про повернення позовної заяви
06 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/823/20
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Петренко О.С., розглянувши матеріали у справі
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Світловодського міськрайонного відділу ДВС Південно - Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), вул. Павлівська,13а, м. Світловодськ, Кіровоградська область,27502
про оскарження дій, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати Світловодський міськрайонний відділ ДВС Південно - Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з житлового будинку, який належить йому та знаходиться за адресою - Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Перемоги,1а шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів за реєстраційним номером обтяження №74778678 від 01.07.2008 року та №8052022 від 10.10.2008 року.
Пред'явлена позовна заява ухвалою суду від 16 березня 2020 року була залишена без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 160 КАС України та надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску; уточнення змісту позовних вимог та викладу обставин, якими обґрунтовано вимоги, щодо органу, який порушив його права, свободи та інтереси.
01.04.2020 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:
« 1. Визнати дії Світловодського міськрайонного відділу ДВС Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) - протиправними.
2. Скасувати постанову про накладення арешту АЕ №248508 від 17.04.2004 р. та №94 від 24.02.2004 р., які винесені Світловодським ВДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції в Кіровоградській області
3. Зобов'язати Світловодський міськрайонний ВДВС Південно - Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з житлового будинку, який належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 а шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна записів за реєстраційним номером обтяження №7478678 від 01.07.2008 року та №8052022 від 10.10.2008р.»
Відповідно до вимог п.4 ч. 5 ст.160 КАС України (в редакції Закону від 03.10.2017р. №2147-VIII), в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зміст позовних вимог визначає предмет та спосіб судового захисту.
Адміністративний позов має містити вимоги якими повинен бути вирішений спір по суті та вказано спосіб відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що в уточненій позовній заяві, позивач просить визнати дії Світловодського міськрайонного відділу ДВС Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) - протиправними, однак не конкретизує, які саме дії слід визнати протиправними.
В даному випадку, зі змісту пред'явленого позову та позовних вимог неможливо встановити, яким чином порушено право позивача, з урахуванням пред'явлених позовних вимог, та, відповідно, яким чином можливо відновити порушене право позивача.
01.04.2020 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду.
В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач помилково вважав, що строк звернення у вказаних правовідносинах становить 6 місяців (згідно з положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України).
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Необхідно зазначити, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи Стаббігс та інші проти Великобританії рішення від 21.02.1986 справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року).
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Встановлено та не спростовано позивачем, що про порушення своїх прав він дізнався 05.11.2019 року (що зазначено ним в позовній заяві, однак до суду звернувся лише 12.03.2020 року (згідно відбитку вхідного штемпелю).
При цьому, в клопотанні про поновлення строку для звернення до суду, позивачем зазначено, що він звертався до відповідача з заявою про зняття арешту з майна. Однак, листом від 11.11.2019 року за вих. №23435 позивачу відмовлено у зняття арешту, в зв'язку зі знищенням виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт. При цьому, саме з вказаного листа позивач дізнався, що арешт накладено на підставі постанов АЕ №248508 від 17.02.2004 р. та №94 від 24.02.2004р., які винесені Світловодським ДВС.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про наявність у позивача об'єктивної неможливості звернутися до суду протягом визначеного законодавством десятиденного строку позивачем у клопотанні не зазначено.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, та, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").
Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд при прийнятті рішення враховує віднесення законодавцем адміністративних справ щодо оскарження дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби (ст. 287 КАС України) до категорії термінових адміністративних справ, щодо розгляду яких встановлені скорочені процесуальні строки (зокрема, десять днів на подання адміністративного позову та десять днів на розгляд судом справ цієї категорії).
З огляду на зазначені обставини, позивач пропустив передбачений Кодексом адміністративного судочинства України десятиденний строк звернення до суду та ним на виконано ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не надано доказів поважності причин пропуску цього строку, а тому клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі № 340/823/20, як необґрунтоване, задоволенню не підлягає, а адміністративний позов - підлягає поверненню.
Крім того, вважаю за необхідне роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 123,169,287 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України, з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко