вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/830/20
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я., розглянувши заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" до боржника Фермерського господарства "Спадщина" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 12 093 грн. 34 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" звернулось до господарського суду Київської області з заявою до Фермерського господарства "Спадщина" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 12 093 грн. 34 коп., які виникли на підставі договору поставки запасних частин № ЗЧ/К-19-95 від 07.06.2019 року.
Розглянувши заяву ТОВ " Юпітер 9 Агросервіс" про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у його видачі, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік вимог до форми і змісту заяви про видачу судового наказу, а саме:
У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Отже, до заяви про видачу судового наказу заявник має додати обгрунтований розрахунок суми позову.
Дослідивши подану заяву про видачу судового наказу суд звертає увагу на те, що згідно поданої бухгалтерської довідки про взаєморозрахунки за період з 01.09.2019 року по 01.04.2020 року сума боргу складає 12 093 грн. 34 коп., проте в прохальній частині зазначено заборгованість в сумі 48 575 грн. 87 коп., тому не зрозуміло яка саме сума підлягає стягненню за судовим наказом.
Суд зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин щодо необгрунтованості вимог заявника. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника. Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК). Так у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необгрунтованість поданої заяви - мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог (що є обов'язковим критерієм при здійсненні наказного провадження) та наявності обставин (ч. 3 ст. 152 ГПК), наслідком яких є відмова суду у видачі судового наказу. При цьому, законом не передбачено обов'язок суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ на частину заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку - суд, по суті, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Керуючись ст.ст. 152, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" про видачу судового наказу про стягнення з Фермерського господарства "Спадщина" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 12 093 грн. 34 коп.
Ухвала набирає законної сили 08.04.2020 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.Я. Мальована