10 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/11/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Смокович В.І.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2019/000030/2 від 29 жовтня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку із увезенням у жовтні 2019 року на територію Україну легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN TOURAN 2016 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , вартістю 8 550 євро (далі - ТЗ), позивач подав до органу доходів і зборів митну декларацію № UA205140/2019/012214 та необхідний пакет документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Попри це, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості автомобіля UA205140/2019/000030/2 від 29 жовтня 2019 року у зв'язку із неподанням декларантом достатніх документів, визначивши вартість товару у сумі 15 250 євро. Однак, із рішенням про коригуванням митної вартості товарів № UA205140/2019/000030/2 від 29 жовтня 2019 року позивач не погоджується, оскільки усі необхідні документи були надані під час проведення митних формальностей.
Відповідач у відзиві на позов від 25 лютого 2020 року (арк. спр. 81-85) позовних вимог не визнав. Вказав, що коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статей 54-57 Митного кодексу України у зв'язку із виявленням розбіжностей у документах, що підтверджують митну вартість товару та спрацювання одночасно декількох профілів ризику. Після проведення усіх необхідних формальностей, вартість товару було скориговано. За результатами проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, між сторонами було завершено процедуру розмитнення, а митна вартість автомобіля визначена у розмірі 15 250 євро.
На підставі наведеного відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) учасників справи (арк. спр. 75-77).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у даній справі здійснено заміну відповідача Волинської митниці ДФС його правонаступником - Волинською митницею Держмитслужби (арк. спр. 121).
У судових засіданнях 04 березня 2020 року, 19 березня 2020 року оголошувались перерви для надання сторонами додаткових доказів у справі (арк. спр.118-120, 135-138).
У судове засідання 09 квітня 2020 року учасники справи не прибули. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача (арк. спр. 142); представник відповідача про причини неприбуття не повідомив.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Для митного оформлення товару «Автомобіль легковий, марка - VOLKSWAGEN, модель - TOURAN, номер кузова НОМЕР_2 , маркування двигуна DFEA, тип двигуна - дизель, тип кузова - універсал MPV, колісна формула 4х2, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1968 см куб, потужність - 110кВт, календарний рік виготовлення - 2016» (далі - ТЗ, товар) представник декларанта ОСОБА_1 29 жовтня 2019 року подав митну декларацію №UA205140/2019/012214 (арк. спр. 45-45, 90-91).
До митної декларації було додано: договір купівлі-продажу від 22 жовтня 2019 року №01/10/2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 23 жовтня 2019 року №UA305060/2019/008337; свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 03 липня 2019 року № FL824854/ZBI232923226; довідку від 23 жовтня 2019 року про вартість перевезення; висновок про якісні характеристики від 23 жовтня 2019 року №4-110; витяг з довідника «SCHWACKE» від 24 вересня 2019 року №214042/31271295; договір про надання послуг митного брокера; довіреність; сертифікат відповідності; платіжні доручення; копії паспортів (арк. спр. 18-44).
Відповідно до поданої декларації, митна вартість товару позивачем визначена за першим методом (за ціною договору) на рівні 8 600 євро.
При здійсненні митних формальностей за МД №UA205140/2019/012214 від 29 жовтня 2019 року відбулось спрацювання наступних профілів ризику: 103-1 - «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»; 105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2 - «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»; 210-1 - «Проведення митного огляду транспортного засобу»; 911-1 - «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки».
У зв'язку із спрацюванням вказаних профілів ризику, митний орган декларанту запропонував у десятиденний термін надати додаткові документи: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар якщо рахунок сплачено; страхові документи; копію митної декларації країни відправлення; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (арк. спр. 94).
Декларант вимогу контролюючого орану не виконав, додаткових документів для підтвердження вартості ввезеного товару не надав, листом від 29 жовтня 2019 року підтвердив відсутність намірів такого надання.
За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику, посадовою особою митниці встановлено, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Встановлено обов'язковість залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості ТЗ за VIN- кодом WVGZZZ1TZGW591502, валюта - EUR, вартість - 15 250 євро.
Враховуючи викладене, 29 жовтня 2019 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості №UА205140/2019/000030/2 (арк. спр. 86). Числове значення митної вартості товару визначене у розмірі 15 250 євро (курс валюти НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення становив 27,79194 грн за 1 євро). Вказане рішення містить інформацію щодо переліку необхідних документів, за умови надання яких заявлена декларантом митна вартість могла бути визнана.
Позивач митне оформлення товару провів за митною декларацією від 29 жовтня 2019 року №UA205140/2019/012222 за 6 (резервним) методом визначення митної вартості із застосуванням фінансових гарантій у вигляді грошової застави відповідно до розділу Х Митного кодексу України (арк. спр. 45).
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів № UA205140/2019/000030/2 від 29 жовтня 2019 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 МК України).
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі : 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4)надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (“Митна вартість товарів та методи її визначення”) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Як установлено судом, що митна вартість ТЗ за першою митною декларацією (UA205140/2019/012214 від 29 жовтня 2019 року) визначена декларантом за основним (1) методом.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що при митному оформленні транспортного засобу спрацювала система управління ризиками, у зв'язку з чим встановлено, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Встановлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності щодо власника транспортного засобу згідно з умовами договору купівлі-продажу та технічним паспортом; заявлена митна вартість товару не відповідає наданому декларантом розрахунку по каталогу Scwacke NET; вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел.
За таких обставин, митний орган вважав, що МД не могла бути оформлена за основним методом, у зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість визначена за резервним методом.
Так, статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
З матеріалів справи випливає, що 22 жовтня 2019 року між ТзОВ «Матапанцум» (Словаччина) (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу (арк. спр. 24-30).
Відповідно до умов вказаного договору сторони домовились про придбання позивачем транспортного засобу VOLKSWAGEN TOURAN 2016 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , вартість якого визначена у сумі 8 550 євро. Покупець зобов'язався сплатити вартість придбаного автомобіля у повному обсязі готівкою при підписанні цього договору (пункт 2.2 договору). Також покупець зобов'язався до дня передачі автомобіля укласти договір страхування ТЗ (пункт 5.3 договору).
Для здійснення митного оформлення придбаного транспортного засобу ОСОБА_1 не надав жодного розрахункового документа на підтвердження факту сплати його вартості 8 550 євро готівкою, зокрема чеків, квитанцій, розписок; не надано доказів укладення договору страхування придбаного ТЗ. Таких доказів позивачем також було не надано і під час судового розгляду даного спору.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що укладення договору від 22 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Матапанцум» відбувалось у місті Гуменне Словацької республіки, так само, як і оплата придбаного автомобіля. Фіксування передачі готівкових коштів у сумі 8 550 євро, в якості оплати товару, між сторонами не здійснювалось, а тому надати такі докази позивач позбавлений можливості.
Однак, суд звертає увагу, що під час судового розгляду спору, позивач також не надав доказів перетину кордону України та Словацької республіки у жовтні 2019 року.
Слід зауважити, що згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
На переконання суду, ненадання таких документів свідчить про неможливість застосування позивачем норм національного законодавства, які надають йому право обґрунтувати митну вартість увезеного товару та спростувати доводи митного органу щодо заниження такої вартості.
Також, суд звертає увагу і на те, що відповідно договору від 22 жовтня 2019 року, позивач ТЗ придбавав у ТзОВ «Матапанцум» («Matapancum s.r.o.», Словаччина), однак, із свідоцтва про реєстрацію ТЗ випливає, що попереднім власником цього ТЗ є «Zulassungsservice a.j.v. gmbh» (Німеччина) (арк. спр. 104-106).
Доказів переходу права власності від «Zulassungsservice a.j.v. gmbh» (Німеччина) до «Matapancum s.r.o.» (Словаччина), ціни придбання за такою угодою суду не надано, що не дає можливості надати оцінку господарській операції цих контрагентів.
Окрім того, наданий декларантом для митного оформлення товару витяг із довідника «SCHWACKE» від 24 вересня 2019 року містить відомості про попередню ціну відповідного автомобіля - 35 355 євро, та про ціну автомобіля із відкорегованими характеристиками - 19 222 євро. Однак, інформацію про вартісну величину на ТЗ 8 550 євро не підтверджує (арк. спр. 98).
Зазначені обставини, на переконання суду вказують на наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, оскільки надані митному органу документи містили розбіжності з приводу особи, яка зазначена власником ввезеного транспортного засобу, а також не підтверджували загальної суми всіх платежів, які здійснені покупцем оцінюваного транспортного засобу продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця, що в свою чергу було правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надало митниці, за вищеописаних обставин, право вчиняти послідовні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є саме ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Підсумовуючи вказане, оскільки декларантом не надано належних документів та не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.
При цьому, як встановлено з матеріалів справи, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а правом подачі додаткових документів позивач не скористався.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених вище обставин, суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність оскарженого рішення, а відтак, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43350888) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 10 квітня 2020 року