08 квітня 2020 року
Київ
справа №820/12062/15
адміністративне провадження №К/9901/41389/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення за наслідками розгляду у касаційній інстанції справи №820/12062/15 за позовом ОСОБА_1 до голови Червонозаводського районного суду міста Харкова Шелест Інни Миколаївни, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа - Нововодолазька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування листа та довідки,
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до голови Червонозаводського районного суду міста Харкова Шелест Інни Миколаївни, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання протиправними дій відповідачів здійснених за наслідками проведення перевірки, відповідно до Закону України «Про очищення влади» та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями позивачка подала касаційну скаргу.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховним Судом 27 серпня 2019 року ухвалено постанову, якою у задоволенні касаційної скарги відмовлено, рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
12 березня 2020 року позивачка звернулася до суду касаційної інстанції із заявою щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат пов'язаних із розглядом Вищим адміністративним судом України 05 квітня 2017 року її касаційної скарги.
24 березня 2020 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи №820/12062/15 для розгляду цієї заяви.
Як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду справи №820/12062/15 ОСОБА_1 оскаржувалась ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року про зупинення провадження у справі.
За подання касаційної скарги позивачкою сплачено судовий збір.
За результатами її перегляду Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі скасував, а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, Верховний Суд зазначає наступне.
За правилами частини першої, другої статті 168 КАС України (у редакції чинній на час винесення рішення Вищим адміністративним судом України, у редакції до 15 грудня 2017 року) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.
З вищезазначеного слідує, що позивач мала право на звернення до суду із заявою про винесення додаткового рішення у цій справі, в тому числі й з підстави, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, позаяк відповідно до пункту 4 частини першої статті 231 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) ухвала суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, з поміж іншого, і розподілу судових витрат.
Водночас синтаксичний аналіз правового припису «…прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати…» дає підстави для висновку про те, що обставини щодо цього питання передують прийняттю судом кінцевого рішення у справі щодо якого слід прийняти додаткове рішення.
Крім того, статтею 94 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) визначено порядок розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною шостою наведеної статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З норм вказаної статті слідує, що розподіл судових витрат можливий за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова у задоволенні позову).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2017 року направлено справу №820/12062/15 до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач під час розгляду справи в суді касаційної інстанції не порушувала питання про повернення їй судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору і суд касаційної інстанції не ухвалював нове рішення по суті позовних вимог, у тому числі не змінював судове рішення та не ухвалював нове, відтак у Вищого адміністративного суду України під час прийняття ухвали були відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Разом з цим, суд зазначає про те, що за загальним правилом, яке міститься в частині третій статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, Верховний Суд в тому числі вирішує питання щодо можливості задоволення цієї заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат з урахуванням положень КАС України чинного на момент розгляду цієї заяви (у редакції чинній після 15 грудня 2017 року) (далі - КАС України).
Питання про ухвалення додаткового судового рішення визначено статтею 252 КАС України. За змістом положення цієї норми повністю тотожні приписам частини першої статті 168 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року).
Статтею 139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно з частиною шостою наведеної статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною сьомою вказаної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, із вказаного слідує, що питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи та залежить від кінцевого рішення, яким буде вирішено позовні вимоги по суті спору.
З огляду на таке правове регулювання та обставини справи підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткового судового рішення до ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2017 року немає.
Таким чином, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні.
За приписами частини першої і четвертої статті 252 КАС України питання про судові витрати вирішується судом, що ухвалив судове рішення, шляхом ухвалення додаткового судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Отже, в ухваленні додаткового рішення щодо судових витрат слід відмовити.
Керуючись статтями 94, 168 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року), статтями 139, 248, 252, 345 КАС України (у редакції після 15 грудня 2017 року), Верховний Суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №820/12062/15 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду