ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1518/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Л.О. Будішевська, С.В. Таран,
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2019 (суддя Олейняш Е.М., м. Миколаїв, повний текст складено 23.12.2019)
у справі № 915/1518/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Бурданова Володимира Валерійовича
до відповідача Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Миколаїв"
- Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради
про стягнення коштів в сумі 86035,76 грн.,
У вересні 2019 року Фізична особа-підприємець Бурданов Володимир Валерійович (далі також - ФОП Бурданов В.В., Підприємець) звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (далі також - ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", Підприємство) про стягнення майнової шкоди в сумі 86035,76 грн., яка складається з вартості відновлювального ремонту пошкодженого приміщення і вартості насосу, який було затоплено.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в результаті прориву тепло-магістральної труби було затоплено нежитлове приміщення, яке належить позивачу, внаслідок чого йому була завдана майнова шкода у вказаному розмірі. Оскільки затоплення приміщення відбулось внаслідок прориву труби гарячого водопостачання через незадовільний технічний стан, спричинений її довготривалою експлуатацією і не проведення ремонту, у той час як обов'язок проведення технічного огляду та ремонту або заміни даної труби покладений на балансоутримувача - ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", то саме це Підприємство зобов'язане відшкодувати завдані Підприємцю збитки.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2019 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Миколаїв" та Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2019 у справі №915/1518/19 позов задоволено частково: стягнуто з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь позивача Фізичної особи-підприємця Бурданова Володимира Валерійовича 59260,00 грн. майнової шкоди. У решті позову відмовлено. Рішення суду мотивовано наявністю правових підстав для стягнення з відповідача шкоди в розмірі 59260 грн., яка складається з вартості відновлювальних ремонтних робіт в приміщенні в сумі 55260 грн. та витрат на складання зведеного кошторису в сумі 4000 грн., оскільки вказаний розмір шкоди позивачем доведено належними та допустимими доказами у справі. У решті позову судом відмовлено через недоведення позивачем завдання йому шкоди в розмірі 26775,76 грн. (вартість насосу) належними та допустимими доказами.
28.01.2020 не погодившись із рішенням суду, ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" звернулось із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просило оскаржуване рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Так, скаржник зазначив, що відповідно до п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлює, що у разі залиття, аварії квартир (інших приміщень) складається акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), в якому комісією мають бути визначені, крім іншого, причини аварії та встановлено, ким заподіяна шкода. Тобто акт про залиття, аварію, може бути єдиним належним доказом вини завдавача шкоди та причин аварії (тобто зв'язку між діянням винної особи та завданою шкодою). Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області було тільки визначено розмір матеріальної шкоди, шляхом складання кошторисної документації, а висновки уповноваженого експерта про встановлення причин затоплення приміщення не складалися. Підприємство зазначило, що поза увагою суду першої інстанції залишено те, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем не надано акт про залиття, аварію, натомість була надана відповідь на адвокатський запит (вих. № 1171 від 19.05.2019) ТОВ «Місто для людей Миколаїв», де зазначено, що вищевказаний акт взагалі не складався. Під час розгляду справи ТОВ «Місто для людей Миколаїв», як третя особа на стороні позивача, надало пояснення та копію акта від 25.02.2019. Однак, на думку скаржника, зазначений акт не може бути визнаний доказом у справі, тому що за формою та змістом не відповідає вимогам, що встановлені у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, а саме в акті не вказано технічних характеристик трубопроводу, не вказано, де і яку саме частину труби було пошкоджено, з яких причин стався прорив труб опалювальної системи, відсутній опис характеру пошкодження, не виключено несанкціонованого втручання власників нежитлового приміщення у роботу системи, не зазначено з чиєї вини стався прорив труби та яку саме майнову шкоду (детальний опис пошкоджень) у зв'язку з цим було завдано. У зв'язку з викладеним, як вважає апелянт, неможливо з'ясувати, з чиєї вини була заподіяна шкода, та неможливо встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Крім того, акт обстеження від 25.02.2019 складений та підписаний лише працівниками ТОВ «Місто для людей Миколаїв» та позивачем, уповноваженими представниками ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» акт не