06 квітня 2020 року Справа № 280/1361/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.02.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача із неврахуванням під час призначення пенсії за віком доходів позивача з 01.09.1989 по 31.08.1994, зазначених у довідці про заробітну плату від 28.03.2019 № 05.13-23-94, виданій АТ «Укрсоцбанк»;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з урахуванням доходів з 01.09.1989 по 31.08.1994, зазначених у довідці про заробітну плату від 28.03.2019 № 05.13-23-94, виданій АТ «Укрсоцбанк», починаючи з 26 квітня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.06.2019 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. При зверненні за призначенням пенсії надано довідку про заробітну плату від 28.03.2019 № 05.13-23-94 за період роботи з 01.01.1988 по 31.08.1994 в AT «Укрсоцбанк» для врахування розміру доходів (заробітної плати) за період 01.09.1989-31.08.1994 при призначенні пенсії. Однак, при призначенні пенсії доходи позивача за вказаний період роботи не враховано. Згідно наданої відповідачем відповіді від 20.12.2019 відомості, наведені у довідці, потребують перевірки і лише після її проведення та підтвердження сум заробітної плати первинними документами пенсія може бути перерахована. Однак, з моменту подання заяви про призначення пенсії та відповідної довідки сплинуло вже більше півроку, а питання про перерахунок пенсії відповідно до наданої довідки до цього часу не вирішено. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку із чим просить задовольнити заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 02.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1361/20.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши до суду відзив на позовну заяву (вх.№12453 від 17.03.2020), в якому зазначає, що ним було прийнято рішення про відмову позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату АТ «Укрсоцбанк» від 28.03.2019 № 05.13-23-94 за період роботи з 01.01.1988 по 31.08.1994 через те, що вказана не була підтверджена первинними документами. У зв'язку з викладеним, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Враховуючи те, що суддя Лазаренко М.С. в період з 23.03.2020 по 05.04.2020 включно перебував у відпустці, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2020 №02-35/20/25, суд вважає за можливе завершити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів у перший робочий день.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , 07.06.2019 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. З 26.04.2019 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії обчислено із заробітної плати 6101,44 грн. (середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016, 2017, 2018 роки 6188,89 грн. * 0,98587 - індивідуальний коефіцієнт заробітку), визначеної за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.10.2018 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку та з урахуванням страхового стажу 36 років 4 місяці 5 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,36333).
До заяви про призначення пенсії, додала, зокрема, довідку про заробітну плату від 28.03.2019 № 05.13-23-94 за період роботи з 01.01.1988 по 31.08.1994, видану АТ «Укрсоцбанк», м. Київ.
При призначенні пенсії вказана довідка врахована не була, у зв'язку із чим 03.12.2019 позивач звернулась до відповідача за роз'ясненнями щодо її пенсійного забезпечення, на що отримала відповідь, викладену у листі від 20.12.2019 № 2958/Х-9, в якому повідомлено, що відомості, наведені у довідці, потребують перевірки і лише після її проведення та підтвердження сум заробітної плати первинними документами пенсія ОСОБА_1 може бути перерахована.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 3 ст. 4 Закону №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Пунктом 4.2 та 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 за № 13-1) (далі - Порядок) передбачено, орган, що призначає пенсію має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно п. 2.10 Порядку передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 07.06.2018 у справі № 588/818/17.
Відповідно до ст. 64 Закону № 1058 та п. 6 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 головні управління Пенсійного фонду мають право:
- отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
- проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами адміністративної справи, Заводський відділ обслуговування громадян м.Запоріжжя (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області тричі направляв запити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (від 18.06.2019 № 1831/03, від 16.09.2019 № 2997/03 та від 16.12.2019 № 4356/02.4) щодо підтвердження сум заробітної плати первинними документами, на підставі яких було видано довідку про заробітну плату.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві було надано відповідь № 2600-1003-9/14094 від 12.02.2020, відповідно до якої Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві повідомляє про неможливість проведення перевірки на громадянку ОСОБА_1 за період роботи в AT «Укрсоцбанк», оскільки на направлений лисі ГУ ПФУ в місті Києві щодо узгодження термінів проведення перевірки № 2600-1003- 8/1798 від 20.01.2020, ніякої відповіді не надійшло. Таким чином проведення перевірки не вважається можливим.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічне застосування норм права відображено у постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №670/890/15-а та постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №379/230/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Приписами ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заявлених позовних вимог, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, питання щодо судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 90, 139, 143, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.04.2020.
Суддя М.С. Лазаренко