справа№380/129/20
30 березня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,-
Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому просять на підставі п.2 ч.1 ст.5 та ст.6 та п.2 ч.2 та ч.3 ст.245 КАС України, ч.4 ст.13 та ч.2 ст.14 та ч.2 ст.19 Конституції України та п.7 та п.10-11 ст.118 ЗК України та Постановою Верховного Суду України 17.12.2018 р. по справі №509/4156/15-а:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача оформлене наказом: №13-6106/16-19-СГ від 27.09.2019 р. стосовно ОСОБА_1 та № 13-6110/16-19-СГ від 27.09.2019 р. стосовно ОСОБА_3 , за наслідком чого зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства з метою захисту порушеного права, оскільки попередній спосіб судового захисту виявився неефективним шляхом вчинення перегляду клопотання: ОСОБА_1 від 23.05.2017 р. північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055; ОСОБА_3 від 12.03.2016 р. північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055;
- визнати протиправним рішення та скасувати рішення оформлене наказом №13-9185/16-19-СГ від 05.12.2019 р. стосовно ОСОБА_2 , за наслідком чого зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту поділу земельної ділянки за кадастровим номером №4625383600:14:000:0391;
- на підставі п.6 ч.1 ст.5 та п.6 ч.2 ст.245 КАС України та ст.56 Конституції України стягнути із відповідача кошти у сумі 48000,00 грн. ОСОБА_1 та у сумі 45000,00 грн. ОСОБА_3 та у сумі 30000,00 грн. ОСОБА_2 із розрахунку по 1000,00 грн. за кожен місяць затягування від моменту звернення до моменту звернення до суду на відшкодування моральної шкоди завданої приниженням гідності громадянина та честі та введенням в оману за наслідком чого виникло почуття стурбованості і тривоги через те, що дана ситуація із затягуванням тривала так довго та завдала певного розчарування та страждання в результаті протизаконних дій відповідача у цій та інших справах №813/221/16 та №813/3456/17 та 1340/5942/18.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №1340/5942/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідач прийняв рішення, оформлені наказами №13-6106/16-19-СГ від 27 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 та №13-6110/16-19-СГ від 27 вересня 2019 року щодо ОСОБА_3 , якими відмовив у наданні їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства з тієї підстави, що земельні ділянки, які вони бажали отримати вже надані іншим особам. З приводу наведеної підстави для відмови позивачі зазначають, що на момент звернення ОСОБА_1 23 травня 2017 року та ОСОБА_3 12 березня 2016 року з відповідними клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства бажані земельні ділянки були вільні та не перебували у власності інших осіб, однак з невідомих причин відповідач вчинив розгляд їх клопотань станом на 01 червня 2018 року. Крім того, позивачі вказують, що 06 жовтня 2019 року звернулися до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності, яка розташована на території Лисятицької сільської ради Стрийського району Львівської області, орієнтовний розмір якої становить 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, однак отримали відмову, оформлену наказом №13-7670/16-19-СГ від 06 листопада 2019 року, яка мотивована тим, що запропонована до відведення земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які буде виставлено на земельні торги, а тому відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Позивачі звертають увагу на те, що відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Також позивачі зазначають, що 25 вересня 2019 року відповідач прийняв наказ №13-6088/16-19-СГ, яким надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 . У зв'язку з наведеним, ОСОБА_2 звернулася до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із заявою щодо замовлення технічної документації з поділу земельної ділянки, однак отримала відмову відповідача, оформлену наказом №13-9185/16-19-СГ від 05 грудня 2019 року.
На думку позивачів, дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також відмови у наданні згоди на поділ земельної ділянки ОСОБА_2 є протиправними, оскільки не відповідають критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України.
Крім того, позивачі вважають, що в результаті протизаконних дій відповідача у цій та інших справах №813/221/16, №813/3456/17 та 1340/5942/18 їм завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні їх честі і гідності та введенні в оману за наслідком чого у них виникло почуття стурбованості і тривоги через те, що ситуація із затягуванням розгляду клопотань тривала так довго та завдала їм певного розчарування та страждання, у зв'язку з чим зазначена моральна шкода підлягає стягненню з відповідача, а саме: у розмірі 48000,00 грн. ОСОБА_1 , у розмірі 45000,00 грн. ОСОБА_3 та у розмірі 30000,00 грн. ОСОБА_2 із розрахунку по 1000,00 грн. за кожен місяць затягування розгляду клопотань від моменту звернення з ними до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до моменту звернення до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав.
Враховуючи вищенаведене, просять адміністративний позов задоволити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує наступне. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення оформленого наказом №13-9185/16-19-СГ від 05 грудня 2019 року щодо ОСОБА_2 зазначає, що 16 жовтня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області прийнято наказ №13-6774/16-19-СГ «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами», яким земельна ділянка з кадастровим номером №4625383600:14:000:0391 була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах. 07 листопада 2019 року до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_4 із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 11,5668 га з кадастровим номером №4625383600:14:000:0391 з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 згідно наказу №13-6088/16-19-СГ від 25 вересня 2019 року. За результатами розгляду вищезазначеного клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області прийнято наказ №13-9185/16-19-СГ від 05 грудня 2019 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 відмовлено у наданні згоди на поділ земельної ділянки з підстав, що земельна ділянка з кадастровим номером 4625383600:14:000:0391 площею 11,5668 га включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які буде виставлено на земельні торги.
Таким чином, на думку відповідача, включення у передбаченому законодавством порядку спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів, оскільки норми статей 135 та 136 Земельного кодексу України прямо забороняють відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозвіл на розробку проекту поділу земельної ділянки за кадастровим номером №4625383600:14:000:0391 відповідач стверджує, що за своєю правовою природою відповідно до норм чинного законодавства України діяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією вказаного органу державної влади. Право надавати згоду на поділ земельної ділянки або мотивованої відмови у наданні такого дозволу належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому задоволення зазначеної позовної буде формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 у розмірі 30000 грн. відповідач зазначає, що з метою встановлення моральної шкоди слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Щодо позовних вимог позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідач у поданому відзиві на позовну заяву своєї правової позиції та заперечень не виклав, а лише зазначив, що подав клопотання про закриття провадження у справі в частині заявлених ними позовних вимог.
У зв'язку з вищенаведеним у задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 09 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 30 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 21 лютого 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою суду від 02 березня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху в порядку статті 169 КАС відмовлено.
Ухвалою суду від 06 березня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в порядку статті 238 КАС України відмовлено.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №1340/5942/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо прийняття рішення за клопотаннями ОСОБА_1 від 23.05.2017 року (вх.№В-6879/0/5-17 від 25.05.2017 року), ОСОБА_3 від 07.03.2016 року (вх. №В-2997/0/5-16 від 12.03.2016 року), ОСОБА_2 від 11.07.2017 року (вх.№В-9117/0/5-17 від 17.07.2017 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із заявників для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.05.2017 року (вх.№В-6879/0/5-17 від 25.05.2017 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від 11.07.2017 року (вх.№В-9117/0/5-17 від 17.07.2017 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) від 07.03.2016 року(вх. №В-2997/0/5-16 від 12.03.2016 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №1340/5942/18 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області прийняло наказ від 27 вересня 2019 року №13-6106/16-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення згідно поданих графічних матеріалів на яких зображено бажане місце розташування ділянки на території Дулібської сільської ради Стрийського району орієнтовною площею 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Підставою відмови зазначено: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, а саме запропонована до відведення земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки (кадастровий номер 4625382000:02:000:0221), яка перебуває у приватній власності, що не відповідає вимогам пункту 4 статті 122 та пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №1340/5942/18 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області прийняло наказ від 27 вересня 2019 року №13-6110/16-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення згідно поданих графічних матеріалів на яких зображено бажане місце розташування ділянки на території Дулібської сільської ради Стрийського району орієнтовною площею 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Підставою відмови зазначено: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, а саме запропонована до відведення земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки (кадастровий номер 4625382000:02:000:0217), яка перебуває у приватній власності, що не відповідає вимогам пункту 4 статті 122 та пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 25 вересня 2019 року № 13-6088/16-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», який прийнято з урахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №1340/5942/18 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лисятицької сільської ради Стрийського району, орієнтовним розміром 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
22 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із заявою, у якій просила розробити проект землеустрою по підготовці до видачі права власності на земельну ділянку розміром 2,000 га у відповідності до наданого дозволу оформленого наказом №13-6088/16-19-СГ.
У свою чергу, 06 листопада 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою, у якій просив надати дозвіл на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 11,5668 га, кадастровий номер 4625383600:14:000:0391 з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) ОСОБА_2 згідно наказу №13-6088/16-19-СГ від 25.09.2019 року.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 05 грудня 2019 року №13-9185/16-19-СГ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки» відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у наданні згоди на поділ земельної ділянки площею 11,5668 га (кадастровий номер 4625383600:14:000:0391), розташованої на території Лисятицької сільської ради Стрийського району з підстав, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області. Також зазначено, що дані земельні ділянки відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Вважаючи спірні накази Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27 вересня 2019 року №13-6106/16-19-СГ, від 27 вересня 2019 року №13-6110/16-19-СГ, від 05 грудня 2019 року №13-9185/16-19-СГ протиправними позивачі звернулися з даним адміністративним позовом до суду.