підписаний, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність останніх при проведенні обстеження та складанні цього акта. Так, з акта вбачається, що його було складено наступного дня після проведення аварійно-відновлювальних робіт, однак, на адресу відповідача звернень з приводу складання вищевказаного акта не надходило, позивачем або третьою особою також не надано доказів того, що викликали його представника для складання та підписання акта. Це також порушує вимоги Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, згідно з якими акт складається представниками управителя за участі представників організації, яка обслуговує системи опалення. Крім того, його складено з порушенням вимог ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент складення акта), відповідно до яких у разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію, він вважається дійсним, якщо його підписали не менш ніж два споживачі. Посилання позивача в додаткових поясненнях на нотаріально посвідчену заяву свідка від 06.08.2019, де кошторисником Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Івлічевою Лідією Василівною зазначено, що в день проведення огляду нежитлового приміщення 05.03.2019 з метою складання зведеного кошторисного розрахунку вартості ремонтних робіт був присутній представник ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», не можуть бути доказом того, що представник викликався для складання акта, оскільки акт датовано 25.02.2019, а заява підтверджує прибуття представника 05.03.2019. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем не було вжито заходів щодо належного утримання теплової мережі (протиправна бездіяльність), на яку посилається суд як на підставу задоволення позову, натомість містять докази того, що позивач перешкоджав доступу підприємства в приміщення для проведення планових оглядів та в разі необхідності проведення ремонтних робіт, що також могло стати причиною затоплення.
Зважаючи на вищевикладене, скаржник вважає, що позивачем не доведено пов'язаність зазначених збитків з протиправною поведінкою ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», тому, на думку Підприємства, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди були відсутні.
Ухвалою від 17.02.2020 Південно-західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу від 02.03.2020 позивач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", а рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2019 у справі № 915/1518/19 - без змін.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частинами 1, 3 статті 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2019 здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
24.02.2019 відбувся прорив тепло-магістральної труби (опалення) за адресою: м. Миколаїв. пр. Корабелів, 1 (1-Б), у зв'язку з чим у цей же день о 6:15 год. ФОП Бурдановим В.В. була направлена заявка 709587 до ТОВ «Місто для людей Миколаїв» та повідомлено про аварію. На місце події виїхала аварійна бригада, якою було з'ясовано, що у підвалі першого під'їзду багатоповерхового житлового будинку за вказаною адресою стався прорив труби опалення.
Також 24.02.2019 повідомлення про аварію та відповідна заявка поступили до ОКП «Миколаївоблтеплоенерго».
Внаслідок прориву тепло-магістральної труби було затоплене нежитлове приміщення, яке знаходиться на першому поверсі та частково у підвалі вказаного багатоповерхового житлового будинку, за адресою: м. Миколаїв. пр. Корабелів, 1-Б, де знаходиться культурно-оздоровчий центр (сауна), який належить ФОП Бурданову В.В. на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2005.
25.02.2019 комісією у складі: голови комісії Шпаченко О.В., майстра технічної дільниці Гривняк В.М., майстра ремонтної дільниці Кочаргін О.Ю., слюсаря-сантехніка Шут Ю.І. та представника будинку Бурданова В.В. складено Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання).
Як вбачається з вказаного акта, 24.02.2019 в будинку номер 1-Б (1) по проспекту Корабелів у м. Миколаєві, у підвалі багатоповерхового будинку, де знаходиться культурно-оздоровчий центр (сауна), трапилось залиття приміщення, у зв'язку з аварією в системі центрального опалення (гарячого водопостачання). У ході огляду було встановлено, що видимих пошкоджень ділянки труби теплотраси, яка проходить через підвал, де знаходиться культурно-оздоровчий центр (сауна), не виявлено. У зв'язку з проривом підземної частини труби теплотраси до входу в підвал вода віднайшла вихід та почала потрапляти до приміщення підвалу. В результаті було затоплено чотири найближчих до витоку води приміщення в культурно-оздоровчому центрі (сауни) за адресою: м. Миколаїв, пр. Корабелів, 1-Б. На стінах відображений слід (межа) залиття приміщень, приблизно 15 см від підлоги. Було завдано шкоди: покриття підлоги, плінтуса, дверні пройми, полотна (коробки). В ході випаровування пошкоджене покриття на стінах та стелі (гіпсокартон та багет). Частково пошкоджені меблі. Не працює двигун, у зв'язку з тим, що в результаті випаровування та потрапляння гарячого пару вийшов з ладу насос, який підлягає заміні.
