Справа № 517/98/20
Провадження № 2/517/54/2020
08 квітня 2020 року смт. Захарівка
Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Тростенюка В.А.,
при секретареві Грабовій І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник: адвокат Кузнєцова Любов Олександрівна до Новозаріцької сільської ради Захарівського району Одеської області, третя особа: Державний нотаріус Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романова Ірина Сергіївна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-
Представник позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Новозаріцької сільської ради Захарівського району Одеської області, третя особа: Державний нотаріус Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романова І.С. в якому просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , з 05 січня 1997 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 разом із матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Визнати за позивачем право власності на земельну частку (пай), площею 8,77 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться в адміністративних межах с. Новозаріцьке Захарівського району Одеської області, належну ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого 19 серпня 1996 року, на підставі рішення Фрунзівської районної ради від 19 серпня 1996 року за № 326/96, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 222 від 19.08.1996 року в порядку спадкування після смерті позивача матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на майно, а саме земельна частка (пай), розміром 8,77 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Новозаріцької сільської ради Захарівського району Одеської області, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_3 спадщину фактично прийняла позивач, оскільки вона на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем.
ОСОБА_1 звернулася до Захарівської районної державної нотаріальної контори з наміром оформити спадщину. Однак державний нотаріус Романова І.С. постановою відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
За таких обставин, позивач позбавлена можливості оформити в нотаріальному порядку свої спадкові права на земельну ділянку та вимушена звернутися до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, але попередньо надали до суду заяву, в якій вимоги позовної заяви підтримали у повному обсязі, просять розглядати справу без їх участі (а.с. 46).
Представник відповідача Новозаріцької сільської ради Захарівського району Одеської області у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про визнання позовних вимог, в якій вказав, що повністю визнає позовні вимоги і не заперечує проти їх задоволення, просить суд розглядати справу за його відсутності.
Третя особа: Державний нотаріус Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романова Ірина Сергіївна у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву в якій пояснила, що у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатись до участі у справі, просила розгляд справи проводити без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає заявлені вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Олександрівка, м. Іллічівськ Одеської області померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , видане 10 травня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області (а.с. 22).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно,а саме земельна частка (пай), розміром 8,77 умовних кадастрових гектарів, що перебувала у власності колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога»,яка розташована на території Новозаріцької сільської ради Захарівського району Одеської області, що підтверджується виготовленим на її ім'я сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданий 19 серпня 1996 року (а.с. 16).
Факт родинних стосунків підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданим 17 листопада 1970 року Бирносовською сільською радою Фрунзівського району Одеської області, в якому ОСОБА_3 записана матір'ю позивача (а.с. 15).
Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 07 вересня 1978 року Перехрестівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області, ОСОБА_1 вийшла заміж за ОСОБА_6 , після укладення шлюбу позивачу було присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » (а.с. 17).
Згідно довідки Олександрівської селищної адміністрації Чорноморської міської ради Одеської області від 13 лютого 2020 року, ОСОБА_3 дійсно без реєстрації мешкала за адресою АДРЕСА_1 з 05.01.1997 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . В даному будинку зареєстровані особи: ОСОБА_1 з 04.09.1986 року по теперішній час (а.с. 32).
Факт спільного проживання спадкодавця з позивачем також підтверджується актом про проживання особи від 12 лютого 2020 року, згідно якого ОСОБА_3 дійсно проживала за адресою АДРЕСА_1 з 05.01.1997 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , який підписаний сусідами (а.с. 33).
ОСОБА_1 раніше зверталась до Фрунзівського районного суду Одеської області з позовом в якому просила встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 були чоловіком та дружиною на підставі свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 , видане 17 квітня 1954 року Бирносовським сільським РАГС Фрунзівського району Одеської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 5.
Встановити факт належності ОСОБА_3 земельної частки (паю) розміром 8,77 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться в адміністративних межах с. Новозаріцьке Захарівського району Одеської області на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого 19 серпня 1996 року.
Визнати за позивачем право на земельну частку (пай), площею 8,77 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться в адміністративних межах с. Новозаріцьке Захарівського району Одеської області, належну ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого 19 серпня 1996 року, на підставі рішення Фрунзівської районної ради від 19 серпня 1996 року за № 326/96, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 222 від 19.08.1996 року в порядку спадкування після смерті позивача матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за позивачем право на земельну частку (пай), площею 8,77 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться в адміністративних межах с. Новозаріцьке Захарівського району Одеської області згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6 , виданого 19 серпня 1996 року, на підставі рішення Фрунзівської районної ради від 19 серпня 1996 року за № 326/96, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 221 від 19.08.1996 року в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 були чоловіком та дружиною на підставі свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 , видане 17 квітня 1954 року Бирносовським сільським РАГС Фрунзівського району Одеської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 5;
Встановлено факт належності ОСОБА_3 земельної частки (паю) розміром 8,77 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться в адміністративних межах с. Новозаріцьке Захарівського району Одеської області на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого 19 серпня 1996 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с. 23-29).
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 січня 2020 року, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті її батька ОСОБА_8 , яка складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога», місцезнаходження якого с. Новозаріцьке Фрунзівського району Одеської області, розміром 8.77 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6 , що виданий Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області 19 серпня 1996 року, та який зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 221 (а.с. 30).
ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою до Захарівської районної державної нотаріальної контори з метою оформлення права на спадщину. Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 16 січня 2020 року державний нотаріус Романова Ірина Сергіївна відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно її матері ОСОБА_3 , яка помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини та відсутності відомостей про постійне проживання (реєстрацію) із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 31).
Згідно копії витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину № 57912932 від 15 жовтня 2019 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не відкривалась (а.с. 34).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкодавцем за законом першої черги, інші спадкоємці, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви відсутні.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановленні також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пленум Верховного Суду України в п. 1 своєї Постанови № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснив, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з майбутнім вирішенням спору про право.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За результатом дослідження та оцінки описаних у цьому рішенні доказів, суд приходить до висновку про доведеність факту постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 з її матір'ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини, оскільки даний факт підтверджується вищевказаними документами, а саме: Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , довідкою Олександріївської селищної адміністрації Чорноморської міської ради Одеської області від 13 лютого 2020 року та актом про проживання особи від 12 лютого 2020 року.
За таких обставин, вимоги заявника в частині встановлення факту постійного проживання позивача та спадкодавця ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заповіт щодо свого майна спадкодавець не залишила.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).
Частинною 3 ст. 1268 ЦК Українивстановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини (встановлено статтею 1270 цього Кодексу), він не заявив про відмову від неї.
Позивач у своїх позовних вимогах також просить визнати за нею право власності на земельну частку (пай), площею 8,77 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться в адміністративних межах с. Новозаріцьке Захарівського району Одеської області, належну ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого 19 серпня 1996 року, на підставі рішення Фрунзівської районної ради від 19 серпня 1996 року за № 326/96, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 222 від 19.08.1996 року в порядку спадкування після смерті позивача матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 20 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання прав на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України визначено, що спадкування права на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно ст. 3 ЦК України у якості засад цивільного законодавства визнано неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права здійснюється шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Пленум Верховного Суду України в постанові № 20 від 22.12.1993 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вказав, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.
Відповідно до пункту 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи, що нотаріальною конторою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та відсутності відомостей про постійне проживання (реєстрацію) із спадкодавцем на час відкриття спадщини, враховуючи пункт 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», тому вимога позивача про визнання права власності на земельну ділянку задоволенню не підлягає.
Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
У рішенні від 30.11.2004 року у справі "Саsе оf Оnеrуildis V. Тиrкеу" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову в частині визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник: адвокат Кузнєцова Любов Олександрівна до Новозаріцької сільської ради Захарівського району Одеської області, третя особа: Державний нотаріус Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романова Ірина Сергіївна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 з 05 січня 1997 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 разом із матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 10 квітня 2020 року.
Суддя: