ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"07" квітня 2020 р. Справа № 300/734/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулися до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмови відповідача у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XII та зобов'язання відповідача видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XII.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірах або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Аналізуючи зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів на відповідність вимогам, встановленим частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено, що законними представниками позивача не додано документ про сплату судового збору.
Натомість у позовній заяві законні представники позивача посилаються на положення пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», яким встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Вказане посилання судом не береться до уваги, з огляду на наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 за №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Згідно статті 1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (частина 1 статті 2 Закону №3674-VI).
Суд звертає увагу на те, що частина 2 статті 3 Закону №3674-VI містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього ж Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Так, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Проте, Закон України «Про судовий збір» не відносить малолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору.
За приписами абзацу 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Тобто, Закон України «Про судовий збір» розмежовує поняття «позовна заява» та «заява», а тому передбачені пільги щодо сплати судового збору стосуються лише заяв.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють від імені та в інтересах ОСОБА_3 , звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, за подання якої передбачено сплату судового збору.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 по справі №367/5983/16-ц.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Зазначені норми необхідно враховувати в системному зв'язку зі статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Нормами статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюються правила участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, відповідно до частини першої зазначеної статті Кодексу у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з нормами частини 1 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , яка досягла 16 років, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діють як законні представники неповнолітньої в розумінні частини першої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, а не як фізичні особи, яким законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини першої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказана правова позиція узгоджується із висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 640/109/19.
Отже, чинне законодавство України не звільняє законного представника позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах її повнолітньої дитини.
Згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, серед іншого, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Аналогічно, пунктами 3 і 4 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Тобто такі способи захисту як визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії передбачені різними пунктами, та як наслідок, при їх заявленні в одному позові є різними позовними вимогами (способами захисту).
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XII;
- зобов'язати відповідача видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XII.
Так, вимога про визнання протиправною відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та вимога про зобов'язання відповідача видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XII є самостійними позовними вимогами, так як за своїм змістом є різними шляхами (способами) захисту порушеного права, а також можуть бути заявлені окремо одна від одної.
При визнанні судом протиправними дій (відмови) відповідача, без заявлення позивачем вимоги до суду про зобов'язання вчинити дії, а саме зобов'язати відповідача видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідач не позбавлений права при повторному зверненні позивача, в тому числі із рішенням суду, видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки у формі книжечки.
Суд констатує, що якщо позивач, не вступаючи у правовідносини щодо можливої добровільної видачі паспорта позивачу після визнання протиправними дій (відмови) Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області в судовому порядку, а одночасно із вказаною позовною вимогою заявляє вимогу про зобов'язання відповідача видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки, то такі вимоги адміністративного позову мають різні предмети доказування, тобто є самостійними вимогами.
Також варто звернути увагу, що у межах однієї справи суд вправі розглядати кілька позовних вимог. Проте, такі вимоги мають бути пов'язаними (частина 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
У свою чергу, заявлення у позові кількох пов'язаних вимог, для цілей сплати судового збору не може бути розцінено як заявлення однієї вимоги. У такому випадку Закон України «Про судовий збір» чітко визначає, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позивачі самостійно визначили такі вимоги у позовній заяві, відтак, виходячи із принципу диспозитивності адміністративного судочинства, суд вважає їх окремими позовними вимогами немайнового характеру.
Крім того, вимоги про визнання протиправною відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки не є передумовою для задоволення вимоги про зобов'язання видати позивачу паспорт у формі книжечки. Такі вимоги за своєю суттю мають самостійні підстави, предмет доказування та є самостійними способами захисту, хоч і пов'язані одним колом правовідносин.
Аналогічна правова позиція (щодо визначення кількості позовних вимог у спорах про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, де позивач є фізичною особою, а відповідач - суб'єкт владних повноважень, в тому числі і територіальний орган Державної міграційної служби України) висвітлена в ухвалі Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №240/4052/19 (адміністративне провадження №К/9901/31159/19), в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №404/6556/16-а (2-а/404/74/17) (адміністративне провадження №К/9901/3882/18).
Позивачі самостійно визначили такі вимоги у позовній заяві, відтак, виходячи із принципу диспозитивності адміністративного судочинства, суд вважає їх окремими позовними вимогами немайнового характеру.
Таким чином позивачами до суду заявлено дві вимоги немайнового характеру.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який вступив в дію з 01.01.2020, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2020 складає 2 102,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як наслідок, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із заявленими позивачами позовними вимогами немайнового характеру складає 1 681,60 грн., проте позивачами до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору за подання даної позовної заяви.
Окрім того, відповідно до частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Як встановлено судом, позивачами в додатках до позову зазначено, серед іншого, копії позовної заяви та додатків (п.п. 1-5) для відповідача.
Однак, фактично позивачем до позовної заяви для відповідача не долучено копії копії позовної заяви та додатків (п.п. 1-5) для відповідача, що підтверджується актом про втрату документів або перепідшивання справи, відсутності вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (пакування) від 02.04.2020, складеним Івано-Франківським окружним адміністративним судом, яким виявлено недоліки під час розкриття конверта, надісланого Дебеєм В.С.
Враховуючи викладене, позовну заяву подано без додержання вимог частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
У зв'язку із вищевикладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення вищевказаних недоліків шляхом приведення у відповідність позовної заяви до встановлених частинами 1, 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 196, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення - залишити без руху.
Надати позивачам десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання (долучення):
- документа про сплату судового збору у розмірі 1 681,60 грн.;
- копії позовної заяви та додатків (п.п. 1-5) для відповідача.
Згідно пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, в тому числі, статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Кафарський В.В.