Висновки і рекомендації комісії: шкода заподіяна у зв'язку з проривом підземної частини труби теплотраси до входу в підвал приміщення та потрапляння до приміщення гарячої води та випаровування (а.с. 117).
Згідно із нотаріально посвідченою заявою свідка - кошторисника Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Івлічевої Лідії Василівни від 06.08.2019 в день проведення огляду нежитлового приміщення 05.03.2019 року з метою складання зведеного кошторисного розрахунку вартості ремонтних робіт був присутній представник ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», з яким оглянуті всі приміщення, зафіксовані завдані залиттям та пошкодженням збитки, однак від підпису будь-яких документів представник ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» відмовився (а.с. 136).
Відповідно до листа ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" № 2072/32 від 04.07.2019, наданого на адвокатський запит, причиною прориву теплотраси, що стався 24.02.2019, стало виникнення свища (точкової деформації) в металевій трубі на підземній ділянці системи теплопостачання; у зв'язку з тим, що свищ виник під землею, його неможливо було своєчасно виявити та усунути, що призвело до прориву труби, і в результаті - затопленню приміщень; на проведення аварійних ремонтних робіт ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» надано копію наряду - допуску на виконання робіт від 24.02.2019; у ході ліквідації аварії було виконано наступні роботи: здійснена заміна двох відводів діаметром 89 мм та 108 мм, замінено 2,00 метри труби діаметром 89 мм., та 0,5 метру труби діаметром 108 мм., що підтверджується актом приймання виконаних робіт № 349/350 від 24.02.2019 року (а.с. 127).
Отже, аварія виникла на теплотрасі за межами будинку, що підтверджено наданою Підприємством схемою розділу меж системи теплопостачання, де червоним кольором позначено місце прориву тепломережі (а.с. 128).
22.05.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію (вимогу), в якій просив сплатити суму завданої майнової шкоди та понесених збитків (а.с. 41), яку відповідач залишив без задоволення, що стало підставою для звернення Підприємця з вищевказаним позовом про стягнення шкоди в розмірі 86035,76 грн., яка складається з вартості відновлювальних ремонтних робіт в приміщенні, витрат на складання зведеного кошторису та вартості насосу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди - один із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статті 16 ЦК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, статтею 1166 ЦК України встановлено загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим). Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов'язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди.
Так, ч. 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв'язку із наявністю вини іншої особи або через дію об'єктивних обставин.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15, від 15.11.2019 № 907/327/18).
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що аварія - пошкодження інженерних мереж, обладнання або конструктивних елементів споруд, що виникло з техногенних або природних причин, які перешкоджають їх подальшій експлуатації відповідно до технічних умов; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством (п. 2, 5, 7, ч. 2 ст. 21 названого Закону).
Відповідно до п.п. 10, 18 п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, виконавець зобов'язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; відшкодовувати збитки, завдані майну та/або приміщенню споживача та/або членів його сім'ї, шкоду, заподіяну його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг, а також моральну шкоду в порядку та розмірі, які визначаються відповідно до законодавства і договору.
Згідно з п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).
Під час підготовки житлового фонду до експлуатації в зимовий період виконуються, зокрема, такі роботи: усунення несправностей: стін, фасадів, дахів, віконних і дверних заповнень, а також опалювальних печей, димоходів, газоходів, внутрішніх систем тепло-, водо- та електропостачання й установок із газовими нагрівачами; забезпечення належної гідроізоляції фундаментів, стін підвалу і цоколю та їх сполучення із суміжними конструкціями, сходових кліток, підвальних і горищних приміщень, машинних відділень ліфтів, справність та утеплення пожежних гідрантів. Підготовці до зими (проведення гідравлічних випробувань, ремонт, перевірка і налагодження) підлягає весь комплекс пристроїв, що забезпечують безперебійне постачання тепла в квартири (котельні, внутрішньобудинкові мережі, групові і місцеві теплові пункти в будинках, системи опалення, вентиляції) (п.п. 2.8.2., 2.8.3. названих Правил).
Матеріалами справи підтверджено, що зазначена вище аварія сталася в результаті прориву тепломережі, що знаходиться на балансі ОКП «Миколаївоблтеплоенерго». Прорив труби стався під землею, тобто за межами належного позивачу приміщення, яке було затоплено внаслідок аварії в тепломережі, що мало наслідком пошкодження майна, тобто завдання майнової шкоди позивачу. Відповідно до положень законодавства обов'язок з утримання в належному технічному стані теплових мереж покладено на балансоутримувача - ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», проте відповідачем не було вжито необхідних заходів щодо належного утримання теплової мережі (протиправна бездіяльність), що призвело до вказаної аварії.
Виходячи з вищевикладеного, позивачем доведено неправомірну поведінку відповідача, внаслідок якої Підприємцю завдано шкоду, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, а відповідачем не доведено відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, що шкоди завдано не з його вини.
Щодо визначеного позивачем розміру заподіяної йому шкоди, то вартість ремонтних робіт в нежитловому приміщенні підтверджується зведеним кошторисним розрахунком вартості об'єкта будівництва "Ремонтні роботи в нежитловому приміщені по пров. Корабелів, 1Б в м. Миколаєві по ліквідації заливу гарячою водою" на суму 55260,00 грн., який виконано Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області станом на 13.03.2019 (а.с. 18-40), а вартість виконаних Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області робіт по визначенню матеріальної шкоди шляхом складання кошторисної документації становить 4000 грн., що підтверджується актом здавання-приймання послуг № 120-256 від 05.03.2019, складеним та підписаним Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області на замовлення Бурданова В.В. (а.с. 49).
Відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір вартості відновлювальних ремонтних робіт у вказаному вище приміщенні в сумі 55260 грн. та витрат на складання зведеного кошторису в сумі 4000 грн. доведено позивачем належними та допустимими доказами у справі.
Разом з тим, на підтвердження вартості насосу в розмірі 26775,76 грн. позивач надав рахунок-фактуру № СФ-00000004 від 22.03.2019 на суму 26775,76 грн. (а.с. 50), в якому зазначено: постачальник ПП "Авантаж Пул", одержувач - "той самий". У даному рахунку зазначено наступний перелік товару: насос, труба, коліно, муфта з'єднання, клей, очищувач для труб, трійник, коліно, муфти редукційні. Однак, матеріали справи не містять доказів оплати позивачем вказаного рахунку, як і не містять доказів того, що цей рахунок виставлявся саме позивачу, оскільки в самому рахунку така інформація відсутня.
Крім того, в матеріалах справи міститься лист ФОП Савищевим С.В. від 18.03.2019, згідно з яким названою особою було здійснено виїзд за адресою: м. Миколаїв, пр. Корабелів, 1-Б для проведення ремонту двигуна ШED VDE0530 марка, модель 19АВR 05RR38738 . В результаті огляду було встановлено, що вищевказаний двигун не придатний для подальшого використання у зв'язку з потраплянням до нього гарячої води та випарювання (а.с. 14).
Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про неналежність вказаних доказів, так як позивачем не доведено, що ФОП Савищев С.В. в розумінні ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є суб'єктом оціночної діяльності та не надано доказів того, на якій правовій підставі діяла дана особа. Крім того, в акті від 25.02.2019 вказано, що "не працює двигун, у зв'язку з тим, що вийшов з ладу насос, який підлягає заміні", проте з даного формулювання неможливо встановити, про який двигун йдеться, де він встановлений (на якому пристрої), тип, марку, модель, а відтак, неможливо перевірити ані причину виходу з ладу вказаного пристрою, ані вартість ремонту.
