09 квітня 2020 року
Київ
справа №640/8634/19
адміністративне провадження №К/9901/9453/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 640/8634/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК), де просив:
визнати протиправним не включення до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Єдиний реєстр), поданої позивачем до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) декларації;
зобов'язати НАЗК негайно включити подану декларацію позивача до Єдиного реєстру, про що надати відповідну довідку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Пунктами 3, 4, 5 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються; обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Отже, підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій лише у питаннях права (застосування норм матеріального та процесуального права), але не в питаннях факту.
В свою чергу порушення норм права може виявлятися у:
застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
незастосуванні норми, яку належало застосувати;
наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Судом установлено, що у касаційній скарзі не наведені підстави касаційного оскарження, будь-які обґрунтування щодо наявності в ухвалених у цій справі судових рішеннях неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Фактично скарга в частині наведених обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи без зазначення того у чому конкретно полягає неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Крім того, з 08 лютого 2020 року набрали чинності норми Закону України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», якими внесено зміни щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду, викладені у розділі 3 Глави 2 «Касаційне оскарження».
Згідно із частиною 4 статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог ст. 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга піддягає поверненню особі, що її подала.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Ураховуючи викладене та керуючись пунктом 1 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 640/8634/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
...........................
Л.О. Єресько
Суддя Верховного Суду