07 квітня 2020 року
Київ
справа №260/1300/18
адміністративне провадження №К/9901/9196/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі №260/1300/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати наказ Хустської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області №76-О від 15 листопада 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити його на попередній роботі, стягнути з Хустської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 40000, 00 грн внаслідок звільнення без законної підстави.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано оспорюваний наказ, поновлено позивача на посаді головного державного інспектора юридичного сектору або на рівнозначній займаній посаді на час звільнення посаді ГУ ДФС у Закарпатській області з 15 листопада 2018 року, зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 листопада 2018 року по 23 жовтня 2019 року в сумі 34 765 грн 38 коп. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу одного місяця суд допустив до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №76-О від 15 листопада 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора юридичного сектору або на рівнозначній займаній на час звільнення посаді в Хустській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області Головному управлінні ДФС у Закарпатській області з 30 березня 2018 року.
Зобов'язано Головне управління ДФС у Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2018 року по 23 жовтня 2019 року в сумі 277811, 04 грн з урахуванням коефіцієнту коригування заробітної плати.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора юридичного сектору або на рівнозначній займаній на час звільнення посаді в Хустській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області Головному управлінні ДФС у Закарпатській області з 30 березня 2018 року та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 6537, 08 грн допущено до негайного виконання.
Стягнено з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 15000, 00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Закарпатській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку зі звільненням з якої виник цей спір (головний державний інспектор юридичного сектору), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі №260/1300/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду