вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2020 р. Справа№ 910/13990/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко А.І.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Троянівське»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019
у справі №910/13990/19 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Брильова Олександра Анатолійовича
до Приватного акціонерного товариства «Троянівське»
про стягнення 150 000, 00 грн
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Брильов Олександр Анатолійович (далі, позивач або ФОП Брильов О.А.) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Троянівське» (далі, відповідач або ПрАТ «Троянівське») про стягнення 150 000,00 грн боргу по орендній платі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати орендної плати за Договором оренди нежитлових приміщень від 08.02.2019 у період липень - вересень 2019 року, у зв'язку з чим розмір заборгованості відповідача становить 150 000,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/13990/19 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Брильова Олександра Анатолійовича до Приватного акціонерного товариства «Троянівське» про стягнення 150 000,00 грн боргу по орендній платі задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Троянівське» на користь Фізичної особи-підприємця Брильова Олександра Анатолійовича заборгованість по орендній платі у розмірі 150 000,00 грн (сто п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) та 2 250,00 грн (дві тисячі двісті п'ятдесят грн. 00 коп.) судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, порушуючи норми Цивільного кодексу України та умови Договору, не здійснив оплату орендної плати за період з липня 2019 року по вересень 2019 року, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 150 000,00 грн заборгованості по орендній платі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Троянівське» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/13990/19 скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що, вирішуючи спір про стягнення орендної плати, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що останній фактично виник у зв'язку з ухиленням орендодавця від підписання акту прийому-передачі об'єкту оренди (прострочення кредитора), у зв'язку з чим суд безпідставно не врахував, що для виконання зазначених умов необхідним є вчинення активних дій кожної зі сторін договору, а обов'язку орендаря повернути предмет оренди завжди кореспондує необхідність вчинення дій орендодавцем, а саме пов'язується з обов'язком прийняти предмет оренди за актом повернення.
Скаржник зазначає, що суд не надав належної оцінки обставинам справи, зокрема, щодо фактичного припинення користування орендарем приміщенням з 30.06.2019, передачі комплекту ключів від приміщення позивачу та передачі позивачем даного предмету оренди іншим особам. Бездіяльність позивача повинна розглядатися як неналежне виконання обов'язку щодо непідписання акту повернення та додаткових угод про розірвання договору. З урахуванням цього, з огляду на приписи частини 4 статті 612, частини 1 статті 613, частин 1, 6 статті 762 Цивільного кодексу України, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків щодо наявності правових підстав для стягнення орендної плати.
У тексті апеляційної скарги апелянтом порушено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення отримано скаржником 26.12.2019 (про що свідчить роздруківка із сайту Укрпошти та копія поштового конверту, додані до апеляційної скарги).
У прохальній частині апеляційної скарги апелянт просив також провести розгляд справи №910/13990/19 за участю його представника.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на відзив
05.03.2020 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. У відзиві позивач наголосив на тому, що лише у липні 2019 року отримав від відповідача дві пропозиції щодо дострокового припинення договору, однак, у зв'язку з тим, що у відповідача вже утворилася на той час заборгованість за червень-липень 2019 року, позивач відмовився від згоди на дострокове розірвання договору. Заборгованість за червень 2019 року була сплачена лише у серпні 2019 року, однак, на той час у відповідача виникла наступна заборгованість за період липень-серпень 2019 року. Позивач наголошує, що запропоновані йому відповідачем умови дострокового розірвання його не задовольнили, оскільки порушували його права, адже фактично скаржник вимагав від позивача відмовитися від компенсації збитків за проведення відновлювального ремонту вартістю 87 000,00 грн та від стягнення з відповідача неустойки, передбаченої статтею 785 Цивільного кодексу України. Позивач зазначає, що інших пропозицій про дострокове розірвання договору не отримував, відповідно, договір не був розірваний, без чого підписання акту повернення приміщення було неможливим. За твердженнями позивача, фактично апеляційні вимоги скаржника стосуються такого предмету позову, як дострокове розірвання договору.
Позивачем до відзиву на позовну заяву долучені копія листа від 29.11.2019 вих.№023/2019 про розірвання договору оренди з 10.10.2019 в односторонньому порядку за ініціативою позивача та копія листа відповідача від 17.01.2020 за вих. №848/03/20 про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням, які, як зазначив позивач, надані ним на спростування доводів апеляційної скарги відповідача щодо ухилення позивача від підписання актів повернення приміщення, однак, які фактично не стосуються предмету спору в даній справі (стягнення заборгованості з орендної плати за період липень-вересень 2019 року).
12.03.2020 відповідач подав відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заперечення на відзив позивача. У даних запереченнях відповідач наголосив на тому, що зі змісту відзиву позивача вбачається, що ним не заперечується факт повернення скаржником предмету оренди, а метою стягнення орендної плати за період, у якому предмет оренди не перебував у користуванні відповідача, є компенсація понесених позивачем витрат за проведених ремонт за рахунок відповідача. Відповідач зазначає, що 30.06.2019 звільнив орендоване приміщення та передав позивачу ключі від нього, а позивач, у свою чергу, запевнив відповідача, що додаткову угоду та акт приймання-передачі направить поштою на нову адресу відповідача, чого, втім, так і не зробив. Отже, відповідач фактично не користувався приміщенням, починаючи з 30.06.2019, а тому не повинен сплачувати орендну плату за період з липня 2019 року по вересень 2019 року.
Стосовно доданих позивачем до відзиву на позовну заяву документів відповідач зазначив, що не отримував від позивача лист від 29.11.2019 за вих.№023/2019, оскільки останній був повернутий Укрпоштою на підставі заяви позивача про повернення відправлення (роздруківка веб-сторінки Укрпошти додана до заперечень на відзив). Водночас, відповідач до заперечень на відзив додав копію заяви представника відповідача про вчинення злочину позивачем (шахрайство) та копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 17.02.2020, якою зобов'язано слідчого Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за вказаною заявою.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2020 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 у справі №910/13990/19 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Троянівське» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/13990/19 залишено без руху. Роз'яснено Приватному акціонерному товариству «Троянівське», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 375,00 грн.
13.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №3646 від 10.02.2020 на підтвердження сплати судового збору у розмірі 3 375,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 поновлено Приватному акціонерному товариству «Троянівське» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/13990/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Троянівське» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/13990/19, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 150 000,00 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України, відповідно, відмовлено відповідачу у задоволенні його клопотання про проведення розгляду справу за участі його представника (яке було викладене у прохальній частині апеляційної скарги); встановлено сторонам строк на подачу відзиву, відповіді на відзив, заяв, клопотань.
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
08.02.2019 між Фізичною особою-підприємцем Брильовим Олександром Анатолійовичем (Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Троянівське» (Орендар) був укладений Договір оренди нежитлових приміщень (далі - Договір оренди), відповідно до якого Орендодавець надає Орендарю в оренду за плату в тимчасове користування на поворотній основі, а Орендар приймає від Орендодавця в оренду в тимчасове користування на поворотній основі та сплачує Орендодавцю за оренду нежитлових приміщень першого поверху будинку в літері «У» загальною площею 145 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вулиця Глибочицька, будинок 40.
За умовами пункту 1.5. Договору оренди предмет Оренди передається в оренду під офісну, адміністративну та комерційну діяльність.
Згідно пункту 2.1. Договору оренди сторони погодили, що передача предмету Оренди та повернення предмету Оренди відбувається на підставі акту прийому-передачі та акту повернення, які підписуються обома сторонами Договору і становлять собою докази фактичної передачі та повернення предмету Оренди.
У пункті 2.2. Договору оренди сторони встановили, що Орендодавець передає предмет Оренди Орендарю згідно з актом прийому-передачі не пізніше одного робочого дня з моменту підписання сторонами цього Договору. Орендодавець також передає Орендарю ключі від приміщень, зазначених в п. 1.1 та 1.2. Договору, після чого Орендар отримує безперешкодний доступ до предмету Оренди.
Згідно з пунктом 2.3. Договору оренди у випадку дострокового припинення Договору або закінчення терміну дії Договору Орендар повинен не пізніше останнього робочого для після дати припинення Договору повернути Орендодавцю предмет Оренди в тому ж стані, в якому предмет Оренди був отриманий Орендарем за виключенням звичайного зносу або якщо предмет Оренди був поліпшений самим Орендарем за письмовою згодою Орендодавця.
Відповідно до пунктів 4.1.7., 4.1.8. Договору оренди Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в строки, в розмірі та в порядку, передбаченому цим Договором; у випадку припинення Договору повернути Орендодавцю предмет Оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу за виключенням випадків, якщо предмет оренди був змінений чи поліпшений Орендарем з письмової згоди Орендодавця.
Загальна сума орендної плати в місяць складає 50 000 грн, без ПДВ, орендна плата сплачується Орендарем незалежно від результатів своєї діяльності. Чергові орендні платежі Орендодавцем вносяться не пізніше 10 числа поточного місяця (пункти 5.1., 5.2. Договору оренди).
Умовами пункту 5.3. Договору оренди сторони встановили, що підставою для сплати орендної плати є рахунок, який виставлений Орендодавцем Орендарю поштою, факсом, електронною поштою або іншим засобом зв'язку. В будь-якому випадку 10-е число поточного місяця є остаточною датою сплати поточного місячного платежу навіть якщо з будь-яких причин Орендар не отримав рахунок для оплати. Відсутність чи неотримання рахунку не звільняє Орендаря від його зобов'язань зі сплати орендної плати, при цьому Орендар самостійно визначає відповідну суму орендної плати, яка підлягає сплаті згідно з пунктом 5.1. цього Договору.
Згідно пункту 5.7. Договору оренди орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акту прийому-передачі предмету оренди та до дня фактичного повернення Орендарем предмету Оренди Орендодавцю.
Договір вступає в силу і в дію з моменту підписання і діє з 08.02.2019 до 29.02.2020 включно (пункт 6.1. Договору оренди).
Пунктом 6.2. Договору оренди сторони встановили, що Договір може бути розірваний достроково за письмовою згодою обох сторін при умові попереднього письмового повідомлення, надісланого одною стороною іншій стороні не менш ніж за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до дати пропонованого розірвання Договору.
Відповідно до пункту 9.1. Договору оренди будь-які зміни і доповнення до цього Договору повинні бути зроблені виключно в письмовому вигляді шляхом укладення Сторонами додаткових угод до цього Договору, ці додаткові угоди є, як і всі додатки до Договору, його невід'ємною частиною і підписані сторонами або належним чином уповноваженими на те їх представниками.
08.02.2019 між позивачем та відповідачем підписаний Акт прийому-передачі нежитлових приміщень, які передаються згідно з Договором оренди нежитлових приміщень, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення згідно з плану поверхів, основні приміщення площею 145 кв.м.
20.06.2019 відповідач звернувся до позивача з листом №14/06-1 від 14.06.2019, яким повідомив про намір розірвання з 30.06.2019 Договору оренди від 08.02.2019, до вказаного листа додані підписані повноважними особами та скріплені печатками відповідача Проект додаткової угоди про розірвання Договору оренди від 08.02.2019 та Акт приймання-передачі нежитлових приміщень з-під оренди.
Вказаний лист був отриманий позивачем 01.07.2019, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Також у матеріалах справи наявний лист відповідача від 14.06.2019 вих.№14/06-2, направлений на адресу позивача 19.07.2019, у якому відповідач просить позивача переглянути додані до нього проекти додаткової угоди про розірвання договору та акту приймання-передачі нежитлових приміщень з-під оренди з метою їх підписання та укладення. Факт отримання даного листа визнається позивачем у відзиві на позовну заяву.
Із метою оплати орендної плати позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури №СФ-06 від 04.07.2019 на суму 100 000,00 грн (погашення заборгованості в червні та передплата за липень 2019 року), №СФ-07 від 02.08.2019 на суму 150 000,00 грн. (погашення заборгованості за червень та липень 2019 року, передплата за серпень 2019 року), №СФ-08 від 02.09.2019 на суму 150 000,00 грн (погашення заборгованості за липень та серпень 2019 року, передплата за вересень 2019 року).
Позивач звертався до відповідача з листами №014/2019 від 17.07.2019 та №016/2019 від 12.08.2019 (копії листів та докази їх направлення наявні в матеріалах справи), в яких вимагав сплатити заборгованість по орендній платі за червень, липень і серпень 2019 року, заперечував проти дострокового розірвання Договору оренди та наполягав на тому, що договір оренди не розірвано та не припинено і він є чинним до 29.02.2020.
У відповідь на лист позивача №016/2019 від 12.08.2019 відповідач листом №16/08 від 16.08.2019 повідомив про сплату орендної плати за червень 2019 року; стверджував, що позивачу передано ключі від орендованого приміщення 30.06.2019, у відповідача відсутній доступ до приміщення; орендоване приміщення не використовувалось відповідачем протягом липня-серпня 2019 року, у зв'язку з чим наполягав на підписанні додаткової угоди про розірвання Договору оренди від 08.02.2019 та Акту передачі нежитлового приміщення з оренди.
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором оренди від 08.02.2019 з оплати орендної плати за період з липня 2019 року по вересень 2019 року у останнього виникла заборгованість у розмірі 150 000,00 грн.
У свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що ним направлено позивачу повідомлення про розірвання Договору оренди від 08.02.2019 разом з проектом додаткової угоди до нього та актом повернення предмета оренди, договір є розірваним з 30.06.2019, відповідачем фактично звільнено орендоване приміщення та передано позивачу комплект ключів від приміщення. Отже, на думку відповідача, вимоги позивача про стягнення орендної плати за період липень - вересень 2019 року є безпідставними, враховуючи, що приміщення відповідачем у цей період вже не використовувалось.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами спору виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є Договором найму.
Правовідносини найму врегульовано §1 Глави 58 «Найм» (оренда)» Цивільного кодексу України та §5 «Оренда майна та лізинг» Господарського кодексу України .
Як встановлено частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Загальна сума орендної плати в місяць складає 50 000,00 грн, без ПДВ. Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від результатів своєї діяльності. Чергові орендні платежі Орендодавцем вносяться не пізніше 10 числа поточного місяця (пункти 5.1., 5.2. Договору оренди).
Умовами пункту 5.3. Договору оренди сторони встановили, що підставою для сплати орендної плати є рахунок, який виставлений Орендодавцем Орендарю поштою, факсом, електронною поштою або іншим засобом зв'язку. В будь-якому випадку 10-е число поточного місяця є остаточною датою сплати поточного місячного платежу навіть якщо з будь-яких причин Орендар не отримав рахунок для оплати. Відсутність чи неотримання рахунку не звільняє Орендаря від його зобов'язань зі сплати орендної плати, при цьому Орендар самостійно визначає відповідну суму орендної плати, яка підлягає сплаті згідно з пунктом 5.1. цього Договору.
Позивачем подані суду рахунки-фактури №СФ-06 від 04.07.2019 на суму 100 000,00 грн (погашення заборгованості в червні та передплата за липень 2019 року), №СФ-07 від 02.08.2019 на суму 150 000,00 грн (погашення заборгованості за червень та липень 2019 року, передплата за серпень 2019 року), №СФ-08 від 02.09.2019 на суму 150 000,00 грн (погашення заборгованості за липень та серпень 2019 року, передплата за вересень 2019 року), на підтвердження направлення яких позивачем надано копії фіскальних чеків відділення зв'язку від 04.07.2019, від 02.08.2019 та від 03.09.2019.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, не приймаючи до уваги копії фіскальних чеків відділення зв'язку від 04.07.2019, від 02.08.2019 та від 03.09.2019, вірно зазначив, що останні не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту направлення відповідачеві рахунків для оплати, оскільки із них не вбачається, яка кореспонденція та якого змісту направлялась відповідачеві.
Водночас, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки в Договорі оренди сторони погодили розмір та строки орендної плати, а також реквізити для оплати, відповідач фактично був обізнаний про розмір орендної плати, що підлягав оплаті позивачеві та строки її оплати.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати орендної плати за період липень 2019 року - вересень 2019 року у строки, встановлені пунктом 5.3. Договору оренди.
Оцінюючи доводи скаржника із посиланнями на безпідставність вимог позивача про стягнення орендної плати за період з липня 2019 року по вересень 2019 року, зважаючи на те, що Договір оренди припинився 30.06.2019 внаслідок його розірвання та предмет оренди було фактично повернуто позивачеві, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.
