61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
25.03.2020 Справа № 905/2059/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали справи за позовом комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця К.Лібкнехта, будинок 177а; код ЄДРПОУ: 00191678) в особі відокремленого підрозділу Часовоярського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (84553, Донецька область, Бахмутський район, місто Часів Яр, вулиця Зої Космодем'янської, будинок 3; код ЄДРПОУ: 35397900)
до відповідача: фізичної особи-підприємця Петренка Руслана Леонідовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 )
про стягнення 270 024,64 грн., з яких: заборгованість - 215 708,54 грн., інфляційні втрати - 42 472,81 грн., 3% річних - 11 843,29 грн., -
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Часовоярського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до фізичної особи-підприємця Петренка Руслана Леонідовича, м. Часів Яр, Донецька область про стягнення 270 024,64 грн., з яких: заборгованість - 215 708,54 грн., інфляційні втрати - 42 472,81 грн., 3% річних - 11 843,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №593-Ч від 24.01.2014р. щодо своєчасної повірки приладу обліку води та оплати послуг з водопостачання та водовідведення за період вересень 2017-лютий 2018 наданих Часовоярським РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу», внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 215 708,54 грн., що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 42 472,81 грн. та 3% річних в сумі 11 843,29 грн.
Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог, заперечував проти обставин, викладених представником відповідача у відзиві на позовну заяву. У своїй відповіді на відзив представник позивача заперечив проти посилань відповідача щодо обов'язку Часовоярським РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» самостійно здійснити проведення періодичної повірки засобу обліку води, у зв'язку із відсутністю правових підстав для вчинення вказаної дії, враховуючи що в тариф на централізоване водопостачання та водовідведення не включені витрати, зокрема, на проведення планових періодичних повірок. Крім того, лист від 09.03.2019 в якому, як на думку позивача, відповідач хибно посилається на норми «Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт», затвердженого Постановою КМУ №474 від 08.07.2015, наполягаючи на необхідності проведення періодичної повірки засобу обліку води за рахунок Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» вважав належним доказом відсутності у відповідача наміру здійснити повірку лічильника за нормами «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008 №190. У своїй відповіді на відзив позивач наголосив, що відповідач належним чином не звернувся до нього з метою виконання умов п. 2.6. договору від 24.01.2014 по закінченню строку повірки засобу обліку води, внаслідок чого він вивів прилад обліку води останнього з експлуатації та з комерційного обліку, що підтверджується актом від 15.03.2017 № 1/35. Крім того, позивач вказав, що засіб обліку води є власністю відповідача, а отже він мав можливість, після виведення вузла обліку води з експлуатації, здійснити повірку згідно з умовами договору та нормами Правил від 27.06.2008 №190. Заперечував проти твердження відповідача щодо недійсності розрахунку обсягу стічних вод у зв'язку із застосуванням «Правил приймання стічних вод у комунальну систему каналізації міста Часів Яр», затверджених Рішенням виконкому Часовоярської міської ради від 16.04.2014 року, як на думку відповідача, із перевищенням повноважень, вказуючи, що Правила прийняті у відповідності до вимог законодавства та на даний час є чинними.
Крім того, позивач зазначив, що споживач самостійно користувався системами централізованого водопостачання та водовідведення вже після виведення приладу обліку води споживача з експлуатації та зняття з комерційного обліку, що згідно до пунктів 3.3, 3.4 Правил від 27.06.2008 №190 є безобліковим водокористуванням. Відносно посилань відповідача щодо недоведеності розрахунку водопостачання та водовідведення у зв'язку із ненадання позивачем доказів визначення діаметр труби в точці підключення до мереж виробника, позивач вказав, що діаметру труби визначено проектом, який було надано Часовоярському РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» самим відповідачем у вигляді додатку до паспорту водного господарства.
Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що листом від 09.03.2017 належним чином повідомив позивача про доступ до приладу обліку з метою його розпломбування та для подальшого здійснення повірки із зазначенням відповідних днів для розпломбування в межах строку повірки та вводу в експлуатацію, однак позивач свого обов'язку щодо розпломбування лічильника у визначені для цього дні не виконав. Разом з тим, позивачем безпідставно проведено розрахунок витрат води згідно п.3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, оскільки розрахунок витрат води згідно із зазначеним пунктом Правил проводиться виробником у випадку, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними, що в даному випадку не встановлено. Крім того, на думку представника відповідача, розрахунок водопостачання та водовідведення, наданий позивачем є недоведеним, так як при його здійсненні останній посилається на формулу, складовою якої є діаметр труби в точці підключення до мереж виробника, одночасно не надаючи доказів визначення такого діаметру, що унеможливлює наступне стягнення відповідних сум. Також у своєму відзиві, представник відповідача заперечував проти здійсненого позивачем розрахунку обсягу стічних вод за січень та лютий 2018 року у зв'язку з тим, що відповідний розрахунок здійснений Часовоярським РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» на підставі Правил приймання стічних вод у комунальну систему каналізації міста Часів Яр, затверджених Рішенням виконкому Часовоярської міської ради від 16.04.2014 року з перевищенням повноважень, а отже не підлягають застосуванню. Крім того, на думку відповідача, надані позивачем акти рахунків за вересень 2017 року, грудень 2017 року та січень 2018 року складені 25.09.2017, 26.12.2017 та 26.01.2018 є недопустимими доказами, так як складені з порушенням вимог п.2.7 договору №593-Ч від 24.01.2014.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
24.01.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір №593-Ч на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за умовами якого позивач (виробник) зобов'язався надавати відповідачу (споживачу) послуги по централізованому питному водопостачанню в межах узгоджених розрахункових обсягів з урахуванням технічних можливостей виробника, а також приймати та очищувати стічні води споживача, а споживач - оплатити такі послуги з водопостачання та водовідведення на умовах даного договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).
Додатковими угодами №1 від 01.12.2014, №2 від 01.11.2015, №3 від 30.11.2016 сторонами внесено зміни до договору, зокрема, щодо обсягів послуг водопостачання, режиму надання послуг, розміру послуг, строку дії договору.
Відповідно до п. 2.3 договору споживач зобов'язаний за свій рахунок придбати та встановити на підставі узгодженої з виробником технічної документації вузла обліку води повірені прилади обліку води. Проектування вузлів обліку здійснюється у відповідності до вимог ДБН за технічними умовами (вихідними даними) виробника. Приймання в експлуатацію вузла обліку та його реєстрація здійснюється представниками виробника на підставі узгодженої технічної документації. Послуги з видачі технічних умов (вихідних даних) на вузол обліку води, узгодженню проектів виконується виробником платно, на підставі заявки споживача. Вартість послуг з видачі технічних умов на вузол води визначається калькуляцією виробника та сплачується споживачем на підставі виставленого рахунку у 5-денний строк з моменту його отримання на умовах передоплати. Всі електроні прилади обліку води обладнюються споживачем лічильниками обліку відпрацьованого часу. Кількість води, спожитої споживачем, визначається по показникам повірених та опломбованих представниками Держспоживстандарту та виробника приладів обліку води.
Згідно п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.12.2014) всі вузли підлягають пломбуванню номерною пломбою виробником в місцях з'єднання засобів обліку, запірної арматури, манометру та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця їх розташування. За наявності у складі вузла води фільтру осадового кришка вказаного фільтру повинна мати отвори, які дозволяють здійснити його опломбування. Для попередження зовнішнього впливу на прилад обліку води без пошкодження його цілісності виробником у зоні можливого впливу встановлюється номерний антимагнітний індикатор виявлення впливу постійного магнітного поля. Розрахунки за використану воду та скинуті стоки відповідно до показників приладів обліку здійснюються з моменту приймання в експлуатацію вузлів обліку води/стоків представником виробника. Неопломбовані вузли обліку води до експлуатації не допускаються. Послуги з приймання в експлуатацію вузлів обліку води/стоків та щодо їх виводу з експлуатації надаються виробником платно, на підставі заявки споживача. Вартість послуг з вводу/виводу з експлуатації вузлів обліку води/стоків визначається калькуляцією виробника та сплачується споживачем на підставі виставленого рахунку в п'ятиденний строк з моменту його отримання на умовах передоплати.
