Справа № 521/147/19
Номер провадження:1-кп/521/535/20
26 лютого 2020 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м.Одеси матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, із чередньо-спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, який притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, суд
На розгляді у Малиновському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України.
18.09.2019 року судом задоволено клопотання прокурора про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_4 для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
25 лютого 2020 року затримали обвинуваченого ОСОБА_4 .
Прокурор у судовому засіданні просила задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів.
ОСОБА_4 та захисник заперечували проти клопотання прокурора та просили обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора та усні заперечення на клопотання прокурора сторони захисту, суд вважає, що доцільно задовольнити клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
На підставі цього, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:
- ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення не з'явиться на суді /справа Stogmuller против Austria/;
- ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller против Austria/;
- ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter против Austria/;
- ризик, що особа порушить громадський порядок /справа Letellier против France/.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», п. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
Суд, оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи принцип презумпції невинуватості, приходить до наступного.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину середньої тяжкості, неодружений, не має постійного місця роботи/навчання та підтверджених джерел існування, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Вказані обставини з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, характеру інкримінованого злочину свідчить про існування ризику переховування від суду.
Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданнями для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки із державою, у які його переслідували за законом, і його міжнародні контакти (справа W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.
Суд вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний раніше судимий, а саме:27.01.2014 року Приморським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до 2 р.п/в, відповідно ст. 75 КК України звільнений з випробуванням на 2 роки.
Також, 29.01.2020 року обвинуваченому ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, які мали місце вчинення 06.01.2020 року.
Також 28.12.2018 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 напарвлено обвинувальний акт до Овідіопольського районного суду Одеської обалсті, за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.
Незважаючи на притягнення його раніше до кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 належних висновків не зробив, знову підозрюється у вчиненні умисного майнового злочину, що свідчить про можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 відповідно до ст. 177 КПК України є: запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків кримінального правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може вдатися до спроб будь - яким чином перешкодити кримінальному провадженню та вчинити нове кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків підозрюваного.
Суд вважає, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинувачем обов'язків, передбачених КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначається застава, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним, обвинувачем обов'язків, передбачених КПК України. На думку суду, застава у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, буде достатньо для забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 .
Таким чином, у разі внесення ОСОБА_4 застави в розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 21020 гривень, він підлягає негайному звільненню з-під варти та зобов'язаний, згідно ст.194 КПК України, виконувати наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 132, 176 - 178, 181, 186, 193, 194, 196, 183, 314, 315, 369, 371-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ОУВП № 21 в Одеській області відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеська установа виконання покарань (№21) Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України» строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з 25 лютого 2020 року.
Закінчення строку тримання під вартою визначити 24 квітня 2020 року.
У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застави в розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 21 020 (двадцять тисяч двадцять) гривень, звільнити його негайно з-під варти та зобов'язати: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - для відома та виконання.
Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя: ОСОБА_1