09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 9901/68/20
адміністративне провадження № П/9901/68/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Яковенка М. М.,
суддів Бевзенка В. М., Дашутіна І. В., Єресько Л. О., Шишова О. О.,
перевіривши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Мако Холдінг» до Президента України про визнання протиправним та скасування частково Указу Президента України та рішення Ради національної безпеки і оборони України,
17 березня 2020 року Приватне акціонерне товариство «Мако Холдінг» (далі - ПАТ «Мако Холдінг») звернулось до суду із адміністративним позовом, яка була подана через відділення поштового зв'язку 16 березня 2020 року, у якому просило:
- визнати протиправним та нечинним Указ Президента України Порошенка Петра Олексійовича від 19 березня 2019 року № 82/2019 про Рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року в частині застосування обмежувальних заходів (санкцій) до Приватного акціонерного товариства «Мако Холдінг» (п. 220 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій);
- визнати протиправним та скасувати рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року № 82/2019 ««Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування обмежувальних заходів (санкцій) до Приватного акціонерного товариства «Мако Холдінг» (п. 220 Додатку 2 до вказаного рішення).
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду із цим адміністративним позовом, у зв'язку з чим позов залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення з позовом із зазначенням інших причин пропуску такого строку та подання доказів їх поважності.
06 квітня 2020 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшла заява про поновлення строку для звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що оскаржуваний Указ Президента до відома скаржника не доводився, жодного доказу обізнаності скаржника про існування Указу Президента не існує, окрім акта огляду офіційного інтернет-представництва Президента України від 14 жовтня 2019 року, а тому до 14 жовтня 2019 року позивач фактично не міг його оскаржити. При цьому, подальше обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивачем зазначено причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були вказані при поданні адміністративного позову разом з клопотанням про поновлення строку звернення до суду, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку звернення до суду ПАТ «Мако Холдінг» не наведено.
З огляду на викладені у заяві обґрунтування, позивач вважає, що строк на звернення до суду із даним позовом не є пропущеним та просить поновити строк звернення до суду із позовом.
Дослідивши доводи заяви скаржника про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, колегія суддів зазначає таке.
Так, згідно підпункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Зважаючи на наведене положення КАС України оскаржений Указ є актом індивідуальної дії.
Твердження заявника про те, що з оскаржуваним Указом Президента він ознайомився 14 жовтня 2019 року з інформації викладеній на офіційному сайті інтернет-представництві Президента України, Суд не приймає до уваги, оскільки даний Указ Президента був опублікований в газеті «Урядовий кур'єр», видання від 21 березня 2019 року № 55 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/82/2019).
Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Таким чином, при належному добросовісному відношенні позивач не був позбавлений можливості подати адміністративний позов в межах строку, встановленого статтею 122 КАС України, проте таким правом не скористався.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові № 9901/300/19 від 11 вересня 2019 року.
Суд повторно зазначає, що покликання скаржника на неможливість вчасно отримати інформацію за адвокатським запитом про надання відомостей щодо державного органу, від якого внесено пропозиції про застосування санкцій до підприємства, ініціатора внесення відповідних пропозицій, підстав та документів (фактичних даних), якими підтверджуються обставини існування підстав для застосування санкцій, які скаржник називає об'єктивними причинами для своєчасного подання позовної заяви, а також на обрання відповідачем способу оприлюднення правозастосовного акту, є неприйнятими, оскільки не містять вагомих підстав та переконливої мотивації.
Суд також зауважує, що від 21 березня 2019 року до дня подання позовної заяви (16 березня 2020 року) позивач не міг не знати чи не довідатися, що Указ № 82/2019 був виданий 19 березня 2019 року, оприлюднений 21 березня того ж року, що цей акт порушує чи обмежує його права, що строк на оскарження має (може) відраховуватися від дати оприлюднення цього акту.
Позивач не повідомив, які саме поважні (непереборні, нездоланні) причини завадили йому вчасно подати позовну заяву упродовж строку від дати оприлюднення Указу № 82/2019 до моменту, коли, як визнав сам скаржник, він дізнався про нього, а також від дати, коли він дізнався про видання оскаржуваного акту, до подання позовної заяви до суду, від дати, коли, з погляду скаржника, відповідач виданням свого акту порушив його права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду № 9901/518/19 від 22 січня 2020 року.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30 серпня 2006 року (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності".
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Отже, заява про поновлення строку є необґрунтованою.
Жодних інших підстав, які б давали можливість дійти висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду із зазначеним позовом позивачем не вказано.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин, Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку, що має наслідком повернення позовної заяви.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 295 КАС України, Суд,
Відмовити Приватному акціонерному товаристві «Мако Холдінг» у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Мако Холдінг» до Президента України про визнання протиправним та скасування частково Указу Президента України та рішення Ради національної безпеки і оборони України - повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів із дня її підписання.
Судове рішення Верховного Суду у таких справах набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
З урахуванням доповнення пунктом 3 до розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді В. М. Бевзенко
І. В. Дашутін
Л. О. Єресько
О. О. Шишов