09 квітня 2020 року м. Київ № 320/650/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України
Київської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області ( далі по тексту - позивач, Бориспільського ОУ ПФУ Київської області) про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- зобов'язати Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області підготувати та звернутись з поданням, передбаченим Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державних та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, до Бориспільського управління Державної казначейської служби України Київської області про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого ним в сумі 9390, 00 грн., при укладанні договору купівлі продажу нерухомості від 17.12.2018.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 17.12.2018, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Віценко В.О., ним було придбано квартиру та сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 9390,00 грн.
При цьому, позивач зауважив про те, що він придбав житло вперше, а тому не є платником збору обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, на яку отримав відмову.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною та просить суд зобов'язати відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 9390,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Вказана ухвала отримана сторонами, що підтверджується даними наявних у матеріалах справи поштових повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення за №№ 0113329655031, 0113329597759.
У строк визначений судом відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
На підставі наведеного справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
17.12.2018 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Віценко В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 952.
За умовами п.1 договору продавець продав та передав, а покупець купив та прийняв квартиру АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорту, що є додатком до цього договору, відчужувана квартира розташована на 5-му поверсі 9-ти поверхового будинку та складається з двох кімнат. Загальна площа 52,8 кв.м., у тому числі житлова площа 29.9 кв.м.
Згідно з п.2 договору документом, що підтверджує право власності ОСОБА_2 на відчужувану квартиру є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого Бориспільською міською радою 05.11.2009 на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 27.10.2009 № 943.
Пунктом 3 договору визначено, що за погодженням сторін продаж квартири вчинено за 939000,00 грн, які повністю сплачено продавцю шляхом перерахування на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , МФО 351005 , найменування банку ПАТ «Укрсиббанк».
Згідно звіту про оцінку майна (пароль пошуку НАМЖТЮ801608), суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Д.Ю.Консалтинг», що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності виданого ДДМУ № 251/17 від 28.03.2017, ринкова вартість відчужуваної квартири, що належить ОСОБА_2 станом на 22 жовтня 2018 року становить 939000,00 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Пунктом 17,18 договору визначено, що витрати, пов'язані зі складанням та нотаріальним оформленням цього договору, сплачуються покупцем. Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір підлягає нотаріальному посвідченні та право власності підлягає державній реєстрації. Право власності на майно, згідно ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України, у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Судом встановлено, що позивачем було сплачено збір з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 9390,00 грн., що підтверджується квитанцією від 17.12.2018 № 184 випискою по рахунку НОМЕР_3 .
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою від 16.01.2019, у якій просив відповідача повернути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 9390,00 грн., сплачений під час придбання у власність квартири вперше.
У вказаній заяві позивач зазначив про те, що він не є суб'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки ОСОБА_1 придбав у власність квартиру вперше. До вказаної заяви були додані копія паспорту, ідентифікаційного коду позивача, квитанції №184 від 17.12.2018 та Інформаційна довідка №1526066651 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області у листі від 21.01.2019 № 938/05 відмовило позивачу у поверненні коштів, сплачених в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, мотивуючи це тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше.
Не погоджуючись з відмовою відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 9390,00 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду про зобов'язання вчинити певні дії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 ч.1 ст.2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «"Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 (далі-Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.
Пунктом 8 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.
Згідно з пунктом 4 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.
Судом встановлено, що факт придбання позивачем квартири у власність підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 17.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Віценко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №952.
В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта наявні відомості про право власності позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яке було набуте на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Віценко В.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 952.
Відповідно до відомостей виписки по рахунку 31119156010004 Бориспільського УК/Бориспіль кошти сплачені ОСОБА_1 в сумі 9390,00 грн. були зараховані на рахунок № 31119156010004 , відкритий на ім'я Бориспільського УК/Бориспіль по коду бюджетної класифікації 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Так, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 21.08.2018 (справа №819/657/17), від 20.03.2018 (справа № 819/1249/17), від 19.06.2018 (справа № 819/1554/16).
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним квартири вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
У позовній заяві позивач просить суд зобов'язати Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області підготувати та звернутись з поданням, передбаченим Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державних та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, до Бориспільського управління Державної казначейської служби України Київської області про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого ним в сумі 9390, 00 грн., при укладанні договору купівлі продажу нерухомості від 17.12.2018, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до абз.1-2 п.5 Порядку №787 повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Отже, враховуючи викладене а також те, що повернення помилкового сплачених коштів, у тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, здійснюється органами Державної казначейської служби України лише за умови попереднього звернення до них органів, що контролюють справляння надходжень бюджету з поданням, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
Відтак, суд дійшов що належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов'язання відповідача сформувати та подати до Бориспільського управління Державної казначейської служби України Київської області подання про повернення позивачу 9390,00грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 30.01.2019 № 45.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, становить 768,40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код: 37838060, місцезнаходження: 08302, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Головатого, 4) сформувати та подати до Бориспільського управління Державної казначейської служби України Київської області подання про повернення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 9390 (дев'ять тисяч триста дев'яносто) грн. 00 коп. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код: 37838060, місцезнаходження: 08302, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Головатого, 4).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.