Так, при укладенні Договору оренди сторонами у пунктах 6.2. та 9.1. останнього була передбачена можливість дострокового розірвання договору за письмовою згодою обох сторін, викладеній у письмовому вигляді шляхом укладення додаткових угод.
Відповідачем не надано суду укладеної сторонами письмової угоди про розірвання Договору оренди від 08.02.2019, підписаної у двосторонньому порядку, як і доказів припинення вказаного Договору чи його розірвання за рішенням суду. При цьому, позивач, як вбачається із матеріалів справи, заперечував проти погодження розірвання Договору оренди від 08.02.2019. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, станом на дату виникнення спірних правовідносин та на момент вирішення спору судом першої інстанції Договір оренди від 08.02.2019 був чинним (не розірваним).
Згідно з пунктом 5.7. Договору оренди орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акту прийому-передачі предмету оренди та до дня фактичного повернення Орендарем предмету Оренди Орендодавцю.
У пункті 2.1. Договору оренди сторони погодили, що передача предмету Оренди та повернення предмету Оренди відбувається на підставі акту прийому-передачі та акту повернення, які підписуються обома сторонами Договору і становлять собою докази фактичної передачі та повернення предмету Оренди.
Таким чином, умовами укладеного Договору оренди встановлений обов'язок Орендаря сплачувати орендну плату до дня фактичного повернення предмету Оренди, яке оформлюється Актом повернення.
Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду підписаного повноважними представниками та скріпленими печатками обох сторін Акту повернення предмету оренди за Договором оренди від 08.02.2019, а отже не доведено належними та достатніми доказами фактичне припинення користування орендованим приміщенням у спірний період.
Посилання скаржника на те, що судом не було взято до уваги ту обставину, що позивач ухилявся від підписання угоди про розірвання та акту про повернення орендованого приміщення не впливають на вищенаведені висновки суду та оцінюються судом критично, оскільки умовами вищенаведеного пункту 6.2. Договору оренди сторонами погоджено, що дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою обох сторін, якої у даному випадку між сторонами досягнуто не було. При цьому, у разі незгоди позивача із достроковим розірванням договору, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про його розірвання в судовому порядку.
Доводи скаржника, висловлені у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу, із приводу того, що позивач у відзиві визнає факт припинення користування відповідачем майном у спірному періоді, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відзив позивача на апеляційну скаргу таких тверджень не містить.
Посилання скаржника на те, що 30.06.2019 ним було повернуто позивачу ключі від орендованого приміщення не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Із урахуванням вищенаведених обставин справи, судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення заборгованість Приватного акціонерного товариства «Троянівське» перед позивачем по орендній платі за Договором оренди за період з липня 2019 року по вересень 2019 року становить 150 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Сплату вказаної суми заборгованості станом на дату прийняття оскарженого рішення відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування вказаної заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.
Отже, відповідач у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору оренди не здійснив оплату орендної плати за період з липня 2019 року по вересень 2019 року, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 150 000,00 грн заборгованості по орендній платі є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Щодо долучених позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, а відповідачем до заперечень на відзив на апеляційну скаргу доказів, а саме копії листа від 29.11.2019 вих.№023/2019 про розірвання договору оренди з 10.10.2019 в односторонньому порядку за ініціативою позивача, копії листа відповідача від 17.01.2020 за вих. №848/03/20 про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням, роздруківки веб-сторінки Укрпошти про повернення на підставі заяви позивача поштового відправлення із листом від 29.11.2019 за вих.№023/2019, заяви представника відповідача про вчинення злочину позивачем (шахрайство) та копії ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 17.02.2020, якою зобов'язано слідчого Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за вказаною заявою, колегія суддів зазначає, що останні не стосуються предмету спору в даній справі (стягнення заборгованості з орендної плати за період липень-вересень 2019 року), датовані вже після прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом, а відтак судом апеляційної інстанції при вирішенні спору до уваги не приймаються.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
За таких обставин решту аргументів сторін, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову.
Позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.
Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Троянівське» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Троянівське» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/13990/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/13990/19 залишити без змін.
Матеріали справи №910/13990/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.М. Скрипка
А.І. Тищенко