За таких обставин господарський суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що позов у даній справі підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наявністю в даному випадку складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування майнової шкоди. При цьому, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення шкоди в розмірі 59260 грн., яка складається з вартості відновлювальних ремонтних робіт в приміщенні в сумі 55260 грн. та витрат на складання зведеного кошторису в сумі 4000 грн., оскільки вказаний розмір шкоди позивачем доведено належними та допустимими доказами у справі. У решті позову судом обґрунтовано відмовлено, оскільки надані позивачем на підтвердження завдання шкоди в розмірі 26775,76 грн. (вартість насосу) докази не є належними та допустимими в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 13 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
Департамент ЖКГ Миколаївської міської ради відповідно до Положення про департамент ЖКГ Миколаївської міської ради (п.3.3.6) має повноваження щодо проведення у передбачених законодавством випадках конкурсів із надання послуг з утримання (управління) будинків і споруд та прибудинкових територій.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Миколаїв" згідно з наказом департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради від 13.06.2018 №96 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Миколаєва» було призначено управителем груп багатоквартирних будинків, у тому числі і за адресою: м. Миколаїв, пр. Корабелів, 1. За результатами конкурсу за вказаною адресою був підписаний договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №2/150 від 16.07.2018 між ТОВ "Місто для людей Миколаїв" та співвласниками багатоквартирного будинку в особі уповноваженої посадової особи департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради.
Отже, ТОВ "Місто для людей Миколаїв" правомірно склало акт про аварію.
Судова колегія не погоджується із твердженням апелянта про те, що акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 25.02.2019 не може бути визнаний доказом у справі, тому що за формою та змістом не відповідає вимогам, що встановлені у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, оскільки положення названих Правил, у тому числі додаток 4, яким передбачено форму та зміст такого акта, не вимагають обов'язкового зазначення в акті тих подробиць, які зазначив скаржник у скарзі (технічні характеристики трубопроводу, зазначення, де і яку саме частину труби було пошкоджено, з чиєї вини стався прорив труби тощо).
Як вбачається з пояснень ТОВ "Місто для людей Миколаїв", скласти акт залиття відповідний фахівець даного товариства 24.02.2019 не мав змоги, оскільки в приміщення не можливо було потрапити через наявність там гарячої води та випаровування. Наступного дня був здійснений вихід на місце події аварії для складання акта залиття. У ході огляду було встановлено, що видимих пошкоджень ділянки труби теплотраси, яка проходить через підвал, де знаходиться культурно-оздоровчий центр (сауна), не виявлено.
Стосовно посилань Підприємства на те, що матеріали справи містять докази того, що позивач перешкоджав доступу підприємства в приміщення для проведення планових оглядів та в разі необхідності проведення ремонтних робіт, що також могло стати причиною затоплення, судова колегія зазначає наступне.
Матеріали справи містять акти обстеження технічного стану теплових мереж за вищевказаною адресою, що складені представниками відповідача та КП ДЕЗ «Корабел» від 19.04.2017, 20.09.2017,12.04.2018, 04.07.2018, з яких вбачається, що представники Підприємства не могли потрапити до приміщення позивача з метою проведення періодичного огляду через відмову у такому доступі.
Однак, відповідачем не надано будь-яких доказів того, що відповідач звертався до власника (користувача) вказаного приміщення щодо необхідності надання доступу до цього приміщення відповідно до положень п.п. 6 пункту 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, згідно з якими виконавець зобов'язаний узгодити із споживачем не пізніше ніж за три робочих дні до проведення планових робіт всередині житлового приміщення час доступу до такого приміщення з наданням йому відповідного письмового повідомлення.
Щодо доводів скаржника про складення акта від 25.02.2019 з порушенням вимог ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент складення акта), відповідно до яких у разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію, він вважається дійсним, якщо його підписали не менш ніж два споживачі, судова колегія зазначає наступне.
Так, згідно з ч.ч. 1-4 ст. 18 названого Закону у відповідній редакції у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
Отже, зі змісту наведених положень слідує, що у ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на яку посилається скаржник, йдеться про акт-претензію, що складається у разі незгоди споживача із здійсненим виконавцем розрахунком платежів. Тобто акт-претензія та акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) складаються у різних випадках, тому посилання апелянта на приписи вказаної статті у даному випадку безпідставні.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2019 у справі №915/1518/19 залишити без змін.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран