймає у п'ятнадцятиденний строк рішення про призначення виплати і надсилає його разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, органові внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції. Страхова сума виплачується шляхом її перерахування не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня прийняття відповідного рішення на рахунок, відкритий працівником міліції (його спадкоємцями) в установі банку за рахунок одержувача (пункт 8 Порядку № 593).
Згідно з пунктом 10 Порядку № 593, працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) спадкоємці такого працівника можуть пред'явити МВС вимоги щодо виплати страхової суми, якщо з дня, коли стався страховий випадок, пройшло не більш як три роки станом на 31 грудня 2006 р. або більше зазначеного строку за умови, що Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" відмовила у виплаті страхової суми у зв'язку із скасуванням державного обов'язкового особистого страхування працівників міліції.
В даному випадку, як встановлено судом, позивач не отримав від Національної акціонерної страхової компанія «ОРАНТА» страхове відшкодування у 2006 році, тобто фактично йому було відмовлено у її виплаті.
Позивачу була встановлена інвалідність з 27.02.2006 року, тобто станом на 31 грудня 2006 року не пройшло більше як три роки з дня встановлення інвалідності.
За таких обставин суд приходить до висновку, що на час звернення позивача із заявою про виплату йому грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, страховий випадок для якого настав у 2006 році, підлягають застосуванню положення наведених вище постанов Кабінету Міністрів України.
При цьому, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання вимог Порядку № 707 та Порядку № 593 звертався 10.09.2007 року до Управління МВС України в Дніпропетровській області із заявою та необхідними документами щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, однак у її виплаті було відмовлено листом за підписом начальника УФРЕ Мешко В.І. (вих. № 3/765 від 28.09.2007 р.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі -Порядок №850).
Пунктом 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 установлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.
Порядок №850 набрав чинності 31 жовтня 2015 року. До цього часу діяв Порядок №707, посилання на який є у зазначеному пункті урядової постанови від 21 жовтня 2015 року №850.
Таким чином, у період з 12 березня 2015 року (дата набрання чинності Закону №280-VIII) до 31 жовтня 2015 року (дата набрання чинності Порядку №850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону № 565-ХІІ визначав Порядок №707.
Відповідно до пункту 7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пунктом 8 Порядку №850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Тобто, обов'язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку - на ліквідаційну комісію УМВС України в Дніпропетровській області, шляхом направлення висновку та інших документів до МВС України для прийняття рішення.
При цьому суд зазначає, що такі правила були передбачені як Порядком № 707, так і Порядком № 593 і Порядком № 850.
Пунктом 9 Порядку №850 передбачено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, після надходження документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.
Суд вважає необґрунтованим твердження Відповідача про те, що механізм введення в дію положень статті 23 Закону України «Про міліцію» розроблено тільки після затвердження Постанови № 707, а тому не було законних підстав на час виникнення спірних правовідносин для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки право позивача на отримання одноразової грошової допомоги чітко встановлено нормами законодавства України, а саме статтею 23 Закону № 565-XII (в редакції станом на виникнення права отримання одноразової грошової допомоги).
При цьому, відсутність відповідного порядку проведення виплати одноразової грошової допомоги не є підставою для відмови у її виплаті.
Вказану позицію висловив Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, рішення від 20.10.2011 року), зазначивши, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Враховуючи наведене, суд вважає, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання грошової допомоги на умовах, передбачених Законом України «Про міліцію».
Між тим, в ході розгляду справи судом встановлено, що протягом тривалого часу, відповідачем безпідставно не виконувались вимоги статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
При цьому, суд зазначає, що починаючи з 2006 року і по теперішній час як Порядком №707 і Порядком № 593 так і Порядком № 850 визначено чітку послідовність дій органу внутрішніх справ в якому проходив службу працівник міліції щодо розгляду звернення працівника міліції та подання висновку до Міністерства внутрішніх справ України щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, визначених Порядком.
Матеріалами справи підтверджено, що останній раз із заявою про виплату одноразової грошової допомоги позивач звертався до відповідача 22.03.2017 року, однак, у її виплаті було відмовлено листом за вих. 1/К-1920/БР від 19.04.2017 року за підписом голови ліквідаційної комісії ГУМСВ України в Дніпропетровській області Баранник П.Д.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не підготовки та неподання висновку до Міністерства внутрішніх справ України щодо можливості проведення грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог позивача в частині визначення у висновку про виплату грошової допомоги розміру одноразової грошової допомоги в сумі - 148801,68 грн., суд вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Як було зазначено судом, виходячи з положень п. 3 Порядку № 707 (аналогічні положення містить і Порядок № 593), Розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності. До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки
за вислугу років) згідно із законодавством. До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством. Розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності.
Позивачем здійснено розрахунок суми одноразової грошової допомоги - 148801,68 грн. виходячи із суми нарахованої заробітної плати за листопад 2005 року у сумі - 4133,38 грн., згідно Довідки про доходи, виданої 13.03.2006 року № 48 (4133,38 грн. х 36 місяців=148801,68 грн.).
Оскільки, сторонами не надано до суду відомостей про те яка фактично сума грошового забезпечення за останньою посадою, яку ОСОБА_1 займав на день установлення інвалідності (з усіма складовими), суд позбавлений можливості визначити чи є правильним розрахунок суми одноразової грошової допомоги, визначений позивачем.
За таких обставин, з метою недопущення визначення одноразової грошової допомоги у неправильному розмірі, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача визначити самостійно розмір грошового забезпечення позивача у відповідності до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707, Порядку та умов завершення виплати страхових сум за страховими випадками, які сталися до 01 січня 2007 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 року №593 та зазначити відповідну суму грошової допомоги, що підлягає виплаті у висновку про виплату грошової допомоги ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо не розгляду заяви разом з матеріалами без прийняття відповідного рішення щодо можливого призначення позивачу грошової допомоги, тим самим позбавивши позивача соціальної пільги, гарантованої державою, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подачу адміністративного позову до суду, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20А; код ЄДРПОУ 40108866) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20А; код ЄДРПОУ 40108866) щодо не підготовки та неподання до Міністерства внутрішніх справ України висновку щодо можливості проведення грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у зв'язку із встановленням III групи інвалідності на підставі ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у відповідності до положень Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707, Порядку та умов завершення виплати страхових сум за страховими випадками, які сталися до 01 січня 2007 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 року №593.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20А; код ЄДРПОУ 40108866) підготувати та подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо можливості проведення грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у зв'язку із встановленням III групи інвалідності на підставі ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у відповідності до положень Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707, Порядку та умов завершення виплати страхових сум за страховими випадками, які сталися до 01 січня 2007 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 року №593.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева