вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2020 р. Справа№ 911/2434/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Руденко М.А.
Смірнової Л.Г.
секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Пономаренко Наталії Володимирівни
на рішення господарського суду Київської області від 16.12.2019 р. (повний текст складено 16.12.2019 р.)
у справі № 911/2434/19 (суддя - Ейвазова А.Р.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК"
до фізичної особи-підприємця Пономаренко Наталії Володимирівни
про стягнення 38 160,00 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Пономаренко Наталії Володимирівни про стягнення 38 160,00 грн. вартості неповернутого майна.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки продукції № 11370 від 27.01.2017 р., і неповерненням відповідачем зворотної тари. Право вимоги виконання зобов'язання перейшло до позивача в силу сингулярного правонаступництва на підставі договору купівлі-продажу права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018 р., укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер".
Рішенням господарського суду Київської області від 16.12.2019 р. у справі № 911/2434/19 позов задоволено: стягнуто з фізичної особи-підприємця Пономаренко Наталії Володимирівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" 38 160,00 грн. вартості неповернутої зворотної тари та 1 921,00 грн. судового збору.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не повернув зворотну тару, вартістю 38 160,00 грн. у встановлений договором поставки продукції № 11370 від 27.01.2017 р. строк, тож позивач, якому передано право вимагати виконання відповідного зобов'язання за договором відступлення № 4 від 23.03.2018 р., має право на відшкодування вартості неповернутої тари.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Пономаренко Наталія Володимирівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.
В обґрунтування доводів про скасування судового рішення апелянт зазначила, що зворотна тара була нею повернута товариству з обмеженою відповідальністю "Кушнер", проте помилково оформлення повернення тари і виконання зобов'язання відбулося товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж плюс", засновником та директором якого є Пономаренко Наталія Володимирівна. У свою чергу ТОВ "Престиж плюс" помилково завірило своєю печаткою такий акт прийому-передачі. На підтвердження наведених обставин апелянтом додано акт прийому-передачі майна № 3 від 20.10.2017 р. до договору купівлі-продажу продукції № 10366 від 27.01.2017 р. та накладну на зворотну тару № ПФТ-К3886 від 20.10.2017 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Поляк О.І., поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження; призначено справу до розгляду на 04.03.2020 р.; зупинено дію оскаржуваного рішення.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2020 р., у зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Руденко М.А.
У судовому засіданні 04.03.2020 р. представники відповідача просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову.
Позивач не взяв участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду, неявка позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.01.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Пономаренко Н.В. (покупець) укладено договір поставки продукції № 11370 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець - своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором.
Як визначено пунктом 2 розділу 1, під терміном продукція у договорі розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну.
Згідно пункту 6 вказаного розділу, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2020 р.; якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати вказаний договір або між сторонами не буде укладено новий договір, останній вважається кожен раз продовжений на наступний календарний рік і на тих самих умовах.
У відповідності до пункту 1 розділу 2 договору постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги, бутлі (далі - зворотна тара) покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами у договорі, шляхом підписання акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується повертати зворотну тару в строки та на умовах, передбачених договором поставки. Сторонами у вказаному пункті договору поставки узгоджено, що покупець зобов'язується забезпечити повне збереження зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари, не передавати свої права і обов'язки за договором третім особам.
Згідно пункту 6 розділу 2 договору покупець зобов'язаний повертати постачальнику 100 % від поставленої кількості зворотної тари; вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 20 діб з дня отримання продукції; кеги - в термін не більше 7 діб - для теплих місяців (квітень-вересень) та 14 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень).
Ризик випадкового знищення та або пошкодження зворотної тари несе покупець з моменту її отримання та до моменту її повернення постачальнику (пункт 7 розділу 2 договору).
Відповідно до абзацу 2 пункту 8 розділу 2 договору при пошкодженні, псуванні, втраті, не повернені в строк, вказаний у договорі, або знищені зворотної тари з вини покупця покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику подвійну заставну вартість зворотної тари із врахуванням податку на додану вартість (згідно умов даного договору) та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду постачальника.
На виконання умов договору постачальником передано покупцю 12 кег вартістю 38 160,00 грн. з ПДВ відповідно до актів прийому-передачі майна та видатковими тари: № 2 від 09.05.2017 р. - 1 кега об'ємом 30 л, 7 кег об'ємом 50 л кожна вартість 2 650,00 грн. без ПДВ; № 3 від 19.05.2017 р. - 2 кеги об'ємом 30 л, 2 кеги об'ємом 50 л кожна вартістю 2 650,00 грн. без ПДВ (а.с. 13-16 том 1).
23.03.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" (цесіонарій) укладено договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 (договір цесії), за умовами якого цедент відступив, а цесіонарій прийняв на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), неповернуте з оренди/суборенди майно відповідно до договорів, укладених з третіми особами, що зазначені в реєстрі вимог (додаток № 1), які належать цеденту і стає кредитором за договорами, укладеними цедентом із третіми особами згідно з реєстром вимог, що додається до вказаного договору і є невід'ємною його частиною.
Зі змісту витягу з додатку № 1 (реєстр вимог № 4 станом на 23.01.2018 р.) до договору цесії, за договором № 11370 від 27.01.2017 р., укладеним з відповідачем, передано вимоги на суму 59 150,00 грн.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість зворотної тари, яка ним не повернута у визначений умовами договору поставки строк.
Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512, ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, з моменту укладення вищевказаного договору цесії позивач набув права вимагати від відповідача виконання зобов'язань за договором поставки у межах переданих прав і тому є належним позивачем у справі.
За приписами статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як випливає з матеріалів справи, на виконання договору поставки продукції № 11370 від 27.01.2017 р. ТОВ "Кушнер" передало товар у зворотній тарі відповідачу 09.05.2017 р. та 19.05.2017 р., тож у відповідності з умовами узгодженими сторонами, тара мала бути повернута відповідачем (покупцем) включно до 16.05.2017 р. та 26.05.2017 р.
На момент вирішення спору судом, матеріали справи не містять доказів повернення покупцем постачальнику (позивачу) тари, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, і доводи апелянта правомірності цих висновків суду не спростовують.
Твердження апелянта з приводу того, що обов'язок повернення зворотної тари замість відповідача виконала інша особа - ТОВ "Престиж плюс" є неспроможними і правомірно відхилені судом першої інстанції, адже акт прийому передачі № 3 від 20.10.2017 р. та накладна на зворотну тару від 20.10.2017 р., на які посилався відповідач, є доказами виконання зобов'язань іншою особою, не відповідачем, і за іншим договором № 10366, укладеним 27.01.2017 р. ТОВ "Престиж плюс" з ТОВ "Кушнер".
Таким чином, позивач, якому передано право вимоги до відповідача в силу сингулярного правонаступництва має право на підставі п. 8 договору поставки, у якому позивач є кредитором, вимагати від відповідача, як боржника, відшкодування подвійної заставної вартості тари з урахуванням податку на додану вартість.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновками господарського суду Київської області, отже підстав для скасування або зміни рішення від 16.12.2019 р. у справі № 911/2434/19 не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Пономаренко Наталії Володимирівни на рішення господарського суду Київської області від 16.12.2019 р. у справі № 911/2434/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 16.12.2019 р. у справі № 911/2434/19 залишити без змін.
Матеріали справи № 911/2434/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 06.04.2020 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Руденко
Л.Г. Смірнова