08.04.2020 Справа № 914/796/20
Господарський суд Львівської області в складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Ак», м.Львів
про видачу судового наказу на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» заборгованості за договором поставки №72 від 04.11.2019 у сумі 53058,72 грн.
встановив:
03.04.2020 до Господарського суду Львівської області поступила заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Ак» про видачу судового наказу, у прохальній частині якої заявник просить суд видати судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» (81064, Львівска область, Яворівський район, с.Бердихів, вул.Промислова, 8, код ЄДРПОУ 38380596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Ак» (79014, м.Львів, вул.Котика, 7, код ЄДРПОУ 41385615) заборгованості за договором поставки №72 від 04.11.2019 у сумі 53058,72 грн., з якої: 49440,00 грн. основного боргу, 406,00 грн. 3% річних, 3121,47 грн. пені та 210,20 грн. судового збору.
Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення пені з таких підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нормами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.
Тобто вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.
Відтак, оскільки право на стягнення пені у випадку неналежного виконання зобов'язання сторонами у договорі поставки №72 від 02.11.2019 не передбачено, та враховуючи те, що пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією, вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.
За правилами ч.2 ст.152 ГПК України суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Частиною 3 статті 152 ГПК України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою пов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Оскільки стягнення пені є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, яка є предметом Договору, правовим наслідком порушення зобов'язання у разі прострочення його виконання, а також враховуючи відсутність можливості стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження, вимоги про стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
З огляду на викладене, та приймаючи до уваги можливість розгляду вимог про стягнення пені окремо у спрощеному позовному провадженні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» 3121,47 грн. пені.
Керуючись ст.18, ч.1 ст.148, ст.150, п.3 ч.1, ч.ч.2, 3 ст.152, ст.ст.233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торг Ак» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» 3121,47 грн. пені.
2. Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3. Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ГПК України, ухвала про відмову у видачі судового наказу може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки визначені ст.256 ГПК України.
4. З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст ухвали складено 08.04.2020.
Суддя Кітаєва С.Б.