Справа № 560/1501/20
іменем України
09 квітня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком за нормами та у порядку встановленому Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату йому з 31.01.2020 пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889, врахувавши до розрахунку пенсії виплати зазначенні у довідці від 30.01.2020 №02-05-13 та №02-05-14.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок порушення ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) відповідач незаконно відмовив йому у призначенні пенсії державного службовця, посилаючись на те, що Законом України "Про державну службу" №889 не передбачено призначення пенсії по інвалідності.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року суд відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Від представника відповідача на адресу суду 01.04.2020 року надійшов відзив в якому останній проти позову заперечив та зазначив, що чинним законодавством визначені правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016. Враховуючи те, що позивачу уже призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про Державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, права на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" позивач немає. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовляючи позивачу в призначенні пенсії державного службовця за віком, діяло в межах та у спосіб, передбачені законодавством.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємному взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що на підставі Наказу №65-к від 27.03.2014 ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки.
Позивачу з 28.03.2014 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.
Обрахунок призначеної пенсії позивачу проведено в розмірі 80% сум заробітної згідно довідок від 28.03.2014 №109/14, виданих Новоушицьким районним центром зайнятості, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця на посаді головного спеціаліста.
Згідно заяви позивача від 09.01.2018 його переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач 31.01.2020 звернувся до відповідача з заявою в якій просив перевести його на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889 з врахуванням відповідних довідок про заробітну плату на посаді голови Новоушицької районної ради.
Листом від 18.02.2020 №2200-0301-8/5051 відповідач повідомив позивача про те, що рішенням від 05.02.2020 Пенсійний фонд відмовив позивачу щодо призначення пенсії у відповідності до Закону України "Про держану службу" №889, у зв'язку з тим, що оскільки пенсія згідно Закону України "Про держану службу" №3723-XII, а тому позивач не має права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про держану службу" №889.
Позивач вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в переведенні та призначенні пенсії відповідно до Закону №889 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 9 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 Закону №3723-XII).
Суд встановив, що трудовий стаж позивача на державній службі складає понад 30 років, з 19.02.2014 йому встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0350856.
Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, та, відповідно, правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної їй згідно із Законом №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.
Посилання відповідача на статтю 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, відповідно до якої пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV та пункт 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, як на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності на підставі статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, суд вважає безпідставним, оскільки позивач має право на призначення пенсії по інвалідності за правилами пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, якими не передбачено нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Вирішуючи даний спір, суд вважає, що позовні вимоги сформульовані позивачем не зовсім чітко, що в свою чергу не дасть належної можливості захистити порушенні права позивача, та змусить останнього в черговий раз звернутись до суду, а тому суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього слідує, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: - лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; - повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; - вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
У той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини 3 статті 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Враховуючи наведене, з огляду на те що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси позивача в повній мірі, суд вважає, що за для повного та всебічного захисту прав позивача та уникнення повторного звернення до суду з позовною заявою, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.02.2020 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за нормами та у порядку встановленому Законом України "Про державну службу"; Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 31.01.2020 пенсію державного службовця по інвалідності ІІ-ї групи відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII в розмірі 60% заробітної плати, зазначеної у довідках виданих Новоушицьким районним центром зайнятості від 30.01.2020 №02-05-13 та від 30.01.2020 №02-05-14.
Враховуючи вищенаведене, адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити.
У зв'язку з звільненням позивача від сплати судового збору відповідно до статті 139 КАС України судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.02.2020 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за нормами та у порядку встановленому Законом України "Про державну службу"від 16.12.1993 №3723-XII.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 31.01.2020 пенсію державного службовця по інвалідності ІІ-ї групи відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII розмірі 60% заробітної плати, зазначеної у довідках виданих Новоушицьким районним центром зайнятості від 30.01.2020 №02-05-13 та від 30.01.2020 №02-05-14.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 21318350)
Головуючий суддя О.П. Шевчук