За умовами п. 2.6 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.12.2014) у випадку відсутності або несправності приладу обліку з вини споживача, в тому числі несвоєчасного введення його в експлуатацію (з викликом представника виробника та складанням акту), порушення цілісності пломб, номерного антимагнітного індикатору та деталей пломбування, втручання в його роботу, в тому числі при виявленні зовнішнього впливу постійним магнітним полем на прилад обліку води/стоків - розрахунок витрати води визначається по пропускній здатності труби вводу в точці підключення при скорості руху води в ній 2м/сек та дії її повним перерізом протягом 24 годин на добу.
У випадку закінчення терміну повірки приладу обліку - споживач зобов'язаний звернутись до виробника з заявкою про необхідність вивести з експлуатації прилад обліку на період проведення повірки.
У випадку ненадання споживачем заявки про розпломбування та вивід вузла обліку з експлуатації по закінченню строку повірки приладу обліку, виробник актом виводить вузол обліку споживача з експлуатації самостійно, без здійснення розпломбування.
За період повірки приладу обліку води, але не більше 1 місяця, розрахунок за спожиту воду здійснюється за середньодобовим розходом за попередні два розрахункових місяці.
У випадку не проведення своєчасної повірки приладу обліку і не введення його в експлуатацію протягом місяця після зняття приладу обліку води на повірку або після закінчення міжповірочного інтервалу розрахунок витрат води визначається по пропускній здатності труби вводу в точці підключення при скорості руху води в ній 2м/сек та дії її повним перерізом протягом 24 годин на добу.
В додатковій угоді №3 від 30.11.2016 сторони, зокрема, погодили розрахункові обсяги спожитої води та стічних вод на 2017.
Відповідно до умов п.п. 5.6, 5.7 договору споживач самостійно здійснює оплату по даному договору на умовах 100% передоплати в строк до 5 числа поточного місяця. При цьому розмір платежу визначається виходячи з вартості обсягу споживання послуг за попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані послуги за поточний місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту-рахунку платіжним дорученням, з урахуванням здійсненої передоплати, не пізніше ніж через 3 банківських дні після підписання акта-рахунка.
При необґрунтованій відмові споживача від підписання акту або акту-рахунку, виробник складає односторонній акт або акт-рахунок, один екземпляр якого у 3-х денний строк направляється споживачу, який є підставою для оплати (п. 2.11 договору).
Згідно п. 12.1 договору з урахування додаткової угоди №3 від 30.11.2016 даний договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє по 31.12.2017.
12.04.2013 представниками позивача було складено акт вводу в експлуатацію вузла обліку холодної води № 414, відповідно до якого виробник приймає в експлуатацію вузол обліку споживання холодної води та дозволяє використовувати його для комерційних розрахунків типу ЛК-15, заводський номер № 3115204, а також із пломбою № 56756055 на пристрої обліку, фільтрі, зворотньому клапані. Також у вказаному акті зазначено про те, що строк наступної повірки не пізніше 15.03.2017, а діаметр труби в точці підключення складає 15мм.
Листом №15/455 від 02.03.2017 позивач повідомив відповідача про сплив 15.03.2017 міжповірочного інтервалу лічильника води, установленого за адресою: м. Часів Яр, вул.Центральна, 2/36 магазин "ЛОСК" та необхідність звернення до виробника з заявкою про необхідність виведення з експлуатації приладу обліку на період проведення повірки.
15.03.2017 позивачем було складено акт виведення з експлуатації приладів обліку холодної води №1/35 у зв'язку з черговою держповіркою.
