08 квітня 2020 року
Київ
справа №480/4274/19
адміністративне провадження №К/9901/3645/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання неправомірними дій, бездіяльності та рішення, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- вирішити публічно-правовий спір між пенсіонером та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області за незаконних дій та бездіяльності відповідача, що привело до завдання матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з невиплатою у встановлені строки з 01 січня 2018 року повного розміру належної пенсії;
- визнати неправомірними рішення, дії та бездіяльність відповідача дослідженням в судовому засіданні дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області імперативних вимог Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та для встановлення протиправних дій відповідача виконати в повному обсягу імперативно встановлене завдання суду частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України);
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області завдану моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Суми у 3-денний термін перерахувати зазначені кошти 225 819,81 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Вважаючи судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 04 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору або надання доказів на підтвердження підстав звільнення від його сплати відповідно до закону.
Через неусунення зазначених в ухвалі від 10 лютого 2020 року недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року вона була повернута скаржнику.
02 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 24 березня 2020 року.
У заяві ОСОБА_1 просить роз'яснити зазначену ухвалу Верховного Суду з наданням відповідей на питання: яким правовим актом України встановлено підставу для висновку що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється лише на договірні правовідносини, які виникають на підставі відповідного споживчого договору; чому всупереч підстав встановлених частиною шостою статті 332 КАС України суддя-доповідач, одноособово вирішила питання про повернення його скарги; за яких підстав суддею не виконано вимог чинного законодавства, наведених у касаційній скарзі та заяві від 21 лютого 2020 року, рішень Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, Верховного Суду.
Розглянувши заяву позивача, вважаю, що підстави для роз'яснення судового рішення відсутні з огляду на таке.
Відповідно до статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі, роз'яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.
При цьому, роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню.
Оскільки ухвала Верховного Суду від 24 березня 2020 року є процесуальним рішенням, а саме таким, що не вирішує спір по суті, отже і не є таким, що підлягає виконанню, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз'яснення такої ухвали у суду відсутні.
Керуючись статтями 254, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 540/1498/19.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В. Тацій