Справа № 420/947/20
06 квітня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання поновити виплату пенсії по інвалідності,-
І. Суть спору:
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо відмови у поновленні виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 10.09.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) протиправними.
2.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, поновити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 10.09.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
ІІ. Аргументи сторін
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач є пенсіонером по інвалідності, ІІІ група, загальне захворювання, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В період з грудня 2018 року по липень 2019 року позивач не отримував пенсію через то, що виплата пенсії була припинена у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.
15.07.2019 р. позивач звернувся до відповідача з листом про поновлення виплати пенсії.
15.08.2019 р. на вказаний лист відповідач надав відповідь та повідомив про необхідність з'явитись до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії .
Позивач особисто з'явився до відповідача, де посадова особа пояснила, що поновлення виплат пенсії неможливо у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон.
Не погодившись із усною відмовою посадової особи відповідача, 25.10.2019 р. позивач подав заяву про поновлення виплати пенсії.
06.12.2019 р. відповідач листом повідомив, що позивачу необхідно звернутися до Ізмаїльського відділу обслуговування громадян.
Позивач вважає, відмову незаконною та безпідставною, оскільки відповідач не врахував висновків Конституційного Суду України у рішенні від 07.10.2009 р. по справі №25-рп/200.
Таким чином, відмова відповідача у поновлені виплати пенсії позивачу є протиправною.
12.02.2020 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), та встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
02.03.2020 р. від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити, з підстав викладених у відзиві.
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що позивачу з 15.08.2007 р. призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
17.04.2018 р. позивач звернувся із заявою про виплату пенсії за 6 місяців наперед з 01.04.2018 р. у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до держави Ізраїль.
До виїзду на постійне місце проживання до держави Ізраїль, позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .
19.04.2018р. виплачена пенсія за шість місяців наперед перед від'їздом за кордон. У зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю пенсійну справу № НОМЕР_3 на ОСОБА_1 закрито, позивача було знято з обліку. Відтак наразі позивач не перебуває на обліку в Ізмаїльському відділі обслуговування громадян.
В подальшому у липні 2019 р. та у листопаді 2019 р. позивач звернувся до Ренійського сервісного центру із листом про поновлення йому виплати пенсії. Слід зауважити, що позивач не надав документів, які б підтверджували факт його проживання або реєстрації на території України.
Листами від 15.08.2019 р. №454/01-9/1 та від 06.12.2019 р. №3189/Є-11 управління повідомило ОСОБА_2 про необхідність особисто з'явитися до Ренійського сервісного центру (Ізмаїльського відділу обслуговування громадян) за адресою: 68803, Одеська область, м. Рені, вул. Вознесенська,159 із заявою про поновлення виплати пенсії із наданням паспорту та ідентифікаційного коду.
Крім того, представник відповідача зазначив, що на даний час Угода про соціальне забезпечення між урядами Ізраїлю та України не укладена. Верховною Радою України не прийняті законодавчі акти, які могли б забезпечити виплату пенсій громадянам, які мешкають в інших країнах, з якими Україною не були підписані відповідні міжнародні угоди. За таких обставин, поновити та виплачувати пенсію позивачу на інших умовах ніж ті, які передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає законних підстав.
Таким чином, на думку представника відповідача , правові підстави для поновлення позивачу виплати пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутні.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Справу суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення, свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
ІІІ. Обставини, встановлені судом
Так, суд встановив, що позивач є пенсіонером по інвалідності, з група, загальне захворювання, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В період з грудня 2018 року по липень 2019 року позивач не отримував пенсію через то, що виплата пенсії була припинена у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.
15.07.2019 р. позивач звернувся до Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області про поновлення виплати пенсії (а.с.19).
15.08.2019 р. ГУ ПФУ в Одеській області Управління обслуговування громадян Ізмаїльський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) листом відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії (а.с.20).
Підстава відмови у поновленні пенсії позивачу у листі зазначено, що позивачу необхідно звернутися особисто, або законному представнику з заявою про поновлення виплати пенсії до Ренійського сервісного центру.
Позивач особисто з'явився до відповідача, де посадова особа пояснила, що поновлення виплат пенсії неможливо у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон.
Не погодившись із усною відмовою посадової особи відповідача, 25.10.2019 р. позивач подав заяву про поновлення виплати пенсії.
06.12.2019 р. відповідач листом повідомив, що позивачу необхідно звернутися до Ізмаїльського відділу обслуговування громадян.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
ІV Джерела права та висновки суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з п.1.7 Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Згідно з п.2.9 Порядку №22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Відповідно до п.2.2 Порядку №22-1, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.
Згідно з п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
З огляду на наведені положення законодавства, суд робить висновок про помилковість доводів представника відповідача, наведених у відзиві на адміністративний позов з приводу того, що позивач повинен особисто звернутися до відповідача із заявою про поновлення пенсії, оскільки пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії подається заявником особисто, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Стосовно місця реєстрації позивача суд зазначає, що частиною 2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.
Зазначені положення ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відповідають принципу верховенства права, яким відповідно до ст.6 КАС України керується суд при вирішенні справи.
Крім того, згідно з ч.2 ст. 6 КАС України і ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Також суд враховує рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, згідно з висновками якого виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що законами України не передбачено таких підстав для відмови особі, яка офіційно виїхала на постійне місце проживання за кордон, у призначенні пенсії, як відсутність реєстрації в Україні та проживання за кордоном - в країні, з якою відсутній міждержавний договір щодо пенсійного забезпечення.
Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною в постанові 01.10.2019 по справі № 804/3646/18.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідач протиправно відмовив позивачу у поновлення виплати пенсії.
Для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу по інвалідності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив, судовий збір у розмірі 840,80 грн.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2,77, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо відмови у поновленні виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 10.09.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) протиправними.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, поновити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 10.09.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок), 80 грн.
5. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
6. Позивач- ОСОБА_1 , адреса: місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса: вул. Канатна,83 м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20987385.
Суддя О.Я. Бойко
.