Листом №15/812 від 18.04.2017 позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з закінченням 15.04.2017 строку повірки лічильника води і ненаданням заявки на опломбування вузла обліку води та прийняття його на комерційний облік, об'єм витрат води з 16.04.2017р. визначається згідно п. 2.6 договору на підставі п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008р. №190; згідно розрахунку об'ємів середньодобового водоспоживання за пропускною спроможністю труби вводу становить 562,54 грн. на добу.
Як вбачається з матеріалів справи, супровідними листами №15/2057 від 26.09.2017, №15/2282 від 25.10.2017, №15/2587 від 23.11.2017, №15/2334 від 22.12.2017, №15/287 від 30.01.2018, № 15/568 від 26.02.2018 були направлені акти-рахунки №593-Ч від 25.09.2017 на суму 24 215,41 грн. з ПДВ, №593-Ч від 23.10.2017 на суму 24 440,86 грн. з ПДВ, №593-Ч від 23.11.2017 на суму 23 639,94 грн. з ПДВ, №593-Ч від 26.12.2017 на суму 24 440,86 грн. з ПДВ, №593-Ч від 26.01.2018 на суму 69 848,86 грн. з ПДВ, № 593-Ч від 20.02.2018 на суму 49 128,86 грн. з ПДВ відповідно.
У зверненні в порядку досудового врегулювання спору від 24.04.2017 адвокатське бюро "Писарев та партнери" повідомило позивача про укладення між бюро та відповідачем договору про надання правової допомоги у зв'язку зі зверненням останнього за правової допомогою щодо оформлення договірних відносин між позивачем та відповідачем. Так, в зверненні, зокрема, зазначено про те, що жодного договору з ФОП Петренко Р.Л. не було укладено, а повідомлення за формою згідно додатку 1 до постанови КМУ №474 від 08.07.2015р. не було надіслану відповідачу.
У відповідь на вищезазначене звернення позивач направив лист №03/962 від 12.05.2017 на адресу адвокатського бюро, в якому посилався на відсутність правових підстав на здійснення дії щодо повірки лічильника холодної води за кошти підприємства. Також позивач в листі наполягав на уточненні з боку ФОП Петренко Р.Л. адреси для листування, адже за адресою: АДРЕСА_1 з невідомих причин не отриманий рекомендований лист з повідомленням з аналогічною інформацією для споживача.
В подальшому, 20.02.2018 відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій просив направити контролера КП «Вода Донбасу» для опломбування контрольного крану, вузла обліку води, за адресою: м. Часів Яр, вул. Центральна, 2/36, автомагазин «Лоск».
Згідно наявного в матеріалах справи акту № 1/17 від 20.02.2018 на підставі вищезазначеної заяви здійснено пломбування вентиля на вводі у закритому стані, бінарною пломбою NC 36864025 (а.с. 70).
18.07.2019 позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 4/03/2514 про сплату заборгованості за період з 24.08.2017 по19.02.2018 на загальну суму 215 714, 79 грн., яка була залишена останнім без задоволення.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №593-Ч від 24.01.2014 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №593-Ч від 24.01.2014 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок користування питною водою із комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації є Правила користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 від 27.06.2008.
Згідно п. 1.1. Правил визначається порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.
Дотримання цих Правил є обов'язковими для всіх юридичних осіб, незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Відповідно до п. 2.1. Правил, відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.
У зверненні від 24.04.2017 представник відповідача посилався на п.4 ст.17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", відповідно до якого, в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин, періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Також зазначав, що даний пункт містить посилання на Порядок подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затверджений Постановою КМУ №474 від 08.07.2015, яким передбачено надсилання повідомлення за формою згідно додатку 1, яке не було надіслане позивачем.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Для КП "Компанія "Вода Донбасу" затверджений тариф на централізоване водопостачання та водовідведення відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869. Даний тариф включає в себе витрати на періодичну повірку, опломбування, обслуговування та ремонт (включаючи демонтаж, транспортування і монтаж) засобів обліку теплової енергії, які є власністю ліцензіата, тобто КП "Компанія "Вода Донбасу".
Даний тариф формується відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), а також відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15 січня 2015 року № 13 "Про затвердження Процедури встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)".
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 листопада 2015 року № 2869 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Компанія "Вода Донбасу" безоплатні послуги з періодичної повірки лічильників, зокрема, холодної води, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, до складу тарифу не включено.
За таких обставин, враховуючи той факт, що в тариф на централізоване водопостачання та водовідведення не включені витрати, зокрема, на проведення планових періодичних повірок, у спірний період КП "Компанія "Вода Донбасу" не мала правових підстав здійснювати дії щодо повірки лічильника холодної води.
Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року № 6-60цс15.
Крім того, відповідно до ст. 1 Порядок визначає процедуру подання засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж). Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання, а також споживачів відповідних послуг - фізичних осіб, у власності яких перебувають засоби вимірювальної техніки.
Таким чином, дія п.4 ст.17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та вказаного Порядку не поширюється на споживачів - суб'єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб-підприємців.
Актом №1/35 від 15.03.2017 було виведено з експлуатації прилад обліку холодної води, діаметр 15мм, тип ЛК-15, заводський №3115204, з показниками 00008 м куб. у зв'язку з черговою держповіркою, відповідно до якого заборонено з 15.03.2017 використовувати даний прилад обліку холодної води для комерційних розрахунків.
За приписами п.5.15 Правил Повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок.
За умовами п. 2.6 договору, у випадку не проведення своєчасної повірки приладу обліку і не введення його в експлуатацію протягом місяця після зняття приладу обліку води на повірку або після закінчення міжповірочного інтервалу розрахунок витрати води визначається по пропускній здатності труби вводу в точці підключення при скорості руху води в ній 2м/сек та дії її повним перерізом протягом 24 годин на добу.
Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 2869 від 26.11.2015 встановлені тарифи на послуги водопостачання у розмірі 8,18грн. за 1 куб.м, за послуги водовідведення у розмірі 7,19грн. з 1 куб.м.
Постановою НКРЄКП № 1015 від 25.08.2017 встановлені тарифи на послуги водопостачання у розмірі 11,53 грн. за 1 куб.м, за послуги водовідведення у розмірі 10,00 грн. з 1 куб.м.
Позивачем з урахуванням вищезазначених Правил та на підставі зазначеного акту проведений розрахунок витрат води при діаметрі труби 15мм і швидкості води 2м/сек. на суму 562,54грн. на добу.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності здійснення позивачем розрахунку витрат водопостачання та водовідведення за січень та лютий 2018 року на підставі Правил приймання стічних вод у комунальну систему каналізації міста Часів Яр, затверджених Рішенням виконкому Часовоярської міської ради від 16.04.2014 року, оскільки не надано доказів визнання вказаного рішення недійсним, та, відповідно, вказані правила є чинними.
Позивачем засобами поштового зв'язку на адресу відповідача направлялись акти-рахунки №593-Ч від 25.09.2017 на суму 24 215,41 грн. з ПДВ, №593-Ч від 23.10.2017 на суму 24 440,86 грн. з ПДВ, №593-Ч від 23.11.2017 на суму 23 639,94 грн. з ПДВ, №593-Ч від 26.12.2017 на суму 24 440,86 грн. з ПДВ, №593-Ч від 26.01.2018 на суму 69 848,86 грн. з ПДВ, № 593-Ч від 20.02.2018 на суму 49 128,86 грн. з ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після складання відповідачем 15.03.2017 акту виведення з експлуатації приладів обліку холодної води № 1/35 взагалі не здійснювалась оплата за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення, зокрема за визначений позивачем період.
Суд також зазначає, що відповідач звернувся до позивача із заявою про направлення контролера КП «Вода Донбасу» для опломбування контрольного крану, вузла обліку води, за адресою: м. Часів Яр, вул. Центральна, 2/36 автомагазину «Лоск» лише 20.02.2018, в той час як з огляду на п. 2.6. договору споживач повинен був звернутися до закінчення строку повірки приладу обліку, тобто до 15.03.2017. Саме 20.02.2018 був складений акт № 1/17 щодо опломбування. Між тим, актом від 12.05.2017, складеним представниками Часівоярського РПУ КП, відповідне опломбування не відбулося у зв'язку з недопущенням до запірного вентилю на підключенні у зв'язку з відсутністю повноважного представника споживача, в той час як відповідний доступ був узгоджений 10.05.2017 на підставі телефонограми відповідача № 201.
