ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" квітня 2020 р. справа № 300/559/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності щодо ненадання відповіді на запит протиправною та зобов'язання надати таку відповідь на запит на інформацію від 17.02.2020.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.02.2020 ОСОБА_1 звернувся на офіційну електрону адресу Міністерства оборони України zapytmou@gmail.com із запитом на отримання публічної інформації в порядку статті 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 №2939-VI. У зазначеному інформаційному запиті позивач просив Міністерство оборони України надати витяги із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування та виключення його зі списків військової частини НОМЕР_1 ; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) про укладення Міністерством оборони України з позивачем контракту на проходження військової служби; засвідчені копії рапорту ОСОБА_1 про виплату йому компенсації вартості за неотримане речове майно, довідки про вартість речового майна, що належить до видачі та витягу із наказу про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно. Також у зазначеному запиті позивач просив Міністерство оборони України письмово поінформувати чи надавалась йому відпустка як учаснику бойових дій, установлена п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисну” та чи виплачувалась компенсація за невикористані дні такої відпустки за весь час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ; поінформувати чи виплачувалась йому за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення, у тому числі, але не обмежуючись за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а якщо виплачувалась, то за який саме час і в яких розмірах; також просив надати довідку про розмір середньоденного грошового забезпечення при звільненні із військової частини НОМЕР_1 . Зазначає, що просив надати відповідь на зазначений запит на електронну поштову скриньку не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Однак жодної відповіді на свій запит не отримав ні за адресою проживання, ні на електронну поштову скриньку, як і не отримав повідомлення про направлення запиту від 17.02.2020 належному розпоряднику інформації (в тому випадку якщо Міністерство оборони України не володіє запитуваною інформацією), а відтак, вважає бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання йому відповіді на запит на інформацію від 17.02.2020 протиправною та такою, що суперечить вимогам Основного Закону та Закону України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 №2939-VI.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19.03.2020 відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань суду не подав, правом на подання відзиву на позов не скористався, суд про поважність причин ненадання такого відзиву не повідомив.
Таким чином, суд розглянув справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
17.02.2020 ОСОБА_1 звернувся на офіційну електрону адресу zapytmou@gmail.com Міністерства оборони України із запитом на отримання публічної інформації в порядку статті 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 №2939-VI (а.с. 9-10).
У своєму запиті від 17.02.2020 позивач просив Міністерство оборони України надати витяги із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування та виключення його зі списків військової частини НОМЕР_1 ; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) про укладення Міністерством оборони України з позивачем контракту на проходження військової служби; засвідчені копії рапорту ОСОБА_1 про виплату йому компенсації вартості за неотримане речове майно, довідки про вартість речового майна, що належить до видачі та витягу із наказу про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно. Також у зазначеному запиті позивач просив Міністерство оборони України письмово поінформувати чи надавалась йому відпустка як учаснику бойових дій, установлена п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисну” та чи виплачувалась компенсація за невикористані дні такої відпустки за весь час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ; поінформувати чи виплачувалась йому за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення, у тому числі, але не обмежуючись за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а якщо виплачувалась, то за який саме час і в яких розмірах; також просив надати довідку про розмір середньоденного грошового забезпечення при звільненні із військової частини НОМЕР_1 .
Відповідь на вказаний запит позивач просив надати на електронну поштову скриньку uriychuk.bogdan@i.ua.
Даний запит ОСОБА_1 відповідач отримав 17.02.2020, про що свідчить скриншот відправлених з поштової скриньки позивача повідомлень (а.с. 10).
Однак відповідь на запит від 17.02.2020 Міністерство оборони України позивачу ні на електронну адресу, ні на поштову адресу на момент його звернення до суду з даним позовом не надало, як і не надало повідомлення про направлення запиту від 17.02.2020 належному розпоряднику інформації, у випадку якщо Міністерство оборони України не володіє запитуваною інформацією.
Позивач вважає бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання йому відповіді на запит від 17.02.2020 на інформацію протиправною та такою, що суперечить вимогам Основного Закону та Закону України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 №2939-VI, тому звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступного.
Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка в силу статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, закріплює, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Згідно із частиною 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 2 жовтня 1992 року встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13 січня 2011 року (далі - Закон №2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частиною 2 цієї статті визначено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 3 даного Закону передбачено гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації. Так право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Забезпечення доступу до інформації передбачено статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб - сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб - порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 10 Закону №2939-VI визначено доступ до інформації про особу, зокрема кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом (частина 2 статті 10 статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації») .
Відповідно до частини 3, частини 4 та частини 5 статті 10 статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надано визначення та перелік суб'єктів. Так, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
У статті 13 Закону №2939-VI від 13 січня 2011 року, зазначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні; запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Згідно із частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту. У разі, якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ, та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2020 ОСОБА_1 звернувся на офіційну електрону адресу Міністерства оборони України zapytmou@gmail.com із запитом про надання відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформації, яка стосується проходження ним публічної служби у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.9).
Відповідь на вказаний запит позивач просив надати на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що узгоджується з положеннями частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію».
Відповідно частини 4 статті 20 Закону №2939-VI, у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Однак відповідачем не надано відповідь на запит ОСОБА_1 у визначений частиною 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" п'ятиденний строк.
Також в матеріалах справи відсутні докази про продовження відповідачем строку розгляду запиту до 20 робочих днів, у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.
Частиною 1, 4, 5 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Докази на підтвердження наявності визначених частиною 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" підстав для відмови в задоволенні запиту ОСОБА_1 , як і сама відмова у задоволенні запиту, в матеріалах справи відсутні.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Однак Міністерством оборони України на виконання вимог частини 3 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не повідомлено позивача про направлення його запиту належному розпоряднику у випадку, якщо відповідач не володіє запитуваною інформацією.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у ненаданні відповіді на запит.
З матеріалів справи судом встановлено, що отримавши 17.02.2020 запит ОСОБА_1 , Міністерство оборони України не надало жодної відповіді на такий запит (чи то надання запитуваної інформації, чи рішення про продовження строку розгляду запиту, чи повідомлення позивача про направлення його запиту належному розпоряднику, чи відмову в задоволенні запиту на інформацію тощо), що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання позивачу відповіді на запит на інформацію від 17.02.2020 та задоволення позову в цій частині.
Крім того, враховуючи встановлену судом неправомірну бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Міністерства оборони України надати відповідь на вказаний запит ОСОБА_1 від 17.02.2020.
Що стосується способу надання відповіді за запит позивача, то суд звертає увагу на таке.
Частиною другої статті 7 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2019 по справі 820/4258/17.
Аналіз установлених судами обставин справи не дають підстав для висновку про відсутність у Міністерства оборони України технічної чи ресурсної можливості переведення в електронну форму відповіді на запит позивача від 17.02.2020, а так само про те, що таке переведення та надсилання на електронну пошту позивача покладе на відповідача надмірний тягар.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості зобов'язання відповідача надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 17.02.2020 на електронну поштову скриньку позивача ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своєї бездіяльності. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, а відтак, розподіл судових витрат на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, місто Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) щодо ненадання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) відповіді на його запит від 17.02.2020 про надання інформації.
Зобов'язати Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) відповідь на запит від 17.02.2020 про надання інформації на його електронну поштову скриньку uriychuk.bogdan@i.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач - Міністерство оборони України: проспект Повітрофлотський, 6, місто Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022.
Суддя Главач І.А.