ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2020Справа № 910/912/20
За позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення 108561,6 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Відповідача штрафу за перевищення строків доставки вантажу за накладною №43780774, оскільки Відповідач, як перевізник вантажу, що належав Позивачу, доставив його не своєчасно.
Відповідач вимоги позову відхиляє, так як Одеська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Одеська залізниця» повідомила Відповідачу, що прострочення доставки вагонів і вантажу сталося не з вини залізниці. Також Відповідач просить врахувати, що при обрахунку штрафу слід рахувати повні доби прострочення (тобто, більше 2, 3 і 4 діб / більше 48, 72 та 96 годин відповідно), і що обов'язковою є наявність переуступного напису на накладній, і одночасно заявляє перед судом клопотання про зменшення суми штрафу на 50%.
Вказаний відзив судом приймається, оскільки він поданий у межах строку на подання відзиву, продовженого Відповідачу судом ухвалою від 03.03.2020, і з цієї ж причини суд відмовляє у другому поданому Відповідачем клопотанні про поновлення строку на подання відзиву, поданого разом з відзивом.
У відповіді на відзив Позивач вказує, що відповідний переуступний напис на накладній наявний, вантаж було доставлено несвоєчасно, і відсутність вини у несвоєчасній доставці вантажу Відповідач жодними доказами не довів, у клопотанні про зменшення штрафу Позивач просить суд відмовити.
Заперечень на відповідь на відзив Відповідача у встановлений судом строк не надійшло.
При цьому, судом враховано, що строк надання Відповідачем відповіді на відзив сплинув до набрання чинності (до 02.04.2020) змін до Прикінцевих положень ГПК України щодо продовження процесуальних строків, і так само, до набрання чинності вказаними змінами закінчився строк судового розгляду даного спору, встановлений ст. 248 ГПК України. Відтак, відсутні об'єктивні підстави, які б заважали суду розглянувши спір по суті винести рішення.
Отже, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
У вересні 2019 року Відповідачем було здійснено перевезення вантажу, відправником якого є Позивач, а одержувачем ТОВ «ТИС» (для ТОВ «ТИС-Руда).
Вказане перевезення здійснювалося у внутрішньому перевезенні та було оформлено залізничною накладною №43780774 (далі - Накладна), яка відповідно до Статуту залізниць України є основним перевізним документом і обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, і супроводжує вантаж на всьому шляху до станції призначення.
На вказаній накладній учасником такої угоди, одержувачем вантажу, здійснено напис, що права на пред'явлення позову та претензій він передає Позивачу, відправнику вантажу.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями, далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Відповідно до п. 2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на 2 доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на 3 доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на 4 і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
У інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, за наслідком аналізу наведених вище норм законодавства, додатково зазначено, що нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Досліджуючи Накладну, доводи та заперечення сторін, та тип перевезення, яке Позивач замовляв, а Відповідач здійснив за Накладною, суд дійшов висновку, що Позивачем було замовлено, а Відповідачем здійснено саме групове вагонне перевезення, виходячи з наступного:
- Накладна містить відмітку «х» у графі 29, яка проставляється, коли відправлення вагонів здійснюється маршрутною відправкою, так і коли відправлення здійснюється груповою відправкою, натомість, відміток, які поставляються лише у випадку направлення вагонів маршрутною відправкою, Накладна не містить (пункти 63-66 додатку №3 до Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, далі - Правила оформлення);
- відповідно до Правил оформлення, для визначення відправки як "маршрутної" вантажовідправник, попередньо узгодивши з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів, повинен здати до перевезення сформований ним поїзд встановленої маси та довжини, про що буде зроблена відповідна відмітка в залізничній накладній з переліком вагонів, що увійшли до складу поїзда, завантажених призначенням на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення, але у Накладній передбачені Правилами оформлення відмітки, що замовлялося саме маршрутне перевезення, відсутні;
- матеріали справи не містять доказів, що кількість вагонів у Накладній передбачена у плані формування поїздів залізниці на відповідний рік як така, що при прийманні оформлюється саме як маршрутне перевезення, і не містять доказів, що Позивач замовляв у Відповідача маршрутну відправку, а її було оформлено як групову вагонну.
Отже, Відповідачем, як залізницею, у даному випадку здійснювалось перевезення вантажів за Накладною саме груповою відправкою, до якої Правила обчислення не встановлюють окремих, відмінних від вагонних, термінів доставки.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність розрахунку строків доставки вагонів за Накладною виходячи із вантажної швидкості доставки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, і виходячи з даної швидкості та календарних штемпелів у Накладній, вантаж Відповідачем було доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Так, вантаж було прийнято до перевезення 04.09.2019, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, тобто з 05.09.2019.
Враховуючи відстань (514 км), нормативну вантажну швидкість доставки (доба на кожні повні та неповні 200 км) та те, що терміни доставки збільшуються ще на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу, то Відповідач був зобов'язаний доставити вантаж за 4 доби (3 + 1), тобто, не пізніше 08.09.2019, тоді як його фактично було доставлено 13.09.2019, відтак прострочення склало 4 повні (5 неповних) діб.
Таким чином, за обрахунком Позивача, який перевірений та визнаний обґрунтованим судом, розміром штрафу за прострочення Відповідачем доставки вантажу за Накладною становить 108561,60 грн. (30% від встановленої Накладною провізної плати 361872 грн.).
Доказів, що прострочення доставки вагонів і вантажу сталося не з вини залізниці, Відповідач суду не надав. Відтак, з огляду на цю та встановлені судом вище інші обставини (на Накладній наявний переуступний напис, штраф нараховано лише за повні доби прострочення), доводи відзиву судом відхиляються як необґрунтовані.
Відповідачем було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому заява Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи наведене вище, вимоги позову про стягнення 108561,60 грн. штрафу судом задовольняються у повному обсязі.
Судові витрати, у які Позивачем включено тільки витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16; ідентифікаційний код 00191282) 108561 (сто вісім тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 60 коп. штрафу, а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГПК України про продовження такого строку на строк дії такого карантину.
Суддя Р.Б. Сташків