справа№380/1649/20
30 березня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
- позовну заяву задоволити;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2017, 2016 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 30 вересня 2019 року пенсію за віком, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно із статтями 27, 28, 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, за 2018, 2017, 2016 роки. Виплату належної пенсії провести з урахуванням фактично виплачених сум.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі поданої заяви від 30 вересня 2019 року. Вказує, що згідно з приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де, зокрема, Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
На думку позивача, ігноруючи дану правову норму, відповідач прийняв рішення про встановлення їй пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016, 2015, 2014 роки, а не за 2018, 2017, 2016 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, чим порушив вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, стверджує, що такі протиправні дії відповідача призвели до суттєвого зменшення розміру її пенсійної виплати.
Зазначає, що на своє письмове звернення до відповідача щодо невірного застосування показника середньої заробітної плати при призначенні пенсії за віком отримала відмову, оформлену листом №3681/02-12-11 від 09 жовтня 2019 року, яка мотивована тим, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
На переконання позивача, відповідач неправильно застосував до спірних правовідносин норму права, що стосується переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки 30 вересня 2019 року вона вперше звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком саме на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З огляду на наведене позивач зазначає про відсутність підстав для застосування показника середньої заробітної плати при призначенні їй пенсії за віком як при переведенні з одного виду пенсії на інший, оскільки раніше за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона не зверталась, а пенсію їй було призначено на підставі Закону України «Про державну службу». Таким чином, позивач вважає, що у контексті спірних правовідносин має місце саме призначення пенсії за іншим Законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в межах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин, на думку позивача, застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2015, 2014 роки при призначенні їй пенсії за віком на підставі поданої заяви від 30 вересня 2019 року є необґрунтованим та безпідставним.
У зв'язку з вищевказаним, адміністративний позов просить задоволити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Згідно із пунктом 4-3 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій» з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки (3764,40 грн.). 03 жовтня 2017 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким внесено зміни до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», згідно з яким 01 жовтня 2017 року проведено осучаснення пенсій, а саме: пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Відповідач вказує, що позивач перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 23 квітня 2009 року, працює. Зазначає, що відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, під час призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» для розмежування джерел фінансування обчислюється пенсія державного службовця за нормами Закону України «Про державну службу» та пенсія в солідарній системі згідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин відповідач вважає, що не підлягає задоволенню позовна вимога позивача щодо врахування під час призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016, 2017, 2018 роки, оскільки показник середньої заробітної плати, який відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для призначення пенсії був врахований під час первинного призначення пенсії за нормами Закону України «Про державну службу» (в частині розмежування джерел фінансування) і відповідно під час призначення пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залишається незмінним і перевизначенню не підлягає.
У зв'язку з вищенаведеним, у задоволенні адміністративного позову просить відмовити.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 02 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
З 23 квітня 2009 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Позивач продовжує працювати.
30 вересня 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом №3681/02.12-11 від 09 жовтня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, розглянувши заяву позивача від 30 вересня 2019 року повідомило, що з 01 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», відповідно до якого відбулось осучаснення пенсій шляхом осучаснення заробітної плати для обчислення пенсії. З 01 жовтня 2017 року пенсії були перераховані з використанням показника середньої заробітної плати, який застосовується для призначення пенсії в 2017 році - 3764,40 грн. та з врахуванням коефіцієнта вартості одного року страхового стажу - 1% (до 01.10.2017 - 1,35). Перерахунки раніше призначених пенсій було здійснено автоматизованим способом шляхом збільшення на 17% показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. З 01.03.2019 року для обчислення застосовано показник середньої заробітної плати в Україні - 4404,35 грн. (3764,40 грн. х 1,17). За матеріалами пенсійної справи встановлено, що пенсію за віком за нормами чинного на дату призначення пенсії Закону України «Про державну службу» згідно з заявою та представленими документами позивачу призначено з 23.04.2009 року. Позивач працює. Розмір пенсії державного службовця становить 5344,54 грн. 30 вересня 2019 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відділом з питань перерахунків пенсій №9 Управління застосування пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за матеріалами пенсійної справи здійснено розрахунок пенсійної виплати за норами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням страхового стажу позивача - 35 років 11 місяців 02 дні (коефіцієнт стажу - 0,35917) та середньомісячної заробітної плати з 01.07.1995 року по 31.03.2009 роки (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,21540). Крім того, оскільки позивач продовжує працювати проведено розрахунок розміру пенсійної виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у випадку зарахування страхового стажу, набутого після призначення пенсії державного службовця. Для обчислення пенсії згідно з чинним законодавством застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні - 4404,35 грн. За результатами здійснених розрахунків встановлено, що перевід позивача з пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є недоцільним, оскільки веде до зменшення розміру пенсії.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2017, 2016 роки протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно із статтею 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас, абзацами першим, другим частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу вищезазначених норм законодавства слідує, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно із Законом України «Про державну службу», то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Як слідує з матеріалів справи позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше.
Отже, в даному випадку має місце призначення пенсії за віком за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного Закону, а тому у відповідача відсутні правові підстави для застосування до спірних відносин положень частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, якщо особі було призначено пенсію за Законом України «Про державну службу», то у подальшому при розрахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №521/4655/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №465/5246/17, постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №334/2653/17, постанові від 13 грудня 2018 року у справі №185/860/17, постанові від 06 лютого 2019 року у справі №333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 якщо особа, яка отримувала пенсію за іншим Законом звертається за призначенням пенсії згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач є одержувачем пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернулась вперше, а тому відповідно до положень чинного законодавства і встановленої судової практики Верховного Суду при вирішенні подібних правовідносин, їй має застосовуватися показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, а саме за 2018, 2017, 2016 роки.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що навіть і при призначенні особі пенсії за віком шляхом переведення її з одного виду пенсії на інший, передумовою, зокрема, для застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, є виключно бажання такої особи. Якщо ж відповідного бажання така особа не висловила, відповідний пенсійний орган на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, для обчислення пенсії у солідарній системі повинен використовувати порядок визначення заробітної плати (доходу), закріплений у розділі VI Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що узгоджується із абзацом другим частини третьої статті 45 вказаного Закону.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дії відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2017, 2016 роки не відповідають критеріям, визначеним у пунктах першому, третьому, п'ятому частини другої статті 2 КАС України.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2017, 2016 роки, а тому позовна вимога в цій частині є підставною та обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу з 30 вересня 2019 року пенсію за віком, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно із статтями 27, 28, 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, за 2018, 2017, 2016 роки та провести виплату належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Оскільки вимога позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправними дій, вона також є підставною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню із врахуванням положень статті 9 КАС України шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30 вересня 2019 року, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно із статтями 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії за 2018, 2017, 2016 роки та провести нарахування і виплату належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно квитанції №48 від 25 лютого 2020 року при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 840,80 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2017, 2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30 вересня 2019 року, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно із статтями 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії за 2018, 2017, 2016 роки та провести нарахування і виплату належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 840,80 грн. сплаченого судового збору згідно квитанції №48 від 25 лютого 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 06 квітня 2020 року.
Суддя Клименко О.М.