Наведені обставини спростовують твердження відповідача щодо належного та своєчасного повідомлення позивача про надання доступу до приладів обліку з метою їх розпломбування та повірки.
Згідно п. 5.15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, які є обов'язковими, зокрема, для всіх фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод, повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок. Отже, саме на відповідача, як споживача послуг з водопостачання та водовідведення, покладено обов'язок здійснення оплати за здійснення опломбування приладу обліку, у зв'язку з чим відхиляє доводи відповідача щодо відсутності в нього підстав для такої оплати.
Наведені обставини свідчать про злісне ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором №593-Ч від 24.01.2014.
Відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів перерахування коштів в сумі 215 708,54 грн. на користь позивача, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо безпідставності застосування позивачем під час розрахунку водопостачання та водовідведення діаметру труби 15 мм в точці підключення до мереж виробника, оскільки діаметр труби поліетиленової Ду 15мм визначено проектом, який було надано Часовоярському РВУ відповідачем як додаток до паспорту водного господарства, копія якого наявна в матеріалах справи.
З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 215 708,54 грн.
Позивачем також заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 11 843,29 грн. та інфляційні втрати в розмірі 42 472,81 грн.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним з огляду на наступне.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних здійснено за період з 01.09.2017 по 30.06.2019 на загальну суму заборгованості, в той час як згідно приписів чинного законодавства такий розрахунок повинен був бути проведеним окремо за кожним актом-рахунком, направленим відповідно до п. 2.11 договору у разі відмови споживача від їх підписання .
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду даної справи не надано доказів надсилання на адресу відповідача акту-рахунку від 26.12.2017 на суму 24 440,86 грн. та акту-рахунку від 20.02.2018 на суму 49 128,86 грн. Крім того, з наданої позивачем копії фіскального чека на підтвердження направлення на адресу відповідача акту-рахунку від 25.09.2017 на суму 24 215,41 грн. неможливо встановити дату його направлення.
Наведені обставини зумовлюються неможливість перевірки судом правомірності визначення позивачем періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за вказаними актами-рахунками, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за вказаними актами-рахунками.
Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» затверджено наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1ё де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, а 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Таким чином, враховуючи знаходження позивача і відповідача в одному населеному пункті, нормативний строк пересилання поштової кореспонденції становить 3 дні з урахуванням дня відправлення.
З урахуванням вищевикладеного та умов спірного договору, згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунку сума 3% річних, нарахованих за актами-рахунками від 23.10.2017 на суму 24 440,86 грн., від 23.11.2017 на суму 23 639,94 грн. та від 26.01.2018 на суму 69 848,86 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5254,91 грн., а сума інфляційних втрат - 14 924,37 грн.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Часовоярського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до фізичної особи-підприємця Петренка Руслана Леонідовича, м. Часів Яр, Донецька область про стягнення 270 024,64 грн., з яких: заборгованість - 215 708,54 грн., інфляційні втрати - 42 472,81 грн., 3% річних - 11 843,29 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Петренка Руслана Леонідовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 ) на користь комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця К.Лібкнехта, будинок 177а; код ЄДРПОУ: 00191678) в особі відокремленого підрозділу Часовоярського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (84553, Донецька область, Бахмутський район, місто Часів Яр, вулиця Зої Космодем'янської, будинок 3; код ЄДРПОУ: 35397900) заборгованість в розмірі 215 708,54 грн., 3 % річних в сумі 5254,91 грн., інфляційні втрати в сумі 14 924,37 грн., судовий збір в сумі 3538,32 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 25.03.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2020.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.В. Бокова