Предметом спору у даній справі є оцінка: правомірності прийнятих Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області наказів від 27 вересня 2019 року №13-6106/16-19-СГ, від 27 вересня 2019 року №13-6110/16-19-СГ та від 05 грудня 2019 року №13-9185/16-19-СГ, а також наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень відповідачів оформлених наказами №13-6106/16-19-СГ від 27.09.2019 року стосовно ОСОБА_1 та № 13-6110/16-19-СГ від 27.09.2019 року стосовно ОСОБА_3 , за наслідком чого зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства з метою захисту порушеного права, оскільки попередній спосіб судового захисту виявився неефективним шляхом вчинення перегляду клопотання: ОСОБА_1 від 23.05.2017 року північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055; ОСОБА_3 від 12.03.2016 року північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055 суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Аналіз вищенаведених норм права вказує, що обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з тим, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27 вересня 2019 року №13-6106/16-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою», який прийнято на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №1340/5942/18 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення згідно поданих графічних матеріалів на яких зображено бажане місце розташування ділянки на території Дулібської сільської ради Стрийського району орієнтовною площею 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з підстав невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, а саме: запропонована до відведення земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки (кадастровий номер 4625382000:02:000:0221), яка перебуває у приватній власності, що не відповідає вимогам пункту 4 статті 122 та пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України; наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27 вересня 2019 року №13-6110/16-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою» відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення згідно поданих графічних матеріалів на яких зображено бажане місце розташування ділянки на території Дулібської сільської ради Стрийського району орієнтовною площею 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з підстав невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, а саме: запропонована до відведення земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки (кадастровий номер 4625382000:02:000:0217), яка перебуває у приватній власності, що не відповідає вимогам пункту 4 статті 122 та пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Отже, підставою для відмови позивачам - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення згідно поданих графічних матеріалів, на яких зображено бажане місце розташування ділянки на території Дулібської сільської ради Стрийського району орієнтовною площею 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, оскільки запропоновані до відведення земельні ділянки знаходяться в межах земельних ділянок (кадастрові номери - 4625382000:02:000:0221 та 4625382000:02:000:0217), які перебувають у приватній власності.
Оцінюючи таку підставу для відмови, вказану у спірних наказах відповідача від 27 вересня 2019 року №13-6106/16-19-СГ та від 27 вересня 2019 року №13-6110/16-19-СГ суд, з урахуванням вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України враховує наступне.
Як вже було зазначено судом вище, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього. Однією з таких підстав є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Саме таку підставу для відмови у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної вказує відповідач у спірних наказах. При цьому, мотивуючи невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відповідач зазначає, що запропоновані до відведення позивачам земельні ділянки знаходяться в межах земельних ділянок (кадастрові номери - 4625382000:02:000:0221 та 4625382000:02:000:0217), які перебувають у приватній власності, що не відповідає вимогам частини 4 статті 122 та частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
З матеріалів справи слідує, що земельні ділянки щодо яких позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 висловили бажання отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення у власність згідно поданих графічних матеріалів на яких зображено бажане місце розташування ділянок на території Дулібської сільської ради Стрийського району орієнтовною площею 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства відповідно до заяв від 23 травня 2017 року та від 07 березня 2016 року знаходяться в межах земельних ділянок (кадастрові номери - 4625382000:02:000:0221 та 4625382000:02:000:0217), які перебувають у приватній власності.
Так, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4610178522019 від 03.07.2019 року земельна ділянка, кадастровий номер 4625382000:02:000:0217, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, територія Дулібської сільської ради перебуває у приватній власності ОСОБА_5 . Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 4625382000:02:000:0217, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, Дулібська сільська рада є ОСОБА_5 .
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4610178692019 від 03.07.2019 року земельна ділянка, кадастровий номер 4625382000:02:000:0221, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, територія Дулібської сільської ради перебуває у приватній власності ОСОБА_6 . Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 4625382000:02:000:0221, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, Дулібська сільська рада є ОСОБА_6 .
Частиною першою статті 78 Земельного кодексу України передбачено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права вказує, що до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіального органу належить питання щодо передачі у власність земельних ділянок із земель державної власності.
Крім того, відповідно до норм Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом провадиться із земель державної і комунальної власності.
Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у видачі дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення згідно поданих графічних матеріалів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки вказані земельні ділянки щодо яких позивачі висловили бажання отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення у власність знаходяться в межах земельних ділянок (кадастрові номери - 4625382000:02:000:0221 та 4625382000:02:000:0217), які перебувають у приватній власності, що в свою чергу, враховуючи норми частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, виключає можливість їх передачі у власність відповідачем.
Разом з тим, згідно із частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
В матеріалах справи відсутні докази припинення права власності в порядку, визначеному законом на земельні ділянки з кадастровими номерами 4625382000:02:000:0221 та 4625382000:02:000:0217, щодо яких позивачі висловили бажання отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення, що також виключає можливість їх передачі відповідачем у власність позивачам згідно поданих ними заяв від 23 травня 2017 року та від 07 березня 2016 року.
Оскільки підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відповідач при прийнятті спірних наказів, встановивши, що запропоновані до відведення земельні ділянки знаходяться в межах земельних ділянок (кадастрові номери - 4625382000:02:000:0221 та 4625382000:02:000:0217), які перебувають у приватній власності, обґрунтовано дійшов висновку про невідповідність за таких обставин місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, у зв'язку з чим правомірно, з дотриманням вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відмовив позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність.
Судом не враховуються доводи позивачів про те, що на момент звернення ОСОБА_1 23 травня 2017 року та ОСОБА_3 12 березня 2016 року з відповідними клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства бажані земельні ділянки були вільні та на перебували у власності інших осіб, як на підставу протиправності спірних наказів відповідача, оскільки суд оцінює правомірність таких наказів відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням обставини, які існували саме на момент їх прийняття, позаяк саме тоді між сторонами виникли спірні правовідносини, які і є предметом розгляду даної адміністративної справи.
На момент прийняття спірних наказів, земельні ділянки щодо яких позивачі висловили бажання отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення у власність знаходилися в межах земельних ділянок (кадастрові номери - 4625382000:02:000:0221 та 4625382000:02:000:0217), які перебувають у приватній власності, відтак, відповідач, обґрунтовано врахував зазначені обставини та правомірно відмовив позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, належним чином мотивувавши свою відмову з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України.
Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень відповідача оформлених наказами №13-6106/16-19-СГ від 27.09.2019 року стосовно ОСОБА_1 та № 13-6110/16-19-СГ від 27.09.2019 року стосовно ОСОБА_3 , за наслідком чого зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства з метою захисту порушеного права, оскільки попередній спосіб судового захисту виявився неефективним шляхом вчинення перегляду клопотання: ОСОБА_1 від 23.05.2017 року північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055; ОСОБА_3 від 12.03.2016 року північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055 слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним рішення та скасування рішення оформленого наказом №13-9185/16-19-СГ від 05.12.2019 року стосовно ОСОБА_2 , за наслідком чого зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту поділу земельної ділянки за кадастровим номером №4625383600:14:000:0391 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Частиною другою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Згідно із частинами п'ятою-шостою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування є Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону України «Про землеустрій» землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Види документації із землеустрою, визначені у статті 25 Закону України «Про землеустрій».
Відповідно до пункту «й» частини другої статті 25 Закону України «Про землеустрій» до видів документації із землеустрою належить, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Частиною другою цього ж Закону передбачено, що розробниками документації із землеустрою є, зокрема, фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок визначені у статті 56 Закону України «Про землеустрій».
Відповідно до вимог пункту «є» статті 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає, зокрема, згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Як слідує з матеріалів справи наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 25 вересня 2019 року № 13-6088/16-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», який прийнято з урахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №1340/5942/18 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лисятицької сільської ради Стрийського району, орієнтовним розміром 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
22 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із заявою, у якій просила розробити проект землеустрою по підготовці до видачі права власності на земельну ділянку розміром 2,000 га у відповідності до наданого дозволу оформленого наказом №13-6088/16-19-СГ.
У свою чергу, 06 листопада 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою, у якій просив надати дозвіл на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 11,5668 га, кадастровий номер 4625383600:14:000:0391 з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) ОСОБА_2 згідно наказу №13-6088/16-19-СГ від 25.09.2019 року.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 05 грудня 2019 року №13-9185/16-19-СГ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки» відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у наданні згоди на поділ земельної ділянки площею 11,5668 га (кадастровий номер 4625383600:14:000:0391), розташованої на території Лисятицької сільської ради Стрийського району з підстав, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області. Також зазначено, що дані земельні ділянки відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Оцінюючи законність підстав такої відмови суд враховує наступне.
Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:
розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;
використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;
надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України «Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим» зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;
поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;
передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;
надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу;
надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.
Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно із частинами першою, другою статті 136 Земельного кодексу України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Частиною третьою статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на поділ такої земельної ділянки.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16 жовтня 2019 року №13-6774-16-19-СГ «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами» включено земельні ділянки в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах згідно з додатком.
Відповідно до додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16 жовтня 2019 року №13-6774-16-19-СГ затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які будуть продані на земельних торгах Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області. До вказаного наказу за пунктом №47 включено земельну ділянку площею 28,1335 га з кадастровим номером №4625383600:14:000:0391, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Лисятицької сільської ради та щодо якої фізична-особа підприємець ОСОБА_4 звернувся із заявою від 06 листопада 2019 року №688 до відповідача про надання згоди на розроблення технічної документації щодо її поділу згідно виданого ОСОБА_2 наказу №13-6088/16-19-СГ від 25 вересня 2019 року.
Таким чином, станом на момент звернення фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 до відповідача із заявою від 06 листопада 2019 року про надання згоди на розроблення технічної документації про поділ земельної ділянки державної власності кадастровим номером №4625383600:14:000:0391, вказана земельна ділянка була включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які будуть продані на земельних торгах Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області згідно наказу від 16 жовтня 2019 року №13-6774-16-19-СГ, що в силу імперативних приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на її поділ.
Крім того, суд враховує, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16 жовтня 2019 року №13-6774-16-19-СГ «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами» не оскаржувався у встановленому законом порядку, був чинним на час прийняття спірного наказу від 05 грудня 2019 року №13-9185/16-19-СГ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки» та не є предметом оскарження у даній адміністративній справі.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 квітня 2018 року у справі №815/3059/17.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість відмови відповідача у наданні згоди на поділ земельної ділянки площею 11,5668 га (кадастровий номер 4625383600:14:000:0391), розташованої на території Лисятицької сільської ради Стрийського району, у зв'язку з чим спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 05 грудня 2019 року №13-9185/16-19-СГ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки» є правомірним, а правові підстави для його скасування відсутні.
З огляду на зазначене, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та скасування рішення оформленого наказом №13-9185/16-19-СГ від 05.12.2019 року за наслідком чого зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту поділу земельної ділянки за кадастровим номером №4625383600:14:000:0391 слід відмовити в повному обсязі.
Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача коштів у сумі 48000,00 грн. ОСОБА_1 , у сумі 45000,00 грн. ОСОБА_3 та у сумі 30000,00 грн. ОСОБА_2 із розрахунку по 1000,00 грн. за кожен місяць затягування від моменту звернення до моменту звернення до суду на відшкодування моральної шкоди завданої приниженням гідності громадянина та честі та введенням в оману за наслідком чого виникло почуття стурбованості і тривоги через те, що дана ситуація із затягуванням тривала так довго та завдала певного розчарування та страждання в результаті протизаконних дій відповідача у цій та інших справах №813/221/16 та №813/3456/17 та 1340/5942/18 суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно частинами першою, другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом дев'ятим Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи із вищезазначеного, суд вважає, що позивачами не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивачі повинні довести факт завдання їм моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивачів додаткових зусиль для організації їхнього життя.
В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивачі лише зазначають, що така шкода завдана їм приниженням гідності громадянина та честі та введенням в оману, за наслідком чого у них виникло почуття стурбованості і тривоги через те, що дана ситуація із затягуванням тривала так довго та завдала певного розчарування та страждання в результаті протизаконних дій відповідача у цій та інших справах №813/221/16 та №813/3456/17 та 1340/5942/18.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачами не надано жодних доказів заподіяння їм душевних страждань протиправними діями відповідача у даній справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій відповідача.
Крім того, позивачі жодним чином не обґрунтовують, з чого вони виходили, здійснивши розрахунок моральної шкоди по 1000,00 грн. за кожен місяць затягування від моменту звернення до моменту звернення до суду, а відтак і визначивши розмір моральної шкоди в сумі 48000,00 грн. ОСОБА_1 , у сумі 45000,00 грн. ОСОБА_3 та у сумі 30000,00 грн. ОСОБА_2 .
Враховуючи те, що позивачами належним чином не доведені факт заподіяння їм відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача коштів у сумі 48000,00 грн. ОСОБА_1 , у сумі 45000,00 грн. ОСОБА_3 та у сумі 30000,00 грн. ОСОБА_2 із розрахунку по 1000,00 грн. за кожен місяць затягування від моменту звернення до моменту звернення до суду на відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (пр. Чорновола, 4, м. Львів, 79019) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 06.04.2020 року.
Суддя Клименко О.М.